17-річний геній із сільської школи на Кіровоградщині: "Золото" з міжнародної олімпіади і каліфорнійський коледж - це тільки початок

Ще у дитячому віці не по-дитячому полюбивши комп'ютери та приклавши усіх зусиль до опанування програмування, школяр звичайної сільської школи на Кіровоградщині цього року виграв міжнародну олімпіаду з інформатики та вступив до каліфорнійського коледжу. Поштовхом для такого чудового старту стала не тільки любов до науки, а й поразка. Своєю історією 17-річний програміст Антон Ципко поділився з сайтом DOZOR.

Антон Ципко «налагодив» зв'язок з комп'ютерами ще у ранньому дитинстві. З 9 років хлопець був з ним на «ти». І, на відміну від своїх однолітків, які використовували техніку лише для ігор, Антон вже серйозно став задумуватися над фахом програміста.

«Мені подобалася комп'ютерна наука та програмування з дитинства. І я почав шукати тих, хто міг би розповісти про неї, навчити. Все почалося у 10-річному віці. Серйозно ж почав займатися програмуванням з 12 років. Звісно, інформатика, була моїм улюбленим предметом, але програмуванню там не навчали, оскільки це звичайна сільська школа. Мені було цього недостатньо, і я знайшов репетитора з програмування у місті Кременчук», - згадує Антон.

Вперше хлопець взяв участь в олімпіаді з інформатики у восьмому класі. Однак, здобувши перемогу в районі, він показав недостатні результати на обласному рівні. Це ще більше підштовхнуло школяра до поглибленого вивчення науки.

«Я брав участь в шкільних олімпіадах, освітніх проектах. Так, перший досвід у восьму класі був невдалий, я дуже погано написав роботу, але після занять з репетитором вже в наступному році я переміг. Зокрема, у 9, 10, 11 класах я був першим на обласних олімпіадах та отримав змогу брати участь у всеукраїнській олімпіаді з інформатики. У 9 класі я був 13-м, у 10-му здобув друге місце, в 11 – третє. Також наша команда брала участь у змаганнях з програмування у Тбілісі, там були учасники з країн СНД, ми здобули «бронзову» перемогу. Це були перші успіхи», - розповідає Ципко.

Хлопець також має великі успіхи і в математиці, проте зізнається: ніщо так більше не захоплює, як програмування.

«Також я дуже люблю математику, досить добре здав з неї ЗНО – 199 балів. На ще якісь заняття зовсім не залишається часу. Коли ходив у школу, то на комп'ютерну науку витрачав не менше двох годин, а от у вихідні можу і на цілий день «зависнути». Не можу сказати, що захоплення програмуванням у мене від родичів. Мої батьки не мають жодного відношення до цієї науки. Коли дізналися від мене, що я хочу стати саме програмістом – ніяк не заперечували, а навпаки, підтримували і підтримують зараз. У мене ще є молодша сестра, яка закінчила 4 клас, але я впевнений, що програмістом вона аж ніяк не буде, це її не цікавить. Достатньо й одного програміста в родині», - стверджує юнак.

«Золото» юного генія на загаданій міжнародній олімпіаді з інформатики суттєво покращило статистику перемог юних українців. Як повідомляв DOZOR, у серпні цього року команда з України брала участь у міжнародній олімпіаді з інформатики, яка проходила в Тегерані (Іран - ред). Команда з України брала участь у ній вже 25-й раз. Однак гарні результати показувала лише тричі – в 2005, 2006 та 2012 роках.

«Ця олімпіада проводиться з 1989 року. У ній беруть участь багато країн світу. В команді має бути не більше чотирьох людей. Цього року ми проходили два тури, тривалістю по 5 годин. Нам давали три завдання, за виконання яких можна було отримати від 0 до 100 балів. Наша команда вперше з 2012 року отримала «золоту» медаль. До речі, її тоді теж здобув представник з Кіровоградщини. У загальнокомандному заліку наша команда «взяла» 10-11 місце, ми ділимо місця з Кореєю. Такий високий результат був тільки у 2006 році. Я ж отримав 414 балів з 600 можливих. Це виявилося найкращим результатом серед українців. Загалом у змаганнях взяли участь 304 учасника з 84-х країн світу», - розповідає геній.

Попереду в Антона – дорога в Америку та навчання у одному з найпрестижніших коледжів. Юнак обирав заклад не за принципом «подалі від дому», а за рейтингами якості надання освіти програміста.

«Я вже вступив на навчання у Orange Coast College, Costa Mesa, який знаходиться в Каліфорнії. Подавав документи до своєї участі та перемоги в Ірані на Міжнародній олімпіаді з інформатики. Вступна кампанія завершилася до того, як я поїхав на олімпіаду. Тому мої досягнення ніяк не вплинули на вступ до цього закладу, але дуже допоможуть фінансово. Враховуючи результати олімпіади, мені, можливо, дозволять навчатися безкоштовно. Через кілька днів я вже полечу в Каліфорнію. Звісно, буду сумувати за рідними, оскільки у нас там нікого з рідних чи знайомих немає. Житиму в американській родині, а не в гуртожитку. Сподіваюся, що зможу докласти усіх зусиль, щоб стати професіоналом», - говорить Антон Ципко.

Жодної іншої професії як альтернативи програмуванню Антон Ципко для себе не бачить, тому усі сили покладає лише на заняття однією наукою. На думку новоспеченого студента американського коледжу, програмування дає неабияку користь людству.

«Програмування та люди, які ним займаються, дуже допомагає людям. Щодня ми спілкуємося по телефону, а це є розробкою саме таких фахівців. Якби цього не було, ми досі б писали листи і взагалі не мали б контакту з іншими країнами. І зараз програмування стрімко розвивається, IT-програмування дуже прогресує. Я лише почав розвиток у програмуванні і ще не знайшов напрямок, в якому я хочу працювати все життя та розвиватися. Думаю, що в Америці я знайду своє заняття. На даний момент хочу спробувати декілька напрямків цієї професії, зокрема, створення мобільних додатків для Android та IOS. Це напрямок Java-Development, дуже цікавий», - зазначає юний геній.

Кумирів у сфері високих розробок та технологій Антон Ципко, зізнається, не має. Хлопець впевнений, що у кожного має бути свій особистий, неповторний шлях до успіху.

«Ніколи не мав ідеалів серед програмістів чи створювачів соціальних мереж, які здобули світове визнання. Та й генієм я себе не вважаю. Є дуже багато людей, які набагато розумніші за мене, але у мене буде свій шлях. Успіх залежить від моєї працелюбності, наполегливості. Але цей фах приносить мені задоволення, тому я буду дуже старатися. Не знаю, чи повернуся в Україну, чи залишуся в США, життя покаже, - говорить Антон. - А поки що готуюся до нового етапу в моєму житті».