Щороку, влітку або на початку осені, в багатьох ісландських родинах з'являються спеціальні коробочки – в них складають маленькі іграшки, шкарпетки та рукавички, якісь приємні дрібнички, нехитрий дитячий «скарб», щоб потім, у листопаді, передати їх нашим кіровоградським дітям.

Акцію «Різдво у коробці» 14 років тому започаткували ісландець Бьйоргвін Содарсон та наш місцевий священик, настоятель храму у селі Суботці, протоієрей Євгеній Жабковський. Для невеликої острівної Ісландії з населенням трохи більше трьохсот тисяч «Різдво в коробці» – акція майже всенародна. Про неї пишуть центральні газети, розповідає ісландське телебачення, волонтери ходять до шкіл і пропонують школярам приєднатися до акції. І будь-яка ісландська родина, яка має дітей, хоча б раз у житті брала в ній участь.

"Ідею акції запропонував Бьйоргвін, - розповідає отець Євгеній. – Він пам'ятав, що коли був маленьким, і в Ісландії жилося дуже важко, ісландські діти отримували на Різдво такі коробки з подарунками із США. І це була величезна радість для них. Ми вирішили спробувати. Бьйоргвін працює в організації YMCA. Це міжнародна молодіжна організація зі столітньою історією, відома у всьому світі. В Україні вона менш відома. Але ми в 2001 році зареєстрували кіровоградський обласний осередок YMCA. Зараз ми партнери у програмі «Різдво в коробці»".

- Хто їх отримує?

- Діти. За ці роки у нас склалася система розповсюдження – через інтернати, через органи соцзахисту населення,через церковні приходи і благодійні організації, через школи і садочки. От, наприклад, до нас звернулася єврейська школа «Ор-авнер», і вони теж вже не перший рік отримують подарунки.

- На Різдво?

- Ну, хай для них це буде «Ханука в коробці». В Ісландії ці подарунки збирають у тому числі і через лютеранську церкву. В Ісландії лютеранство – державна релігія, там життя церкви невіддільне від життя громади. А ми розповсюджуємо ці подарунки в тому числі і через парафії православної церкви. Але це неважливо, важливо те, що діти отримають подарунки.

Торік ісландська сторона отримала грант і на ці гроші нас запросили подивитися, як ця акція проходить в Ісландії.

- Ви вперше були в Ісландії?

- Я – ні. Мене вже запрошували. Але тоді мета була інша – щоб ісландці, які беруть участь в акції, познайомилися з людиною, яка тут, на місці, розподіляє їхні подарунки. Газети записували зі мною інтерв'ю, телебачення зняло програму. Я розповідав про те, хто отримує ці подарунки, як це відбувається, чому це так важливо для нас.

А наша молодь вперше їздила в Ісландію, щоб на власні очі побачити, як це відбувається. У листопаді біля центрального офісу YMCA в Рейк'явіку збираються цілі черги родин з дітьми – вони приносять коробки, по одній чи навіть по кілька, і до кожної коробки 10 доларів на пересилку. Це обов'язкова умова участі в акції, тому що пересилка насправді дуже дорога.

- А якісь вимоги до самих подарунків є?

- Ні, хіба що організатори просять не класти у коробки цукерок, які можуть зіпсуватися, чи дуже дорогих іграшок. А так люди кладуть зазвичай те саме, що купують власним дітям. Купив своїй дитині олівці, такі ж олівці поклав у коробку. Діти зазвичай додають щось від себе – якісь іграшки, дрібнички. В цьому році, наприклад, майже у кожній коробці є спінер. Бо в цьому році діти в усьому світі гралися спінерами. Потім волонтери обов'язково переглядають коробки, щоб там не було зламаних іграшок, зіпсованих речей.

- Довго їдуть ці коробки?

- Ні, сьогодні вже дуже швидко. За чотирнадцять років ми цьому навчилися. У перший рік проведення акції коробки транспортувалися морем до Одеси, на палеті, це було дуже довго і частина коробок пошкодилася. Зараз вони їдуть в контейнері морем до Гамбурга, а звідти польські перевізники привозять їх просто у Кіровоград. Вже в середині грудня подарунки були у нашому місті, але ми не могли їх розмитнити аж до 4 січня.

- Чому?

- У нас часто виникають такі проблеми. Тому що комісія по гуманітарній допомозі при Міністерстві соцполітики постійно змінює правила гри. У цьому році від нас вимагали надати списки всіх дітей, які отримають подарунки, з прізвищами, адресами і т.п. Ми отримали 5110 подарунків і мали надати 5110 прізвищ. А як таке можливо? Якщо ми веземо подарунки в інтернат, то це неважко – інтернат може надати списки. Але щороку 200 подарунків ми виділяємо, наприклад, для діток, які лежать в обласній лікарні. Але ж ми не знаємо, хто там лежатиме у той день, коли ми приїдемо! Частину подарунків ми розповсюджуємо через церковні приходи. Я знаю, скільки приблизно діток прийде на свята у церкву в селі Суботці. А якщо до когось онучка приїхала? Вона прийде з бабусею в церкву і не отримає подарунок?..

Ми б, може, могли і почекати. Був рік, коли ми змогли розмитнити ці подарунки тільки у травні. Але 1 січня приїхали ісландці, щоб допомогти роздавати подарунки, а ми не можемо контейнер відкрити…

З великим трудом нам вдалося розмитнити їх 4 січня. Ісландія дуже маленька країна і там усі один одному - кум сват і брат, в хорошому розумінні. Жінка, якій я пояснив проблему, сказала: ок, зараз я зателефоную сестрі, вона навчалася в одному класі з прем'єр-міністром, вона йому зателефонує, може, він зможе допомогти. Це не корупція, просто прем'єр-міністр, так само, як і будь-яка інша людина, може допомогти своїй однокласниці. Тим більше, що він сам разом з дітьми бере участь у акції. До речі, у 2007 році я особисто прийняв подарунок з рук тодішнього прем'єра Ісландії, він з двома доньками приїхав до офісу, відстояв чергу, передав коробки. Охорони не було.

І от через прем'єр-міністра, через міністерство іноземних справ Ісландії, через посла України в Фінляндії і другого секретаря посольства Ольгу Бах (свого посольства в Ісландії Україна не має), через помічника депутата Галину Суменкову нам вдалося-таки розмитнити подарунки і почати їх роздавати 4 січня.

- Ісландці щороку приїздять роздавати подарунки?

- Так. По-перше, вони приїздять, щоб побачити віддачу, відчути, що ці подарунки потрібні. В якийсь рік з ними навіть приїхав оператор і потім на ісландському телебаченні змонтували фільм про акцію «Різдво у коробці». Взагалі, оцей зворотній зв'язок – фотографії, відео, листи батьків чи навіть просто пост у Фейсбуці - дуже важливий для ісландської сторони. Наприклад, дітки з організації «Серце матері» зазвичай роблять для ісландців якісь поробки. У Рейк'явіку, в центральному офісі YMCА, щорічно влаштовують виставки цих поробок. І дуже багато людей, які беруть участь в акції, приходять подивитися.

По-друге, вони приїздять, щоб допомогти. Адже у нас невелика організація, лише 8-9 чоловік волонтерів, переважно дівчата. У нас нема офісу, ми збираємося в кафе. Дівчата займаються і документами, і логістикою. На свята нам дійсно не вистачає рук – і ми вдячні ісландцям за допомогу.

Але ці святкові коробки – це тільки парадна частина акції. Ісландці зазвичай на місці з'ясовують, кому і яка допомога потрібна, і намагаються допомогти. От, наприклад, в дитячому відділенні психіатричної лікарні потрібна була пральна машинка і засоби для прання. Для притулку «Надія», де тимчасово перебувають діти різного віку, вони в цьому році купили нові ліжка. Для когось придбали ортопедичне взуття, комусь оплатили лікування. Це вже не так красиво - по телевізору не покажеш, але не менш важливо.

Кожна з цих взуттєвих коробок проходить величезну путь. Але варто подивитися на обличчя дітей, які розривають святковий папір, відкривають «чарівні коробки» і бачать гори «скарбів», щоб зрозуміти: воно того варте. І не тільки для нас, але й для них. Ісландія не дуже багата країна, кілька років тому економіка Ісландії пережила величезну кризу, вартість ісландської крони тоді впала вдвічі. Проте навіть під час кризи кількість подарунків, які ісландці збирали для кіровоградських дітей, не зменшилася. Чому? Тому що найбільша радість – це дарувати радість іншим. У невеличкій холодній країні це всі розуміють. А ще завдяки акції «Різдво у коробці» всі ісландські діти знають, де знаходиться Україна і навіть Кіровоградська область.