×
 
 


Чи буде в Кіровограді пам'ятник Героям Майдану та нова площа?
Уже майже два роки продовжується епопея з пам'ятником Героям Майдану на центральній площі. Результати першого конкурсу, який провели в 2017 році, комісія визнала незадовільними. І у грудні минулого року оголосила новий конкурс. Підсумки мали підвести ще в квітні, але, знаєте, то травневі свята, то літні відпустки, то ще якісь перешкоди… Врешті-решт 28 вересня комісія провела майже таємні збори (ЗМІ на них не запрошували) і оголосила-таки результати.
Перше місце не зайняв ніхто. Друге поділили між собою два проекти: «Свічка» скульптора Віктора Рябова та проект симетричної площі з зеленими зонами, навісами від сонця, ще одним прямокутним фонтаном посередині та інсталяцією з силуетами Героїв Майдану перед ним (автори проекту два киянина – Іван Буркевич та Владислав Кошма).
Третя премія дісталася нашій землячці Олександрі Ткаченко за проект «Міська площа для всіх і кожного». Правду кажучи, цей проект з великими асиметричними газонами і маленькими інсталяціями був нашим фаворитом. Але комісія вирішила, що він відповідає не всім вимогам конкурсу.
Автори проектів, які посіли друге місце, поділили між собою 20 тисяч гривень. Олександра Ткаченко отримала 10 тисяч. Ще десять тисяч заохочувальної премії поділили студент Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Артем Чуєнко (він подав на конкурс відразу два проекти) та кіровоградський скульптор Григорій Савченко.
Тобто 40 тисяч на призи витратили. А що далі? Медіапортал DOZOR поцікавився у головного архітектора міста Вадима Мездріна.
- Комісія прийняла рішення запросити авторів двох проектів, які посіли друге місце, поспілкуватися з ними. Можливо, вони захочуть доопрацювати свої проекти разом і втілити їх у життя. Скульптура Віктора Рябова сподобалася всім, але ніхто не бачить її в центрі нашої площі. Прозвучала ідея втілити її у вигляді барельєфу на розі будівлі ОДА з боку вулиці Чміленка, звісно, для цього треба буде змінити цю частини площі.

У другому проекті всім сподобалася інсталяція, але сьогодні подібних речей роблять багато, тож… Сам проект не до кінця продуманий, він не враховує те, що у нас площа з боку Дворцової вулиці на три метри вища, ніж з боку Чміленка, та й дерева посеред площі не потрібні – вони просто розріжуть простір…
- А не можна було за ці 40 тисяч замовити проект авторитетному скульптору та архітектору? Так же робили з площею перед міськвиконкомом, з площею Янгола-охоронця, Богдана Хмельницького?
- Так. Можна було найняти професійну команду, яка б працювала, поки не створить такий проект, що всіх влаштує. Але ж ви бачили, що відбувалося з цим конкурсом, там навіть журі не відразу змогли вибрати. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність, вибирати і наймати якусь команду, оскільки обов'язково виникло б питання: а чому саме ці люди?

Але, можливо, саме з авторів двох проектів утвориться така команда. І вони разом створять щось грандіозне. Якщо, дійсно, захочуть працювати на ентузіазмі… Я вважаю, що мова має йти про реконструкцію площі, а не тільки про пам'ятний знак. Тому що скульптуру робить оточення. 90% сприйняття скульптури залежить від того, як вона вписана в простір.
- А визначено якийсь хоч приблизний бюджет проекту? Є якась міська програма?
- Ні. Якщо б у нас був переможець, то, за умовами конкурсу, його проект мав би реалізуватися на 100%. У такому випадку управління капітального будівництва вже вивчало б проект, розробляло проектно-кошторисну документацію. Тоді дійсно можна було б створити програму, визначити розмір фінансування. Але переможця немає, тож немає і програми.
Про терміни реалізації проекту Вадим Мездрін теж не говорить, і це зрозуміло. Дуже багато «якщо». Якщо автори проектів захочуть працювати разом і задарма, якщо погодяться доопрацювати (а фактично – повністю переробити) свої проекти, якщо результат їхніх зусиль сподобається комісії… Адже вимоги, які були викладені в положенні про конкурс більше схожі на загадку короля з казки братів Грімм: «Приходь до мене не одягнена і не гола, не верхи і не в возі, не шляхом, а все ж дорогою. Якщо ти зможеш це виконати, то я з тобою одружуся»…

Адже від конкурсантів вимагали проект площі, де «кожна людина почувалася б гідно й відчувала себе частиною громади, народу», яка була б була «територією гармонії, примирення, порозуміння, довіри між людьми» і т.п. Хочеться сподіватися, що за два роки члени комісії вже добре спрацювалися і зможуть якось ясніше сформулювати завдання.

Нашому місту, як би воно не називалося, ніколи не щастило з пам'ятниками. Провалився відкритий конкурс на проект пам'ятника Леніну у Єлисаветграді, провалився конкурс на проект пам'ятника Кірову в місті Кірове. З горем навпіл провели в Кіровограді конкурс на проект пам'ятника жертвам Голодомору, переміг тоді скульптор Григорій Савченко. Але потім вирішили, що запропонований Савченком проект надто дорогий і замість нього поставили дешевший хрест, автором якого став головний архітектор міста Вадим Мездрін… Тож врешті-решт всі демократичні архітектурно-скульптурні конкурси завершувалися у нас авторитарно – міська влада просто наймала скульптора і ставила перед ним завдання.
Переглядiв: 1528
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА
ОЛЕНА КАРПЕНКО
фотокореспондент: ОЛЕНА КАРПЕНКО
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ