Той, хто полюбляє пішохідні прогулянки уздовж річок, розташованих в Кіровограді, знає, що вільно пройти по берегу практично неможливо. Заважають численні огорожі прибережних територій та розорані городи жителів приватного сектору. Законне право людей на доступ до води скрізь суттєво обмежене, але заходів щодо усунення порушень майже не вживають. Це призводить до невпинного замулення та заболочення річок. Тому виділення мільйонів гривень з місцевих бюджетів на розчищення русел перетворилося на безглузде марнування грошей. Чому ж так відбувається? Про це DOZOR спілкувався з фахівцями.

Як розповідає кандидат географічних наук, доцент кафедри географії та геоекології ЦДПУ імені В.Винниченка Ольга Гелевера, Інгул є однією з найбільш забруднених річок Кіровоградщини. Гранично допустимі концентрації хімічних речовин по більшості показників в інгульській воді не перевищені, але порівняно з іншими річками, які течуть на території області (Синюха, Південний Буг, Дніпро), Інгул значно брудніший.

Ольга Гелевера разом зі студентами реалізує проект громадської організації "Еко Ліга Центр" щодо захисту права громадян на доступ до водних об'єктів. Вони обстежують береги Інгулу та його притоків у межах області. Відповідно до чинного законодавства, вільний доступ до водних об'єктів гарантується Конституцією та Водним кодексом України. Тому паркани, що огороджують прибережну захисну смугу, таблички з надписами, що до води не можна підходити або що в ній не можна купатися, є незаконними.

Проте законодавчі положення про прибережні захисні смуги всюди порушуються. З 2012 по 2015 роки в усій Кіровоградській області на встановлення меж прибережних захисних смуг було витрачено більше 13 млн грн. Але обстеження берегів свідчать, що за окремими винятками таблички уздовж берегів річок не встановлені, відтак люди, які живуть поряд з водою, не знають про існування обмежень, запевняє Гелевера. Гроші на ці цілі виділяли і після 2015 року, але позначення захисних смуг можна знайти в одиничних випадках. Найбільш поширеним порушенням у межах захисних смуг є розорення землі. Це фіксується і на території міста, і в сільській місцевості. Люди, які живуть поряд з річкою, влаштовують там городи, а фермери використовують площу берегів річок для вирощування сільгоспкультур.

Щороку в нашій області на розчищення русел рік виділяють десятки мільйонів гривень, а в Кіровограді - кілька мільйонів. Водночас на схилах міських рік можна нерідко побачити городи, які люди влаштовують прямо на вийнятому з води поживному ґрунті. Оскільки на городах люди не дозволять рости траві, цей ґрунт знову змивається в річку. Отак марнуються бюджетні кошти, які можна було б витратити на щось корисне.

Директор департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА Олександр Ковтунов вважає, що замулення річок виникає з різних причин. На його думку, основною причиною замулення та пересихання водойм, є маловоддя українських рік, внаслідок недостатності опадів. Зокрема, дуже низький рівень води у річках спостерігався в минулому році. Оскільки Інгул входить до басейну Південного Бугу, торік представники влади сусідньої Миколаївської області просили наших керівників спустити воду з водосховищ області, щоб забезпечити їхній забір питної води.

Письмові звернення про виявлені порушення громадські екологи на чолі з Гелеверою спочатку направляли до екоінспекції та міністерства екології, але належного реагування не було, хоча еконіспекція обіцяла перевірити вказані факти. Тепер усі порушення, що стосуються екології, заносять на сайт ecoukraine.org. В тому числі й порушення щодо належного використання прибережних захисних смуг. Виставляють фото факту порушення, вказують на карті, де це сталося, та зазначають суть порушення. Близько ста порушень в нашій області вже занесені до цього сайту і більше сотні зафіксованих порушень ще не занесені. Далі цей сайт автоматично генерує звернення щодо порушення до Кіровоградської обласної екологічної інспекції. Екоінспекція зобов'язана в місячний термін відреагувати на нього. Результатом більшості таких звернень є відповідь, що питання потребує уточнення. І все ж цей сайт спонукає еконіспецію діяти активніше. Зокрема, торік одного фермера інспекція оштрафувала на 3 тис. грн. У цьому році також оштрафували одного фермера, штраф має бути більший. За розорювання прибережних смуг на фізичну особу накладають штраф 112 грн, а на фермера - більше 500 грн. Крім штрафу, фермер відшкодовує завдану довкіллю шкоду залежно від площі розорення.

Науковець вважає, що ефективно запобігти порушенням має дієвий контроль. Інакше гроші на розчищення річок марнуватимуться безкінечно. Суттєво допомогти також можуть роз'яснення природоохоронного законодавства, особливо людям, які не є злісними порушниками. Для цього громадські екологи направляють листи до сільрад, де є порушення, аби ті попередили своїх людей про відповідальність.

Іншим вагомим фактором забруднення річок є скиди каналізаційних вод. У селах взагалі відсутня каналізація, тож усі відходи зрештою потрапляють у водойми. Каналізаційні стоки стікають у річки і в межах Кіровограда. Так, за словами заступника начальника обласного управління водних ресурсів Катерини Гайдук, річка Сугоклія у нас не замерзає внаслідок великого обсягу каналізаційних скидів. Найбільше каналізаційних скидів потрапляють у річки з мікрорайонів, де розташовані прибережні будинки приватного сектору. В Інгул - з Балашівки, Старої Балашівки та Лелеківки, у Сугоклію - з Новоолексіївки, Арнаутово, Соколівського і Черняхівки. Виходом є підключення каналізаційних стоків приватного сектора до міської каналізації зі сплатою за водовідведення. Наприклад, у селі Созонівці Кіровоградського району очисні споруди не працюють дуже давно і їх ніхто не ремонтує. Відтак уся каналізація цього села спочатку стікає у каскад ставків, а потім в районі Лелеківки потрапляє в Інгул. До речі, і в цих ставках, і в Інгулі часто купаються городяни.

За його словами, оскільки зливова (дощова) каналізація в Кіровограді не очищається, то разом з нею у річку потрапляє все, що завгодно. Не лише бруд, а й різні хімічні речовини. Часто встановити причину забруднення дуже складно. Нерідко державні екологи виявляють в Інгулі досить небезпечні речовини, але не можуть встановити, хто саме їх скинув.

Оскільки вода водойм надто забруднена, Ольга Гелевера не радить їсти прісноводну рибу. Адже м'ясо риби, як гриби, добре вбирає в себе усі розчинені у воді речовини. Риба немов фільтр очищає річкову воду, залишаючи в собі накопичений в ній бруд. Тому їсти таку рибу небезпечно для здоров'я.

Науковець наголошує, що для нашого забрудненого радіацією міста дуже важливо проводити активне заліснення вільних територій. Площа лісів становить на степовій Кіровоградщині лише 7,4% - це дуже низький показник. Зокрема, дуже важливо створити ліс у санітарній зоні навколо Інгульської уранової шахти. Дерева можуть затримувати радіоактивний пил з териконів поблизу шахти, де накопичені мільйони тон некондиційної шахтної руди. Цей пил вітром несе і в річку, і на місто. Нещодавно було прийняте рішення по периметру цієї зони посадити павловнію, яка швидко росте. Але сумнівно, що ця субтропічна рослина у нас приживеться. В Інгул поблизу меж Кіровограда потрапляють і не дуже очищені шахтні води.

Посадовець вважає, що за ріками потрібно постійно доглядати та якісно їх чистити. Оскільки Інгул у межах Кіровограда розчищений частково, то нормальна течія води досі не забезпечена. Дуже важливо розробити грамотний проект очищення та підібрати професійного виконавця робіт. Перед цим потрібно укріпити слабкі береги річки, щоб замулення не відбувалося за рахунок їх руйнування, а зсув ґрунту в річку був мінімальним, наголошує директор департаменту екології.

Досвід європейських країн, наприклад, Польщі, свідчить про те, що там в аналогічних за розміром містах екологічного податку збирають вдесятеро більше, ніж у нас. Забруднювачі довкілля мають платити справедливі суми за забруднення, які можна направляти на різні природоохоронні заходи, в тому числі на очищення Інгулу.

Для того, щоб Інгул був повноводною рікою, потрібно прийняти спеціальну міську програму по його очищенню з конкретними заходами щодо виконання та фінансування цих робіт, переконаний Олександр Ковтунов.

Ще однією проблемою є дуже велика кількість в області водосховищ та ставків. Їх значно більше, ніж має бути за нормативами. Встановлені на річках греблі суттєво зменшують течію води, тому виникає замуленість. Раніше під час весняного водопілля відбувалося самоочищення річок - сміття та мул змивалися і по руслах потрапляли у море. Тепер бруд накопичується й водойми поступово заболочуються. Проведена в області інвентаризація наявних водосховищ та ставків показала, що половина ставків не взяті в оренду та не використовуються, адже перетворилися на болота. Було б доцільно демонтувати греблі цих ставків і відновити природну течію річок, розчистивши зарослі русла, щоб потім відбувалося самоочищення.

На її думку, для збільшення проточності й самоочисних властивостей Інгулу потрібно зменшити кількість та площу ставків і водосховищ його басейну. Особливо найбільших з них у селах Лозуватка, Кандаурове, Обознівка. Водночас доцільно вдвічі зменшити площу Лелеківського водосховища, пропускаючи більше води через наявну греблю. Це не потребуватиме ніяких витрат. Тоді сила течії зросте й Інгул менше заростатиме. Значні заболочені території в районі Лелеківки стануть суходолом і доволі швидко там виростуть дерева.

Відомо, що в районі Лісопаркової розташовані маєтки грошовитих городян, в тому числі міського голови Андрія Райковича. За інформацією ЗМІ, мер також має маєток, розташований на річці в селі Суботці Знам'янського району з огородженою прибережною територією. Фактично очільник міста власним прикладом показує, як можна порушувати закон, обмежуючи доступ городян до водних об'єктів.

Ольга Гелевера вважає, що рішення про зменшення площі ставків і водосховищ влада не приймає саме тому, що господарі подібних маєтків хочуть, щоб вода плескалася неподалік порогів їхніх будинків. Міська рада, у якій є порушники закону, навряд чи проголосує за рішення, що сприяють поліпшенню екології міста та здоровому відпочинку городян.

Натомість директор департаменту екології ОДА Ковтунов вважає, що заходи по зменшенню площ водосховищ будуть не дуже ефективними. На його думку, потік води посилиться лише тоді, коли воду скидатимуть, а далі течія увійде в нормальний для річки режим, який залежатиме від сили притоків.