Сьогодні на всій території області діє лише одна синагога – на розі Московської та Невської (Чміленка та Пашутінської). За традицією ми називаємо її Великою Хоральною. Хоча у хоральній синагозі має бути кантор (професійний вокаліст, який веде молитву громади) та хор. Хоральні синагоги були надзвичайно популярні в XIX-першій половині ХХ століття – молитовні зібрання в них нагадували концерти. Сюди спеціально запрошували найкращих вокалістів і т.п. В кінці ХІХ століття тут співав уродженець Новоархангельська Савелій Квартін – майбутній соліст Метрополітен-опери в США, кантор головних хоральних синагіг Петербурга та Нью-Джерсі.
Емма Спектор розповідає, що в той час місця в хоральній синагозі навіть купували. Звичайно, зайти в неї міг будь-хто, але щоб мати постійне місце в перших рядах, треба було придбати "абонемент".
Це ніяким чином не суперечить призначенню синагоги. Адже синагога, на відміну від православної церкви, - це не храм, а будинок зібрань. Іудейський храм може бути збудований тільки на Храмовій горі в Єрусалимі. А в синагозі можна збиратися і для молитов, і для вирішення якихось проблем громади, і для проведення свят – релігійних чи світських, і для навчання, і для читання, і для спільного дозвілля.
Туристи, які зрідка все ж таки потрапляють у наше місто, зазвичай не оминають увагою синагогу, називаючи її однією з найкрасивіших або навіть найкрасивішою в Україні. Це правда, хоча синагоги на відміну від церков дуже важко порівнювати між собою. Всі вони дуже різні. Адже існують тільки два правила щодо архітектури та внутрішнього інтер'єру – фасад будинку має дивитися в бік Єрусалима, напроти входу, теж обличчям до Єрусалима, має стояти Арон Акодеш – шафа, в якій зберігаються священні свитки тори. Усе інше залежить від бажань громади та фантазії архітектора.
Дерев'яна хоральна синагога було збудована на розі Московської та Невської вулиць у 1853 році. У 1889 році на її місті вирішили збудувати нову кам'яну будівлю. Спочатку збирали гроші. Олександр Пашутін в "Історичному нарисі" пише, що на перебудову було витрачено 24, 5 тисячі руб., з яких майже 11 тисяч - "коробочних сум" та 13, 6 тисяч – добровільних пожертв. "Коробочні суми", як пояснила нам Емма Спектор, - це податки, які євреї добровільно сплачували за носіння національного одягу, запалювання свічок у суботу і т.п.
Будівництво розпочали у 1895 році. Головним архітектором міста якраз став випускник Імператорської академії мистецтв Олександр Лишневський. Йому й замовили будівництво синагоги. Лишневський пропрацював у Єлисаветграді менше шести років – двоповерхове місто було йому замале. У 1901 він перебрався у Петербург, де створив кілька справжніх шедеврів – "Дом городских учреждений", "Дом у Пяти углов" і т.п. Але і в обличчі нашого міста можна побачити його слід – жіноча гімназія, будинок Ельворті, реальне училище і велика кам'яна синагога у мавританському стилі.
