Брак кваліфікованих працівників зараз є однією з найбільших проблем багатьох підприємств та закладів сервісу. Навіть у столиці, куди в пошуках роботи їдуть з усієї країни, підприємці скаржаться, що не можуть підібрати собі персонал. Пропоновані ними вакансії не влаштовують шукачів роботи за рівнем зарплати. Основна причина відмови - масова трудова міграція працездатного населення в сусідні європейські країни, де платять значно більше, ніж у нас. Саме через заробітчан досі дуже проблематично одержати закордонний паспорт. Позитивним наслідком трудової міграції є зменшення рівня безробіття. Зокрема у Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості на одну посаду вже претендує менше однієї особи. Але дефіцит робочої сили поки що не дуже позначився на пропонованих зарплатах. Роботодавці кажуть, що різке підвищення зарплат призведе до падіння попиту на продукцію внаслідок її подорожчання. То як же втримати наші трудові кадри? DOZOR намагався з'ясувати це у фахівців.

Оскільки особливі перешкоди для міграції робочої сили з України зникли, наша країна стала невід'ємною частиною світового ринку праці. Пошук роботи, на якій людина зможе, не збільшуючи зусиль, одержати виший рівень оплати та кращий рівень життя, є цілком нормальним явищем - основним законом виживання.

За даними Міжнародної організації праці (МОП), у 2016 році з України виїхало 4,6 млн чоловік. Щоб привабити трудових мігрантів Польща, Чехія, Угорщина пропонують для них різні пільги. Лише польські роботодавці у першій половині 2017 року оформили 948 тис. заявок про наміри працевлаштувати іноземний персонал. Порівняно з 2016 роком, запит на працівників з України збільшився на 50%. Наші працюють там не лише на сільгоспроботах та будівництві, а й у сферах логістики, торгівлі, туризму, науково-технічному секторі. Якщо відтік робочої сили триватиме таким темпами, невдовзі в Україні нікому буде платити податки та наповнювати коштами Пенсійний фонд.

МОП визначила основні причини міграції. Виїжджати з певних країн людей спонукають незадовільні економічні умови життя працездатного населення, природні катаклізми та рівень охорони навколишнього середовища, складна політична ситуація, військові конфлікти, релігійні та національно-культурні фактори. Усе це характерно і для нашої країни. А їхати в інші країни зваблює стабільний і порівняно високий рівень зарплати, кращі умови праці, більші перспективи щодо реалізації власних можливостей. Причому виїжджає найбільш активне населення віком до 40 років. Зрозуміло, це негативно впливає на економічний та соціальний розвиток України.

Як бачимо, низька зарплата - не єдина причин еміграції. За даними Інституту економічних досліджень, у 2015-2016 роках підприємці головними причинами, які перешкоджають їм здійснювати продуктивну діяльність, вважали: брак попиту на продукцію, політичну нестабільність, високі ставки податків та складне їх адміністрування, інфляцію, часті зміни економічного законодавства, високий регуляторний тиск, корупцію, війну на сході країни, брак кваліфікованих кадрів. А в опитуваннях 2016-2017 років 59% підприємців основною проблемою розвитку бізнесу вже називали низький попит на продукцію. Також зріс відсоток оцінки щодо негативного впливу корупції на бізнес. Цю проблему озвучували більше 22% підприємців.

"Причинами низького попиту на товари є низька платоспроможність населення та низька якість продукції. На жаль, більшість представників бізнесу недостатньо коштів вкладають у розвиток підприємств для запровадження інноваційних технологій, нових форм організації праці. Натомість всі хочуть одержувати високі прибутки. В результаті випускається продукція низької якості, вироблена з використанням застарілих технологій. Якщо бізнес не розвивається, він стає непривабливим для молодих трудових ресурсів. Щоб реалізувати себе молодь, виїжджає в пошуках кращого життя та можливостей для свого розвитку", - пояснює доцент кафедри фінансів та планування ЦНТУ, кандидат економічних наук Ірина Загреба.

Стосовно корупції. Оскільки в Україні багато підприємств належать до малого і навіть мікробізнесу, то для них втрати від корупції є значно відчутнішими у розрахунку на одиницю продукції.

За словами економіста, на вітчизняних підприємствах питома вага зарплати у структурі вартості продукції доволі незначна. Основними витратами є матеріали, комунальні платежі та податки. Тому зростання зарплат не може бути головним поштовхом для прискореного зростання цін та інфляції. Такої жорсткої залежності не відбувається, вважає Загреба.

Існує багато резервів для зниження виробничих витрат та підвищення зарплати працівників. Зокрема, можна запроваджувати новітні технології, які дозволять підвищити продуктивність праці. Тоді кожен працівник вироблятиме більше продукції і матиме більшу зарплату, не обтяжуючи підприємця додатковими витратами на оплату праці. Але для цього потрібно вкласти значні кошти у розвиток бізнесу. Натомість переважна частина вітчизняних підприємців не хоче або не може оновлювати засоби виробництва для того, щоб підприємства стали конкурентоспроможними на європейському ринку, констатує науковець.

Водночас практика трудової міграції свідчить, що навіть з порівняно передових підприємств робітники виїжджають закордон.

"Це говорить про те, що висока зарплата - таки не єдиний критерій для задоволення потреб людини. Для молодих людей Європа є дуже привабливою, оскільки там живеться набагато краще, ніж у нас. Багато молоді їде навчатися за кордон з перспективою там оселитися. Перш за все, виїжджають науковці та найбільш кваліфіковані спеціалісти різних галузей. Наші люди вже зорієнтовані на те, що в Україні не знайдеш щастя", - каже Ірина Загреба.

Серед заходів, якими можна підвищити зарплату, важливе місце посідають податки. В Україні вже багато зроблено для їх зниження. Зокрема, майже вдвічі було зменшено єдиний соціальний внесок (ЄСВ), що нараховується у фонд зарплати підприємств. Зараз ЄСВ для всіх становить 22%, а не майже 40%, як було кілька років тому. Ідучи на такий крок, держава сподівалася на те, що вдасться суттєво легалізувати тіньову зайнятість. Тепер з кожних 10 грн зарплати державі віддають вже не 4 грн, а 2 грн. Але стрімкого збільшення кількості людей, які офіційно одержують зарплату, не спостерігається. Пенсійна реформа теж має сприяти легальній зайнятості, адже умовою отримання пенсії буде наявність 35-річного страхового стажу. Таким чином людей спонукають не погоджуватися на тіньову роботу.

"Якщо порівняти наші податки з податками в розвинутих країнах, то вони невисокі, подекуди навіть менші. Але в країнах Західної Європи нормальним рівнем прибутковості підприємств вважається 10-12%. У нас же ніхто не хоче займатися бізнесом з таким рівнем прибутків. Проте не можна однозначно казати, що зарплати у наших працівників нижчі через те, що підприємці беруть собі більшу частину прибутків. Тому що однаковий податок в різних країнах приносить різний результат. Якщо для багатих США 30% податок на прибуток вважається нормальним, то у нас це вважається непомірним податковим тягарем, який згубить вітчизняні підприємства. На заході люди упродовж кількох віків звикли жити в законному середовищі, а в нас хто може, той і ухиляється від сплати податків", - пояснює економіст.

За світовою практикою, зменшення податків через 2 роки сприяє значній активізації економіки, так званому економічному буму. Але в нашій країні економічні закони чомусь не діють. Наприклад, кілька років тому держава скасувала нарахування 20% податку на додану вартість при продажі ліків. Проте очікуваного зменшення вартості ліків не відбулося. Тобто 20% несплаченого ПДВ пішли в кишені власників фармацевтичного бізнесу.

"Економічні закони діють, коли немає корупції, коли здоровій конкуренції підприємств не заважають монополісти-олігархи. Саме тому реформи, які вимагає від України МВФ, не сприймаються олігархами. Реальне ж подолання корупції та припинення використання монопольних переваг дозволить нашій економіці розвиватися за економічними законами", - переконана Ірина Загреба.

Оскільки в минулому році інфляція в Україні становила 13,7% - це суттєво знецінило прибутки наших підприємств. Крім того, облікова ставка Нацбанку України з 26 січня 2018 року становить 16% річних. Облікова ставка - це вартість грошей, за якою комерційні банки беруть їх у держави. У свою чергу, комерційні банки надають кредити під значно вищий відсоток річних. А вартість грошей - основний показник сприяння або ускладнення розвитку бізнесу.

"Як розвивати бізнес при високому рівні інфляції та дорогих кредитах?! У європейських країнах під час фінансової кризи в центральних банках різко знижують облікову ставку, щоб дешеві гроші стимулювали розвиток бізнесу. А в Україні упродовж двох останніх років облікова ставка НБУ постійно підвищувалася. Це свідчить, що держава не дбає про розвиток бізнесу", - вважає Загреба.

На думку голови правління Кіровоградського обласного об'єднання організацій роботодавців, голови наглядових рад компаній "Ельворті ГРУП" та "Гідросила ГРУП" Павла Штутмана, виїжджати за кордон людей спонукають не стільки економічні, скільки соціальні причини. За його словами, людина має відчувати, що вона захищена, має бачити перспективу для свого майбутнього в нашій країні. Тимчасові труднощі працівник готовий терпіти лише заради реальних перспектив поліпшення свого життя у майбутньому.

"Водночас дійсно існує велика різниця в оплаті праці у нас і за кордоном. Так, у вітчизняному машинобудуванні середня зарплата підтягується до рівня близько 300 дол. А за кордоном спеціалісти середньої кваліфікації, які обслуговують обробляючі центри, одержують близько 1000 євро. Але там їхня праця значно інтенсивніша. Як роботодавець, я хочу бачити стабільний ринок праці в Україні, від якого залежить економічне майбутнє підприємств. Але це питання більше залежить від функціонування всієї економіки країни. Такі підприємства, як наша компанія, не можуть самостійно виправити ситуацію. Тому потрібно стабілізувати економічну ситуацію в країні, зробити її прогнозованою, щоб наші люди повірили, що саме в Україні вони матимуть гарне життя. Це стосується і кар'єрного зростання, і можливості належно утримувати сім'ю, і можливості згодом одержувати пристойну пенсію. Також потрібно стабілізувати політичну ситуацію, від якої дуже сильно залежить стан економіки", - вважає Павло Штутман.

Бізнесмен зауважує, що наслідком політичної нестабільності стала значна девальвація гривні, коли середня зарплата в машинобудуванні з 450 дол. різко впала до 150 дол. Звісно, багатьох працівників це спонукало шукати роботу на чужині.

"Зарплату потрібно поступово підвищувати. Зараз рівень зарплати мало впливає на експортні можливості наших підприємств та на їх можливість гідно конкурувати з іноземними виробниками на внутрішньому ринку. Тобто зараз середню зарплату можна сміливо збільшити до 450 дол., а далі дивитися, як це вплине на конкурентноздатність. Але слід враховувати, що якщо ми підвищимо зарплату, а наші українські конкуренти не підвищать, то наша продукція, порівняно з їхньою продукцією на ринку, стане дорожчою. Тому зарплату потрібно підвищувати в масштабах всієї країни. Але не різко. Оскільки різке підвищення зарплат призводить до інфляції. Зарплату доцільно щомісяця підвищувати на кілька відсотків. Це буде однією з умов зменшення відтоку трудових кадрів", - продовжує Штутман.

На його думку, розмір теперішніх ставок кредитування та податків не є критичним. Навіть якщо зменшити на 2% податок на прибуток, це не суттєво вплине на розмір зарплат. Але разом з ростом зарплат має підвищуватися конкурентноздатність продукції окремих підприємств і всієї економіки в цілому. Держава має про це дбати.

Підприємець наголошує, що зараз за кордоном працює близько 7 млн громадян України. Ці гастарбайтери є невід'ємною частиною нашої економіки і навіть політики. Оскільки якби держава чинила значні перепони для їхнього виїзду за кордон, то в Україні був би дуже високий рівень безробіття. І це, безумовно, збільшило б політичну нестабільність в країні.

"Виїжджають затребувані на іноземному ринку праці фахівці, а їх місце на наших підприємствах займають безробітні. До того ж надходження валюти від гастарбайтерів вирівнює платіжний баланс України. Торішній валютний дефіцит у 10 млрд дол., який стався внаслідок переважання імпорту над експортом, було потрібно перекрити за рахунок інших надходжень. Річні ж валютні надходження від заробітчан експертно можна оцінити на рівні близько 8 млрд. дол. - це десь 20% усіх валютних надходжень нашої країни. Тому різко знизити рівень трудової міграції населення неможливо, але потрібно поступово рухатись у цьому напрямі, не забуваючи про необхідність створення високоефективних робочих місць", - говорить Павло Штутман.

Колега Штутмана, генеральний директор ПАТ "Кіровоградський завод дозуючих автоматів" Євген Ткачов у короткому коментарі зазначив:

"Ми теж відчуваємо проблеми з кваліфікованими працівниками. Щоб вони не тікали у Польщу, потрібно підняти вітчизняну економіку. Тоді підприємства, зокрема наше, матимуть постійне завантаження. Наша продукція користується попитом, але у потенційних замовників немає грошей, щоб її купити. Якщо споживачі продукції матимуть більше обігових коштів, то зможуть купувати потрібне їм обладнання. Відповідно зростуть обсяги виробництва і зарплати."

На думку Ірини Загреби, Україна вже не зможе самостійно подолати проблему відтоку кадрів. Нам потрібна допомога, адже це - багатогранна проблема. Наприклад, якщо Польща не захоче, щоб до неї в'їжджало багато заробітчан, вона може ввести результативні запобіжні заходи. Але ми потрібні Європі. Польща сама постраждала від міграції своїх працівників до Німеччини та Англії. Тепер вона вирішує свої проблеми, створюючи привабливі умови для нашої робочої сили.

Громадян, що виїхали, можна повернути кількома способами. По-перше, можна затвердити програму стимулювання рееміграції, яка включає низку заходів, починаючи з примусової репатріації незаконних емігрантів, до надання емігрантам матеріальної допомоги, які бажають повернутися на батьківщину. Але така програма у нас не діє. По-друге, можна затвердити програму професійної підготовки емігрантів. Щоб, одержавши освіту у розвинутій країні, емігранти могли повернутися на батьківщину, розраховуючи на більш високооплачувану кваліфіковану роботу. У нас цей напрям теж не діє, тому молодь не бачить для себе перспектив в Україні. Третій напрям - програма економічної допомоги країнам масової міграції. Якщо європейські країни захочуть, щоб наші працівники залишалися у нас, вони допоможуть підняти економіку нашої країни, підвищити рівень життя населення.

"Трудова міграція є дуже складною проблемою і держава повинна нею предметно займатися, а не лише казати: їдьте закордон, якщо вам тут не подобається. Так не повинно бути. Ми втрачаємо людський і науковий потенціал, втрачаємо молодь - майбутнє нашої нації", - констатує Ірина Загреба.