Надія Паливода отримала посвідчення громадського інспектора від спеціалізованої інспекції тільки минулого року, хоча «зеленою» діяльністю займається вже більше трьох років. Розповідає: все почалося відтоді, як в країні подорожчав газ, люди почали переходити на твердопаливні котли і обрізання та знищення дерев стало вигідним. Гілля почали обрізати так, що дерева згодом почали засихати повністю. Такі випадки все частішали і частішали, вилившись сьогодні у доволі масштабну проблему.

Дехто називає Надію Паливоду «надією кіровоградських дерев» і зовсім невипадково. Жінка разом зі своїми однодумцями не просто висаджує в місті саджанці і поливає їх, а й оберігає дорослі дерева – стільки, скільки тільки може охопити.

Не буде перебільшенням сказати, що десятки дерев, враховуючи неймовірно спекотні дні цього серпня, просто загинули б. Озброївшись відрами і підтримкою кількох однодумців, Надія Паливода проводить акції порятунку. Нещодавно DOZOR писав про одну з таких, яка проходила на Набережній.

«Минулої весни там садили «Алею миру» з сорока лип. Крім того, ми з громадою садили близько 80 дерев. Вони розташовані від залізного мосту і до Михайлівської дамби. Комунальні служби поливають свої липи і дерева, які ростуть навколо. Але до деяких саджанців вони не достають і їм не вистачає водовозки. Є дерева, які тільки ми поливаємо. Їх не можна покидати, тому що вони не укорінилися і можуть загинути від такої спеки», – говорить Надія.

«Ми стараємося, хоча б один раз у тиждень ходити туди, переважно на вихідних, збираємо людей і виходимо поливати. Це було простіше, коли річка була повна. Ми набирали воду відром, яке мотузкою опускали у воду. А зараз ми знайшли струмочок, але там дохла риба, вода смердить. І це так: один дістає десь воду, хтось піднімає на верх, а інші розносять відрами».

Надія Паливода констатує: з висадженням дерев та з доглядом за ними у Кіровограді ситуація критична. Якщо громадськість не займатиметься питанням і не контролюватиме владу, є всі шанси, що місто невдовзі залишиться без зелених легень.

«З висадженням дерев у нас дуже погано. Будь-які дерева будуть в занепаді, якщо до них ставитися, як у нас в місті. 2 мільйони гривень у нас виділено на спилювання, на обрізку – 3 мільйони. На посадку ж – якась мізерна цифра у тисячах. Наприклад, за минулий рік в місті спиляли 700 дерев, то хоча б стільки ж треба було й посадити нових. А краще - більше, оскільки не кожен саджанець прийметься. Навіть при поливі приживуться лише 70-80%. Ми говоримо про десятки, коли садимо, і про сотні і тисячі – коли знищуємо», – констатує Надія Паливода.

Від акцій же, які влаштовуються заради піару, екозахисниця вбачає лише шкоду для навколишнього середовища. Адже якщо за саджанцем після висадки не доглядати, від нього у більшості випадків залишиться лише суха палиця.

«Раніше я дуже раділа, що кожної весни знаходяться люди, які щось садять. Але цього літа я усвідомила, що краще б вони не садили. Ось, наприклад, у міському саду депутати влаштовували акцію з висадження, організовували розваги, кликали містян, журналістів. Людей було більше ніж дерев. Але минула весна, настало літо і все посохло. Коли садили, це були такі гарні саджанці: високі дубки, березки, липи. Зараз же усе стоїть сухе, а поряд зі штурпаками таблички: «це дерево посадив і прізвище». Недостатньо для дерева просто посадити і сфоткатись біля нього, його ще треба доглядати, поливати хоча б раз на тиждень», – вважає Паливода.

Роботу ж комунальників з дорослими деревами, яка призводить до загибелі насаджень, Паливода називає не інакше, як злочином. На думку екозахисниці, у частині випадків справа не стільки у непрофесійності працівників, скільки у фінансовій вигоді.

«У 2016 році дали з управління ЖКГ відповідь, що спиляння 690 дерев коштувало 2 мільйони гривень. Така ж сума виділена на 2017 рік, на фактично таку ж кількість дерев. І от за два роки 1400 дерев буде спилено. Безумовно, не значить, що усі ці дерева здорові красиві (хоча половина такими і є), це можуть бути аварійні. Але ж вдумайтеся у цифри», – говорить громадська діячка.

«Навесні 2015 року біля мого дому обпиляли білі тополі, які не давали пух. Після обрізки вони так і не відновилися, а через якийсь час повністю засохли. Взагалі після обрізки дерева не всихають одразу, вони дають пагони, не ростуть, а страждають ще 3-4 роки. Ті ж насадження, що виживають – в результаті хворі, ослаблені. Обрізати дерево - це як для людини перенести якусь дуже важку хворобу: колишнього здоров'я вже не буде. Дехто каже, якщо пустило гілочки, значить житиме. Ні, не буде воно вже нормально жити», – стверджує Паливода.

Екозахисниця пояснює: обрізка, коли від дерева залишається один стовбур, називається «топінг» і заборонена українським законодавством.

«Топінг дозволяється лише у окремих випадках і здійснюється не так, як у нас. Видаляється лише третина гілок, така обрізка проводиться протягом двох-трьох років. А у нас все і відразу, тому що великі затрати часу, людських ресурсів, - говорить Паливода. - Омоложуючу обрізку можна проводити лише з кінця лютого і на весні, оскільки саме навесні дерево заліковує цю рану. Зріз обов'язково має бути змазаний масляною фарбою на натуральній олії. Здавалося б, це така дрібниця, але ми не можемо цього добитися. В управлінні ЖКГ відповідають, що у них немає такої статті розходу. Якщо ж обрізають восени чи взимку, у зріз проникають бактерії, волога, дерево починає гнити і за пару років перетворюється на аварійне», – каже активістка.

«Я читала, як це відбувається в інших містах, реально існують корупційні схеми. Це дуже гарне відмивання коштів. Для обрізки одного дерева у нас в Кропивницькому, в залежності від підприємства (чи це КП «Кіровоград-Благоустрій», чи приватна фірма «Єлизавета») обрізання дерева коштує від 800 до 1700 гривень. Коли через деякий час після обрізання дерево всихає, на його знесення також виділяються кошти. Якщо суму, виділену з міського бюджету на дані роботи поділити на кількість спиляних дерев, то знесення одного дерева коштує близько 3000 – 3500 гривень. Кошти на рівному місці. Відходи ж можна продати на дрова, знову заробіток», – припускає Надія Паливода.

У той час, як кілька людей, припустимо, отримують прибуток, місто втрачає не просто «елементи благоустрою». Завдяки деревам, сотні тисяч жителів міста могли б дихати більш чистим повітрям, а у спеку – рятуватися у затінку від сонця. А скільки ще неочевидних для нас функцій виконують дерева годі й перераховувати…

«Більше 10 років тому проводилася експертиза, яка виявила, що у нашому місті на одну людину припадає близько 6 куб/м зелені, у той час, як норма - 20 куб/м. В європейських містах же - 25 куб/м на людину. Якщо ще понад 10 років тому ця норма у нас була меншою майже втричі, то що тоді говорити про сьогоднішній час, коли відбуваються масові обрізки, спилювання», – резюмує екозахисниця.