Відомо, що власником цього розкішного будинку був купець Ізраїль Шполянський. А от що в ньому знаходилося? В газеті «Голос Юга», в єлисаветградських довідниках часто згадується про «Торговий дім І Шполянського» на вулиці Великій Перспективній навпроти базару. На відміну від розташованого поряд «Торгового дому Заславського», який виконував роль будівельно-господарчого гіпермаркету, тут торгували одягом, взуттям, галантереєю.

Історик української архітектури Володимир Ясієвич у книзі «Архітектура України на рубежі ХІХ-ХХ століть» писав, що на перших двох поверхах будівлі розміщувалися торгівельні зали, а два бічних крила у глибині двору використовували як доходні будинки.

Згадку про магазин Ізраїля Шполянського знаходимо в біографії Григорія Зінов'єва! Виявляється, перш ніж втекти за кордон, познайомитися з Леніним та придумати псевдонім Грогорій Зінов'єв, молодий соціаліст Євсей Герш Радомисльський заснував у Єлисаветграді гурток соціал-демократів з гучною назвою «Соціалістичний університет». Збирався «університет» якраз в магазині Ізраїля Шполянського навпроти базару.

А от на плані Єлисаветграда 1913 року, який склад землемір Павло Рябков, ця будівля значиться вже як готель «Пасаж»…

Працівник художнього музею Олег Юрченко під час історичних екскурсії містом розповідає, що справжній пасаж знаходився поруч з цією будівлею, з боку сучасного готелю «Київ».

Підтверджує це й «план місцевості», який по пам'яті намалювала єлисаветградка Марія Плахотіна в дев'яності роки минулого століття. Звичайно, Мрія Сергіївна могла щось і переплутати, адже пройшло 80 років. Проте вона наводить і докладний опис пасажу: «Пасаж представляв собою глибокий двір, з боків якого були одноповерхові, суцільною стіною, будівлі, а в них - вузенькі магазини: галантерея, капелюхи, взуття тощо. Посередині пасажу - фонтан, обсаджений невисокими туями в один ряд і між ними квіти. Будівля в глибині двоповерхова. Через нижній поверх йде вихід на задній двір і в провулок за цими будинками».

Краєзнавець Володимир Босько пише, що у цьому пасажі проходила в Єлисаветграді виставка екзотичних тварин. На цю виставку батьки повели маленького Асю Тарковського. І вона справила на нього таке величезне враження, що через багато років поет Арсеній Тарковський написав вірш «Страус в 1913 году»:

Чим би не був цей будинок до революції, з якою метою не будував би його Шполянський, своє справжнє призначення він знайшов 100 років тому. Володимир Босько знайшов в архіві та оприлюднив цікавий документ за 1919 рік «Комітет по боротьбі з безробіттям. З 19-го лютого цього року Комітетом відкрита живописно-художня майстерня під назвою «Мистецтво». Майстерня приймає всілякі замовлення, як то: вивіски, реклами, плакати, художні портрети, картини, театральні декорації і написи на різних матеріалах. Комітет просить наявні замовлення направляти в майстерню (Б.-Перспективна, пасаж)». З тих пір у цьому будинку оселилися художники. Багато хто з кіровоградців пам'ятає, що на першому поверсі «Пасажу» були магазини, на другому – Художньо-виробничі майстерні. Власне, сама назва «виробничі майстерні» натякає на те, що займалися вони тим самим, що й майстерня комітету по боротьбі з безробіттям – виготовляли вивіски, плакати, портрети вождів для демонстрацій і т.п. Але працювали тут справжні художники: Володимир Федоров, Михайло Надєждін, Борис Вінтенко, Броніслав Домашин. Просто сьогодні навіть уявити важко, що в Радянському Союзі робота провінційного художника виглядала саме так - «виробництво» агітаційної продукції. Ті їхні картини, які ми сьогодні можемо побачити в колишніх виробничих майстернях писалися не тут, а вдома, у вільний час.