×
 
 
історія
Школа геніїв у Єлисаветграді: Історія "Дому офіцерів"
Зараз у цьому приміщенні на вул. Шевченка (колишня Петровська) знаходиться Управління МНС, хоча в народі його називають по-старому «Дом офіцерів». Але правильніше було б казати «Класична гімназія» або навіть «Московські ряди». Саме в колишніх ярмаркових рядах, створених спеціально для московських купців, розташувався колись унікальний навчальний заклад.

У повітовому містечку Єлисаветград ніколи не було власного університету чи академії. Він готував кадри «на виїзд». Проте як готував! Цей навчальний заклад згадував навіть академік Дмитро Лихачов, як один з найкращих в імперії. У нього були для цього усі підстави: в Єлисаветградській класичній гімназії навчався не тільки майбутній голова уряду УНР Володимир Винниченко, але й композитори Кароль Шимановський та Юлій Мейтус, письменники Ярослав Івашкевич і Дон Амінадо, видатні фізики Ігор Тамм та Борис Гессен, винахідник антифризу Мозес Гомберг та винахідник «Катюші», один з піонерів ракетної техніки Георгій Лангемак. І насправді це тільки невелика частина тих випускників навчального закладу, які потім здобули всесвітню славу…

Хто їх навчав, як? Чи, може, справа не в учителях, а у ретельному відборі? Адже насправді у гімназії було не так багато учнів - міській голова Олександр Пашутін у «Історичному нарисі» писав, що за перші 10 років існування навчального закладу його закінчили лише 127 учнів.
 
Земське училище та прогімназія
 
Спочатку було училище. У 1792 році міська дума отримала наказ імператриці Катерини ІІ, який рекомендував створити в усіх губернських та повітових містах народні училища для хлопчиків. При цьому зазначалося, що такі училища мають бути створені за кошти дворянства та міських товариств. Тодішній міський голова Григорій Романов пожертвував майбутньому училищу власний будинок. Проте далі справа не пішла. Будинок Романова згорів під час великої пожежі у 1798 році, а землю, на якій він стояв, місто, якщо вірити Пашутіну, незаконно продало.

Середнє училище відкрилося тільки у 1818 році. Про нього Пашутін пише мало, хіба що те, що за шістдесят років існування у ньому то починали викладати іноземні мови, то припиняли – через відмови учнів та батьків. Ми можемо зробити з цього висновок про престижність народного училища. Багаті та освічені містяни воліли посилати своїх дітей вчитися де-інде. А в училищі здобували освіту діти забезпечених міщан, а пізніше і селян, амбіції яких на університети не простиралися…

Ситуація кардинально змінилася після створення у 1879 році чотирикласної прогімназій. Училище було ліквідоване, його майно і усі його учні дісталися новому навчальному закладу. Прогімназія розташувалася у приміщеннях «московських рядів», які вже кілька років не використовували за призначенням. На першій відомій єлисаветградській фотографії 1860-х років на цьому місці ще «московські ряди». Вже через два роки гімназія стала шестикласною. А у 1887 році була перетворена на повну, восьмикласну.

 
Як учили?
Гімназія мала 8 основних класів та два підготовчих. Учні здавали вступні іспити з мови та математики. Абітурієнти вирішували задачі на кшталт: «Купець продав 2 покупцям 24 аршини сукна. 1/6 всього сукна він продав по 6 карбованців за аршин, а решту - по 4 карбованці. Скільки грошей він одержав за 24 аршини сукна?». А до гімназії вступали у 8-10 років…

Серед основних предметів були Закон Божий (німці, поляки, євреї були звільнені від цього предмета), російська мова, логіка, латина, грецька, старослов'янська, німецька і французька, польська за бажанням, математика, фізика, космографія, географія, чистописання (1-8 класи!), законоведення, філософія, гімнастика, співи, малювання.

40% навчального часу виділялось на вивчення мертвих мов! Вважалося, що за допомогою вивчення латини та давньогрецької можна не тільки познайомити учнів з пам'ятками античної культури, але й розвинути їхній мозок, сформувати гнучке мислення. На щорічному іспиті від учнів вимагали зробити переклад уривка з латинської на грецьку!

Навчальний рік розпочинався 1 серпня і поділявся на 4 чверті. Заняття розпочиналися о 9-й годині ранку і продовжувались до 15-ї години. Урок тривав 55 хвилин, перерви - 5-30.

У кінці кожного року проводились дуже серйозні іспити з усіх предметів. Якщо учень не здавав екзамен з російської чи будь-якої іноземної мови, його відразу відраховували. Цікаво, що на математичні та природні дисципліни це правило не розповсюджувалося. Можна було з року в рік мати незадовільні оцінки по хімії чи фізиці і навчатися далі.

На літні канікули гімназисти одержували одне завдання - написати твір. Але зверніть увагу на теми: "О.С.Пушкін як перетворювач нашої драматичної системи", «Пояснити вираз Гоголя: "Скучно на том свете, господа"», «"Чи прийшов справжній день?" за романом І.С. Тургенєва "Накануне"» і т.п.

Навчання у гімназії було платним і дуже недешевим – 40 рублів на рік. Проте для відмінників існували стипендії. З 1887 по 1918 роки були запроваджені іменні стипендії з коштів благочинних пожертвувань. Виплачувались 10 стипендій ім. О.М.Пашутіна, 6 стипендій ім. П.П.Тернецького, дві стипендії ім. дворян Кривоносових, стипендія "Надії" і стипендія в пам'ять Вітчизняної війни 1812 року.

Цікаво, що випускники Єлисаветградської гімназії могли вступити до будь-якого університету країни або до Единбурзького університету в Шотландії без екзаменів!

Докладніше про це можна прочитати у статті Надії Грищенко «Організація навчального процесу в Єлисаветградській чоловічій гімназії.

 
 
 
Кінець гімназії
 
У 1918 році під керівництвом директора Т.В.Калєніченка проходить українізація гімназії - документація перекладається українською мовою, замість російської обов'язковим предметом стає українська. У 1919р. гімназія отримує назву "Єлисаветградська Українська Державна Гімназія". У липні 1920р. гімназія закривається, замість неї у місті влаштована єдина трудова школа.

І все ж таки, як? Безумовно, в класичній гімназії були геніальні педагоги, докладно про них згадує, наприклад, Дон Амінадо в романі «Поезд на третьем пути». Безумовно, ретельно відбирали і учнів. Винниченка, наприклад, відрахували і він мусив здавати екзамени екстерном у Златопільській гімназії. Безперечно, читання на давньогрецькій і написання творів розвиває мозок… Проте все одно не зрозуміло, яким чином ця невелика школа за тридцять років існування виховала стількох геніїв, причому не тільки гуманітаріїв, але й технарів.

Переглядiв: 4541
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА