×

Виш живе, поки в ньому хочуть вчитися:
Як педуніверситет конкурує у боротьбі за вступників
Щороку кращі випускники кіровоградських шкіл вступають до вишів інших міст і більшість з них не повертаються до обласного центру. Освітня міграція певною мірою знижує інтелектуальний потенціал міської громади, ускладнюючи подальший розвиток міста. Питання, де навчатиметься молодь, аж ніяк не другорядне. Від цього значною мірою залежить майбутнє Кіровоградщини. Тому DOZOR вирішив поцікавитись результатами цьогорічної вступної компанії у керівників провідних вузів обласного центру. Тенденції попиту на спеціальності мінливі, і все ж, цей матеріал стане в нагоді тим, хто обирає професію. Першим про результати вступу нам повідав ректор Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, доктор філологічних наук, професор Олег Семенюк.
Загалом нинішня вступна компанія відзначилась багатьма змінами щодо порядку прийняття документів на вступ у ВНЗ та розрахунку конкурсних балів абітурієнтів. За словами ректора, ця компанія була складнішою, порівняно з минулорічною та позаминулорічною. Щороку правила вступу до вишів ускладнюються, тож викладачі і технічні працівники не завжди встигають звикнути до змін.
"Минулого року ми ще набирали на рівень навчання "спеціаліст". Нинішнього року цей рівень освіти в Україні ліквідували. Тобто, порівняно з минулим роком, ми не набрали 374 спеціаліста державної форми навчання. Колишнє держзамовлення спеціалістів поки що не перекривається магістрами держзамовлення. А кількість викладачів вищого навчального закладу прив'язана до кількості студентів. Відтак на 20% наших кафедр кількість ставок збільшилась, і туди ми можемо взяти трішки більше викладачів. Але на 30% кафедр суттєво зменшилось навантаження на викладачів. Тож іноді на одну викладацьку посаду буде претендувати дві особи. Працюватиме той, хто переможе у конкурсі, залежно від кількості публікацій, зарубіжних стажувань, підвищення кваліфікації. Вже кілька років у нас на конкурс подають документи викладачі з начальних закладів інших міст. Тобто є реальна можливість обирати на роботу кращих. Звісно, той, хто програє конкурс, буде невдоволений. Такі люди все частіше намагаються довести своє право на роботу через суд", - пояснює ректор.


Олег Семенюк
Ректор ЦДПУ
На кого краще вчитися?
Професор каже, що важко передбачити, яка саме спеціальність буде найбільш популярною у наступному році. Наприклад, торік університет ледь набрав групу математиків (17 осіб), а цього року набрав їх 27. На цю спеціальність був більший попит і там збільшилось кількість бюджетних місць. А от на хімію, всупереч значній потребі, надали лише 5 бюджетних місць. На низку спеціальностей: переклад, психологія, комп'ютерні науки і політологія університету взагалі не дали державних місць. Конкурс же на ці спеціальності був доволі високий.
"Цього року найбільшим попитом користувалися спеціальності: журналістика, психологія, переклад, прикладна лінгвістика, біологія, англійська мова і література, комп'ютерні науки, фізкультура. Наприклад, на магістрів по психології ми за ліцензією могли набрати лише 12 студентів, а бажаючих було вчетверо більше. На магістрів по географії мали 10 місць, а бажаючих було 24. Років п'ять тому бакалаври вступали у магістратуру за рейтингом (середнім балом оцінок). Але київські та львівські виші були не задоволені тим, що діти з невеликих міст вступали до їхньої магістратури, а місцеві - ні. Тому додатково почали вводити екзамени. Спочатку один, потім два, тепер три. А там, де є екзамени, завжди є питання, а наскільки об'єктивно ставлять оцінки", - говорить Олег Семенюк.

Вітчизняна система конкурсу також сприяє вищим навчальним закладам великих міст. Адже більше 60% державного замовлення студентів припадає на університети чотирьох міст: Києва, Львова, Дніпропетровська та Харкова. Фактично в Україні існує конкурс міст, а не конкурс вишів, вважає ректор.

На його думку, між попитом і реальним зарахуванням є значна різниця. Наприклад, на викладачів англійської мови був значний попит і туди дали велику кількість державних місць. Але 7 осіб так і не довезли свої документи. Деякі з них вирішили, що краще вивчати переклад з комерційною формою навчання. Усі державні місця, які залишалися не використаними, ЦДПУ за погодженням з міносвіти заповнив за рахунок пільговиків.
Мотиви вступу на ту, чи іншу спеціальність
Якщо зарплата викладачів шкіл зростатиме, педагогічні виші матимуть більше студентів. Коли йдеться про вступ до магістратури, то досвідчена людина, яка вже працює в нашому місті, вступає за географічним мотивом. Тут їй ближче і легше вчитися. Звісно, враховують і вартість навчання. Так, київська магістратура коштує 18 тис. грн на рік і більше, а магістратура ЦДПУ - 11 тис. грн. Якщо людина шукає програми навчання за кордоном з одержанням подвійного диплому, тоді вона обирає той університет, де діє така програма.

При вступі на бакалавра абітурієнтам складніше, вважає ректор. У 17 років далеко не всі юнаки роблять свідомий вибір. Часто вони обирають навчальний заклад або спеціальність за підказкою батьків. Наприклад, у документах хтось поставив два пріоритети: кіровоградський і черкаський університети. Але машина, яка розраховує формулу за кількістю балів, пріоритетів та кількістю місць, які виділяють вишам, може направити місцевого абітурієнта у Черкаси. Тобто хороший принцип "державні гроші йдуть за студентом" не завжди себе виправдовує.

У ЦДПУ переважно вчаться жителі обласного центру та Кіровоградської області. На кожній спеціальності є 10-15% жителів інших областей (в основному з Дніпропетровської, Миколаївської, Черкаської).

Під час вибору також діє поняття престижності. Наприклад, зі спеціальностей "викладач англійської мови" і "перекладач" абітурієнти частіше обирають спеціальність перекладача. А через три роки вони починають думати, як одержати додаткову заочну освіту викладача. Адже без неї особа не має права викладати предмет, коли у школах чи внз відкриваються такі вакансії.

"Обрання конкретної спеціальності у ЦДПУ не пов'язано з вартістю навчання, оскільки на різні спеціальності вона приблизно однакова - 10 - 11 тис. на рік. Це середній рівень в Україні. Трішки дорожче (на 500-800 грн) коштують спеціальності, де багато індивідуального навчання: музичне мистецтво, образотворче, фізкультура. Торік середня вартість навчання становила 6 - 8 тис. грн. Фактично вартість навчання зросла менше, ніж офіційний рівень інфляції - 42%. Де саме працюють наші випускники, ми не відстежуємо. Хто хоче, завжди має змогу працевлаштуватися. Навіть на кінець літа в нашій області були вакансії вчителів, але не всі хочуть працювати у сільських школах. Варіанти працевлаштування є різними. Скажімо, політолог може бути помічником депутата, консультантом, викладачем", - пояснює Семенюк.
Чим живе ЦДПУ
Оскільки мало не щомісяця зростає плата за комунальні послуги, то зараз основними пріоритетами роботи університету є економія коштів. Мова йде про перехід на ощадливе світлодіодне освітлення, подальше запровадження заходів з енергозбереження, здавання зайвих площ корпусів в оренду, приведення штатної чисельності викладачів до кількості студентів, які навчаються. Також важливою є робота з відкриття магістратур на нові види спеціальностей, оскільки вони користуються попитом серед людей, які, маючи досвід роботи, хочуть перекваліфікуватися. ЦДПУ працюватиме і над залученням іноземних студентів.

За словами ректора, у гуртожитках університету є вільні місця. Вони з'являються за рахунок того, що у виші вчаться багато місцевих, а сімейні студенти старших курсів часто знімають квартири. Є близько 60 вільних місць, на які можуть поселити студентів інших вишів. Усі гуртожитки відремонтовані, але під час проживання людей, обладнання має властивість псуватися.

"Студенти - це єдина сила, що може вдихнути життя у наше місто, в якому постійно зменшується кількість населення. Якщо іногородній студент навчатиметься тут, то ймовірність того, що він залишиться працювати в нашому місті становить 90%. Ті, хто їде вчитися в інші міста, майже ніколи не повертаються. Є поняття - освітня міграція. Вона стоїть на другому місці після трудової. Тобто освітня міграція - один з тих чинників, який призводить до втрати населення міста. Його розвитку також заважає не дуже вдала транспортна доступність. Зараз через обласний центр проходять потяги лише у кількох напрямках. Решта поїздів ідуть через Знам'янку. Оскільки їхати з пересадкою студентам не зручно, ми програємо вузам тих міст, де існує пряме залізничне сполучення. Наприклад, Умань розташована на перехресті шляхів. Через неї іде траса і на Одесу і на Київ. Тому тамтешній університет успішніше ніж ми залучає студентів із сусідніх областей", - каже Олег Семенюк.
ВІТАЛІЙ  НІКОЛАЄВСЬКИЙ
журналіст: ВІТАЛІЙ НІКОЛАЄВСЬКИЙ