×
 
 
історія


Архітектурний шедевр Єлисаветграда:
Залізничний міст будувався за проектом Ейфеля?

Рух потягів по цьому залізничному мосту не припиняється вже майже 170 років. Його не змогли зруйнувати революціонери-народники, що мали намір підірвати міст у 1879 році, коли по ньому їхатиме Олександр ІІ. Це не вдалося ані радянським військам під час відступу у 1941-му, ані німецьким у 1944-му. Під час другої світової сталевий міст на гранітних опорах пережив чимало артилерійських обстрілів та ударів авіації. Проте служить нам і досі.
 
Хто тебе збудував?

До 1868 року єдиним міжміським громадським транспортом у наших краях були візниці. Звичайно, їздили вони на невеликі відстані. Криті екіпажі регулярно ходили з Єлисаветграда до Боринця та до Златополя (з обов'язковою зупинкою у Великій Висці). Тож поява у місті залізничної колії стала справжньою революцією – єлисаветградцям відкрився увесь світ!

У 1863 році відкрилася перша гілка південної залізниці – Одеса-Балта. Довжина цієї гілки була лише 230 км, вона використовувалася перш за все для доставки збіжжя, зібраного на Поділлі, у Одеській порт, але приносила чималий прибуток. Тож будівник залізниці барон Карл Карлович Унгерн-Штернберг вирішив продовжити цю гілку до «ярмаркового міста» Єлисаветград. Рішення було дуже далекоглядне. Адже наступна гілка, Єлисаветград-Знам'янка, фактично об'єднала південну і східну залізниці.

Офіційно залізничне сполучення з'явилося у Єлисаветграді у 1868 році. Вірогідно, що тоді ж був збудований і цей унікальний міст – архітектурний шедевр, небачене в наших степових краях диво. Справа в тому, що цей міст більше схожий на віадуки, які використовували в гірських районах Європи, ніж на міст у нашому розумінні. Місцевий краєзнавець Юрій Матівос писав навіть, що під час проектування цього мосту французькі інженери, яких Унгерн-Штернберг залучив до роботи, використали креслення Ейфеля. Ані підтвердити, ані спростувати цю інформацію ми не змогли. Проте відомо, що 36-річний інженер Гюстав Ейфель у 1868-му ще не побудував ані вежі, яка прославить його ім'я в століттях, ані своїх знаменитих залізничних мостів. Може, він дійсно тренувався на єлисаветградцях…

Якщо подивитися на цей міст з Миколаївського пляжу, то стає зрозуміло, чому у цьому місті вирішили будувати не звичайний місток, а саме віадук. Адже висота мосту – 90 метрів над рівнем води! Відомо, що Карлу Карловичу Унгерн-Штернбергу побудова віадуку обійшлася у 36 тисяч рублів. Але воно того було варте. Тільки уявіть собі: 170 років безперервної експлуатації! За ці роки, звичайно, замінювали покриття, сталеві конструкції, але опори жодного разу не чіпали.

 
Легенди мосту

Ми звикли бачити цей міст з дитинства, тож він не здається нам ані незвичайним, ані дуже вже старовинним. Проте доводилося читати, що це найстаріший залізничний міст в Україні. А нечисельні туристи, які приїздять у наше місто, завжди звертають увагу на цей архітектурний шедевр. А у кінці ХІХ – на початку ХХ століття віадук фотографували для поштових листівок не рідше, ніж види Двороцової вулиці. Він став своєрідним символом міста.

І як кожен символ, обростав міфами і легендами. Ми вже згадували про намір єлисаветградських народовольців підірвати цей міст, коли по ньому буде їхати Олександр ІІ. Але насправді до мосту вони не дісталися. У листопаді 1879 року імператор дійсно їхав з Одеси до Петербургу залізницею. Відомо, що в Олександрівську (сучасному Запоріжжі) народник Андрій Желябов заклав під залізничну колію, по якій їхав царський потяг, 32 кг динаміту, проте підривний пристрій вчасно не спрацював.

Але народники не були впевнені, яким саме маршрутом поїде монарх, тож готувалися на усіх залізничних гілках. За чотири дні до поїздки государя, 14 жовтня 1879-го, на вокзалі в Єлисаветграді затримали терориста Григорія Гольденберга, у валізі в нього знайшли 1,5 пуда динаміту, який він збирався закласти, вірогідно, саме під цей міст. Незабаром Гольденберг увійшов в історію як найбільший зрадник усіх часів і народів. Він зізнався у замаху на Олександра ІІ, здав усіх товаришів по партії, а потім наклав на себе руки.

Ще одну історію, пов'язану з цим мостом, розповів у книзі «Маленький Париж» Віктор Петраков: «Змінний офіцер Єлисаветградського кавалерійського училища Є.М. Переяславцев одного разу привів взвод юнкерів на практичні заняття по топографічній зйомці до цього мосту, і тут йому спало на думку вразити своїх вихованців небезпечним гімнастичним трюком. Штабс-ротмістер виліз на нижню частину сталевої конструкції мосту і, повиснувши на ній, на руках перебрався на інший бік річки та по опорі спустився до здивованих юнкерів. Випадок цей став відомий усій кінноті, і слава про гімнастичний подвиг офіцера Єлисаветградського кавалерійського училища йшла по всій імператорській кавалерії».

Якщо ви захочете повторити подвиг Штаб-ротмістера Переяславцева, то сьогодні вам це не вдасться. З часів замаху на життя государя цей міст посилено охороняють, до нього навіть близько підходити не можна, тільки милуватися з Миколаївського пляжу.

 
Міст-близнюк

Звичайно, хочеться написати і про пасажирські перевезення, про те, куди і за скільки можна було дістатися з Єлисаветграда, які правила для пасажирів діяли і т.п. Адже залізничний рух у кінці ХІХ – на початку ХХ століття був тут набагато жвавіший, ніж тепер. Але це вже тема окремої розмови. Закінчуючи ж розповідб про міст, хочеться згадати, що у нашого моста є близнюк – на річці Рауна у Латвії. Придивіться до цих фото і спробуйте знайти п'ять відмінностей.
 
 
 
Переглядiв: 7309
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА