×
 
 
історія
Кіровоград 100 років тому: вибори, українізація та дефіцит взуття
 
1917-й. Десь у Петербурзі вже відбуваються доленосні події, які назавжди змінять історію. Європу поглинула перша світова. У Києві створена Центральна Рада. Звичайно, все це відбивається і на житті південного провінційного міста Єлисаветград.
 
Обличчя міста
Міським головою Єлисаветграда був на той час Григорій Йосипович Волохін, який піклувався перш за все про красу міста. Саме йому ми маємо дякувати за архітектурне обличчя, яке і досі вирізняє Єлисаветград. Будівельник за професією, у попередні роки він співпрацював з архітектором Яковом Паученком, будував лікарні Святої Анни та Вайсенберга, будинки Паученка (музей О. Осмьоркіна) та Барського (краєзнавчий музей). Для себе Волохін звів двоповерховий будинок на Дворцовій. До речі, саме він влаштував перший у Єлисаветграді кінотеатр - «Ілюзіон», для якого побудував будинок поряд з власним (сучасна школа мистецтв). А ще Волохін за власний кошт придбав для міста бюст Шевченка. Кілька років цей бюст простояв біля реального училища.

Проте у 1917-му було міському голові вже не до архітектури. У наступні роки усе майно колишнього міського голови було націоналізоване. Однак самого Волохіна не чіпали, він залишився у місті і разом з родиною мешкав на вулиці Архангельській. Помер у Кіровограді у 1931 році. Краєзнавець Юрій Матівос писав, що його вдові вдалося навіть отримати у 1933 році кошти, які Григорій Волохін ще до революції поклав у швейцарський банк. 85% довелося віддати державі, але й 15% їй цілком вистачило на безбідне існування.

 
 
«Український день»
Не секрет, що у XVIII-XIX столітті Єлисаветград був переважно російськомовним містом – так вийшло історично. Але у другій половині XIX у місті склалася надзвичайно потужна українська громада. Настільки потужна, що саме тут був створений перший український професійний театр. А, погодьтеся, театр можна створити тільки там, де я глядачі.

Коли у березні 1917 року у Києві було створено Центральну Раду, робота української громади значно пожвавилася. Саме у березні 1917-го газета «Голос Юга» вперше опублікувала матеріал українською мовою. Згодом у місті з'явилася і окрема українська газета - «Вісті Єлисаветградської громади». Ще у 1917-му, за кілька років до оголошеної більшовиками українізації, у місті відкрили перші літні учительські курси з українознавства.

У травні відбулися загальні збори української громади. А влітку громада провела в місті «Український день» - урочисту ходу з гаслами «За вільну Україну і вільну Церкву». У цей день в Єлисаветграді вперше відслужили молебень українською мовою.

Кілька разів протягом 1917 року українська громада повідомляла про приїзд до рідного міста генерального секретаря Центральної ради Володимира Винниченка. Проте Винниченко на батьківщину так і не приїхав. Зате інший наш земляк, Григорій Зіновієв, рідне місто аж ніяк не хотів забути.

 
 
 
«Острів в океані»
Тільки-но відбувся переворот у Петербурзі, Зинов'єв покинув Леніна самого і поїхав додому. У двадцятих числах листопада 1917 року Григорій Зинов'єв, якого у Єлисаветграді пам'ятали як соціаліста Радомисльського, прочитав лекцію у театрі, провів мітинг на міському бульварі та взяв участь у засіданні місцевої Ради Робітничих Депутатів. Цей візит докладно описаний у книзі «Годы борьбы. Сборник материалов по истории революционного движения на Зиновьевщине», що була видана у 1927 році.

Автор описує збори Ради, які відбувалися 12 годин: з сьомої вечора до сьомої ранку. І пише, що петроградців, які приїхали разом з Зинов'євим, дуже здивувало байдуже ставлення місцевих робітників до революції:

 
 
«Вони казали, що Єлисаветград нагадує острів на бурному океані, і від імені революційних мас Петрограда, армії і флоту закликали взяти владу в руки робітників». Робітники, здається, пручалися… Тоді Зинов'єв ще звертався до Центральної Ради. Менше ніж за два місяці буде проголошено самостійну УНР, і все зміниться. Однак у листопаді 1917-го Зинов'єв вважав український уряд не супротивником, а можливим союзником: «Ви, - звертається він до українців,– повинні разом з нами підтримати Центральну Радянську владу. Ви повинні сказати, що по всій Росії влада має бути радянська».
Перша світова війна поки що теж не дуже вплинула на життя міста. Як і зараз, 100 років тому містяни збирали кошти та купували продукти для відправки на фронт - Єлисаветградському полку. У травні місцеві газети повідомляли про героїчну загибель у Франції Томаса Ельворті, старшого сина голови правління заводу Роберта Ельворті.
 
Євреї, українці і більшовики
Проте найкраще про ситуацію в місті говорять результати виборів. У 1917 вони відбувалися в Єлисаветграді двічі. 30 липня пройшли чергові вибори до міської думи, а в жовтні – до Єлисаветградської ради робітничих і селянських депутатів. Право на голосування мали всі жителі міста, які досягли 20 років, крім монахів, поліцейських (!) та осіб, яких визнано божевільними і глухонімими.

Напередодні виборів до міської думи був проведений перепис населення. За результатами у виборчі списки були внесені 33,4 тисячі цивільних та 5,2 тисячі військових. Вибори у міську думу відбувалися за пропорційною системою – тобто за партіями і блоками. Тут впевнено переміг соціалістичний блок, набравши 47% голосів. На другому місті, набравши 25%, опинилася Єврейська народно-демократична група. Близька до більшовиків партія «Єдність» набрала лише 1,78%, а Українські соціалісти і того менше – 1,56%. Це особливо цікаво, тому що тільки у списку Українських соціалістів ми знайшли знайомі прізвища: артільного батька Миколи Левитського та педагога Василя Нікітіна (сьогодні на честь обох названо вулиці в місті).

Але вже в жовтні настрої змінилися. Тепер попереду був Єврейський націоналістичний блок (29,1%). Потім Українські соціалісти – 18,3% та більшовики – 12,6%. Цікаво, що газета «Голос Юга» друкували списки депутатів на чотирьох мовах: російській, українській, польській та єврейській.

Проте були в місті і важливіші проблеми. Так, 21 травня той самий «Голос Юга» повідомив про повну відсутність у продажу взуття! У повідомленні йдеться, що взуття можна придбати лише в кількох магазинах за величезні гроші і тільки за протекцією.

Переглядiв: 4748
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА