Взагалі-то, це єдиний ресурс, повністю присвячений історії міста. Створив його кіровоградець Володимир Таран – професійний програміст, який цікавиться історією рідного міста.

На сайті дуже зручна навігація, тут не треба «ритися», шукаючи потрібну інформацію. Назви розділів говорять самі за себе: «Заснування міста», «Коменданти», «Гроші», «Трамвай» і т.п. У розділі «Люди, факти, події» інформація розділена за роками – від 1751 до 2017, і це теж дуже зручно.

Багато цікавої історичної інформації можна знайти у розділі, присвяченому назвам вулиць та районів міста. Крім того, elisavetgrad.ho є єдиним ресурсом, на якому зібрано інформацію про усі пам'ятники, скульптури та пам'ятні знаки обласного центру, в тому числі і ті, які сьогодні демонтовані. Знаєте, наприклад, що в Кіровограді є гранітний (!) пам'ятник на честь двадцятиріччя заснування Служби зайнятості? Або «Модель полупудового единорога образца 1805 года»? Погодьтеся, на сайт варто зайти вже для того, щоб подивитися, що воно таке…

Сайт, вочевидь, не є комерційним проектом і працює тільки завдяки ентузіазму і любові до свого міста Володимира Тарана.

На перший погляд, для людини, яка цікавиться історією міста, на сайті Держархіву небагато користі: якісь новини про засідання наукових рад, звіти з конференцій і т.п.

Проте, якщо пошукати, то на ресурсі можна знайти багато цікавої інформації, унікальні документи, фотографії і т.п. У цьому може допомогли користувацький пошук, але не завжди: значна частина текстів на сайті – у форматі PDF або у вигляді фотокопій. Тож більше цікавої інформації можна знайти вручну.

Зверніть увагу на розділи «Публікації на порталі» та «Документальні виставки on-line». У першому розміщено щорічні краєзнавчі вісники «Між Бугом та Дніпром» та кілька цікавих документальних видань про наш край у 1932-33 роках, під час окупації і т.п. У розділі «Документальні виставки» можна знайти добірки фотографій та документів на будь-яку тему: від святкування Нового року в Єлисаветграді до Голокосту на Кіровоградщині. На жаль, часто шукати доводиться наосліп – останні півроку на сайті величезні проблеми з відображенням шрифтів. Але іноді це того варте: таких документів і фотографій ви не побачите більше ніде.

Тут історична інформація систематизована набагато краще, ніж на сайті архіву. Зверніть увагу на розділи у рубриці «Краєзнавство»: «Мiсто Кропивницький», «Краєзнавство Кiровоградщини», «Персони українського театру», «Єлисаветградськими шляхами Кобзаря» і т.п. Особливо інформативний розділ, на наш погляд, - «Видатні особистості Кіровоградщини». Тут зібрано 263 статті про людей, які народилися, жили, працювали у нашому краї - від першого почесного громадянина міста Остен-Сакена до героя України Віктора Чміленка. Статті оформлені, як у «Вікіпедії», тобто містять фотографії, посилання на джерела і т.п.

Якщо на сайті elisavetgrad.ho.ua можна вивчати історію міста у хронологічному порядку – за роками, то тут – за персоналіями.

Взагалі-то, це не історичний сайт, а саме туристичний. Він не дуже цікавий і не дуже зручний, ну, як, власне, і туризм в Кіровоградській області. Зате тут перераховані історичні екскурсії містом та областю, вказано, хто їх проводить, є контактні дані організаторів.

Варто звернути увагу на розділ «Об'єкти показу». Тут можна прочитати про музеї області та найцікавіші пам'ятки історії та архітектури. Інформації дуже мало, але в цьому, мабуть, і "фішка". Тут можна прочитати коротенькі довідки про Мельгуновський курган, Сабатинівське поселення, Диківський жіночий монастир і т.п., а потім вже вирішити, чи варто шукати більше інформації про ці об'єкти.

На сайтах Обласної дитячої бібліотеки ім. Шевченка та Обласної бібліотеки для юнацтва теж є краєзнавчі розділи. Це просто добірки історичних статей, жодним чином не систематизовані. На сайті юнацької бібліотеки часто не вказано навіть авторів. Проте статті досить цікаві і ґрунтовні: «Кінно-поштова станція м. Єлисаветграда», «Становлення пожежної охорони Єлисаветграда», «Перша церква Єлисаветграда» і т.п.

Як це не дивно, але найцікавіші статті про історію міста та видатних земляків можна знайти на сайті дитячої бібліотеки. Хай вас не лякають назви розділів типу «Благословен мій край» і назви самих статей «Віртуальна бібліоподорож», «Бібліонарис для користувачив середнього та старшого шкільного віку», «Бібліографічне досьє» чи «Бібліографічний екскурс». Не знаємо, навіщо працівники бібліотеки називають власні дуже цікаві роботи такими страшним словами. Незважаючи на те, що статті призначені для школярів (а може саме завдяки цьому – автори намагаються «не мудрувати»), їх цікаво читати і дорослим.