×
 
 
Культура
7 експонатів, заради яких варто відвідати
Кіровоградський художній музей
Подорожуючи, ми залюбки відвідуємо музеї. Здається, не можна бути у Парижі і хоч на годинку не зайти у Лувр, пропустити Ермітаж у Петербурзі чи картинну галерею у Дрездені. Проте і провінційні музеї зазвичай зберігають безцінні скарби. Ви давно були у нашому художньому музеї? Повірте, там є, що подивитися!

1
Мисливська хоругва, XVIII століття
 
Взагалі-то хоругва – це вертикальне церковне знамено з зображенням святих, яке використовують під час богослужінь та релігійних свят. Частіше хоругви вишиті, але наша намальована на полотні, що натягнуте на оленячі роги з фрагментом черепа. Дітям про фрагмент черепа зазвичай не кажуть, пояснюють, що олень скинув ріжки, але ж це мисливська ікона.

Ця хоругва абсолютно унікальна. Ані в українських, ані в європейських музеях таких більше немає. Крім того, що вона натягнута на оленячі роги, вона ще й двостороння: з одного боку – святий Євстахій Плакида, покровитель мисливців, якому, за легендою, між рогами оленя з'явився лик Ісуса Христа; з іншого – двоє святих різних церков! Уніатська свята Домініка та православний святий Іаков. Екскурсоводи мають цікаве пояснення цього дивного поєднання двох релігій в одній іконі.

2
Войцех Коссак, «Кривава неділя», 1905
 
Для цієї картини в художньому музеї виділили окрему залу. Проте і тут вона на повний зріст не вмістилася, величезне полотно 8 на 4 метри стоїть під нахилом.

Польський художник написав цю картину у рекордні терміни – всього за три місяці, намагаючись передати жах, який охопив його, коли він дізнався про розстріл мирних демонстрантів у Петербурзі.

Сьогодні події 9 січня 1905 року здаються лише невеличким епізодом кровавої російської історії. Тоді загинули кількасот людей. Це, звичайно, ніщо порівняно з тим, що чекало Росію далі. Але тоді Коссака надзвичайно вразив жорстокий розстріл мирно налаштованих неозброєних людей.

Протягом 1905-1907 року картина об'їздила весь світ: експонувалася у Відні, Лондоні, Парижі, Кракові, Нью-Йорку. У Російській Імперії була заборонена не тільки сама картина, але й її фотографії. Польща подарувала картину уряду СРСР у 1947 році з нагоди ювілею революції. Робота зберігалася в Третьяківці, але майже не експонувалася через свій розмір.

Кіровоградська ж картинна галерея, якщо пам'ятаєте, знаходилася у приміщенні Преображенської церкви, де висота стелі більше п'яти метрів, тож у 1962 році картину із Третьяківки передали нам.

3
Іван Шишкін і учні, «Сосновий ліс»
Шишкін писав цей пейзаж разом зі своїм студентом Андрієм Шильдером. А вже після смерті геніального пейзажиста картину закінчив інший його учень Юлій Клевер. Цікаво, що як тільки подивитесь на це полотно, то відразу ж зрозумієте, де тут Шишкін, а де учні.

4
Українські барокові ікони
 
Співробітники музею звернули нашу увагу на різьблену дерев'яну ікону Святого Миколая, яку привезли з Вільшанського району. Вона цікава не тільки тим, що у ній поєдналися різьблення по дереву та живопис, але й самим образом святого, далеким від канонічного.

Українські ікони взагалі відрізняються дуже своєрідним зображеннями святих. Нам, наприклад, здалися цікавими ікони з Ісусом-підлітком, який спить і відчуває свою подальшу долю. Навколо товстенького голого хлопця розкидані цвяхи, поряд стоїть півень і т.п. Таких ікон «Приречення» у музеї кілька, і привезені вони з різних куточків області, тож це не своєрідне бачення художника, а традиційний сюжет.

Зверніть увагу на ікону Успіння святого Сергія Чудотворця. Уважно придивіться до натовпу святих навколо і спробуйте знайти серед них святого із собачою головою – Христофора.

5
Злинський портрет
Цей овальний портрет середини XIX століття у розкішній різьбленій рамі запропонував картинній галереї мешканець села Злинка. Його бабусі він дістався у подарунок від поміщиків на прізвище Гребс, у яких вона працювала до революції. Портрет придбали за 300 карбованців, вважаючи, що на ньому зображений хтось зі членів родини Гребс. Проте під час реставрації з'ясувалося, що це портрет імператриці Марії Олександрівни, дружини Олександра ІІ!

6
Феодосій Козачинський, «Гімназистка»
 
Цей портрет галерея теж придбала за 300 карбованців. У кіровоградки М.О.Чвалинської – двоюрідної сестри дівчини, яка зображена на портреті. Це робота єлисаветградського художника, учня Іллі Рєпіна та викладача вечірніх рисувальних класів Феодосія Козачинського.

Побачивши Тамару Головченко у сквері, де він любив малювати, Козачинський попросив дівчину зупинитися на кілька хвилин і намалював етюд, який пізніше став портретом. Сама Тамара Головченко, наречена німецького інженера Г.Вернера, який працював на заводі Ельворті, невдовзі після написання цього портрету померла від туберкульозу.

7
Павло Свєдомський, «Юродивий»
 
А цю приголомшливу картину передала в музей онука російського історика мистецтва Адріана Прахова. Майже сто років портрет зберігався у родині Прахових, звернутий як килим. Постать юродивого, його пронизливі очі, його босі ноги на снігу, ворони зі шматками м'яса – усе це робить картину дуже атмосферною. Вона лякає.

Свєдомський написав цей портрет у 1883 році після того, як у його власний маєток у Пермі прийшов місцевий юродивий. Художник потім охарактеризував його, як дуже розумного, зовсім не божевільного мужика, який юродством спокутував якійсь великий гріх.

Художник писав картину у Римі і привіз у Росію на торгову біржу. Картину ніхто не купив, аж надто талановито намалював Свєдерський юродивого. Поряд з картиною виникає ефект присутності – вдома таке не повісиш. Тим більше що картина майже три метри заввишки, тож юродивий зображений у натуральну величину. Везти величезне полотно назад до Риму було незручно, тож живописець подарував портрет своєму другу Плахову.

Цікаво, що у сусідній країні у шкільній програмі є тема «Твір за картиною П. Свєдерського «Юродивий»». Хоча, звичайно, репродукція у підручнику ніяк не може передати враження від похмурої картини, з якої чи то прямо тобі в душу, чи то кудись крізь тебе дивиться юродивий.
 

У постійній експозиції художнього музею є ще кілька експонатів, які хочеться бодай назвати в рамках цієї публікації. Поряд з картиною Шишкіна пошукайте пейзаж Саврасова (без грачів) – це пізня робота художника, він писав її, коли вже майже осліп. Проте «Захід сонця» вражає дивною оптичною ілюзією: з різних кутів картина виглядає по-різному.

Одним з унікальних експонатів музею є також гравюра-прижиттєвий портрет Тараса Шевченка лейпцизького майстра Фрідриха Брокгауза 1860 року з факсимільним підписом поета. Цю гравюру музей придбав у місцевого художника Федора Шабали, який у свою чергу виміняв її у Олександра Ільїна. Це, звичайно, лише офтор – відтиск, проте унікальний! Такого немає більше ніде. Невідомо навіть, скільки взагалі відбитків цієї гравюри зробив Брокгауз. Мистецтвознавці припускають, що, можливо, лише один (!) – той, що зберігається у нашому музеї.
Переглядiв: 2758
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА