×
інтерв'ю
Чи готові у Кропивницькому школи, учні та батьки до нового навчального року
Літо закінчилось. Ми стоїмо на порозі нового навчального року. Чи готові до нього усі учасники освітнього процесу – навчальні заклади, вчителі, батьки і, головне, учні? Яким буде навчання в умовах вірогідної зміни стану карантину – звичайним, дистанційним чи змішаним? Чи знають наші діти правила безпечної поведінки в умовах поширення Covid-19? Як ці фактори вплинуть на якість освіти? Питань дуже багато.
Щоб отримати на них відповіді, Державна служба якості освіти України у серпні провела опитування серед директорів шкіл, засновників навчальних закладів, батьків та учнів. В ньому взяли участь понад 238 тисяч українців. Зокрема близько 115 тисяч батьків, 84 тисячі учнів, 35 тисяч учителів, 4 тисячі директорів та 730 засновників шкіл, серед яких були і кропивничани, і жителі нашої області.

Як нагадала керівниця регіонального управління служби якості освіти Лілія Синчук, реформа школи, що триває в Україні, робить акцент на якості освітньої діяльності. Про неї у першу чергу і питали. Що цікаво, респонденти з Кіровоградщини в топ чинників якісної освіти поставили висококваліфікованих педагогів, взаємодію учасників освітнього процесу та комфортне освітнє середовище.

То чи готові школи до нового навчального року? На початку серпня про свою повну готовність заявила лише третина шкіл Кіровоградщини. 67 відсотків директори шкіл виступили за поєднання очного та дистанційного навчання в умовах погіршення епідемічної ситуації, 13 відсотків підтримують ідею дистанційного навчання, а 6 відсотків готові навчати дітей у дві зміни.

В той же час ідея навчання дітей у дві зміни подобається лише 33 відсоткам батьків, за поєднання форм навчання виступили 28 відсотків респондентів з Кіровоградщини. Ще менше – 10 відсотків - згодні на дистанційне навчання, якщо погіршиться ситуація з коронавірусом.

Таке ставлення, на думку, Лілії Синчук пов'язане, вірогідно, з тим, що 33 відсотка батьків вважають, що якість знань їхніх дітей через онлайн-навчання погіршилась.
- На початку карантину головним було саме організувати дистанційне навчання. Сьогодні на перший план виходять питання його якості і доступності. Я вважаю, що дистанційне навчання дало поштовх для розвитку, зокрема самоосвіти, - зазначила керівниця регіонального управління служби якості освіти.
Проте головне – безпека для здоров'я дітей. Дирекції зараз активно розробляють схеми руху класів по школах. Велике занепокоєння у адміністрацій викликає навчання кожного класу за власним розкладом дзвінків. Проте, вважає Лілія Синчук, поки тепло, низку уроків можна проводити на свіжому повітрі.
- Моделі роботи готуються на рівні міністерства. Наше завдання – допомогти керівникам, надати зразки. Щоб не було: зробіть, не знаю як, а ми потім прийдемо і спитаємо, що і чому не так», - додала вона.
До речі, 92 відсотка учнів, що брали участь в опитуванні, заявили, що знають правила безпечної поведінки у школі під час карантину. 32 відсотка готові до поєднання очного та дистанційного навчання, 33 – готові навчатися у дві зміни, ще 8 відсотків у разі погіршення епідемічної ситуації готові перейти на дистанційне навчання.
- Мене тішить те, що і засновники учбових закладів, і керівники, і батьки відмічають готовність шкіл до нового навчального року. Великим позитивом є і те, що діти знають, як себе поводити. Якщо в березні-травні основним завданням була організація дистанційного навчання, з вересня, у разі погіршення епідситуації, завданням буде зробити це навчання доступним і якісним для кожної дитини у будь-якій місцевості. Успішне життя починається з якісної освіти, тому бажаю усім – дітям, батькам та вчителям – вдалого початку нового навчального року! - зазначила керівниця регіонального управління служби якості освіти.
Так, пандемія – пандемією, а школа повинна надавати якісні освітні послуги. Як саме пройшла школа тримісячне дистанційне навчання минулого року і як підготувалася до 1 вересня ми спитали у директорки ЗОШ №4 Світлани Павленко та викладачки молодших класів Ірини Колос.
- Пані Світлано, як педагоги школи впоралися з переходом на дистанційне навчання?
- Спочатку, звісно, було важко через дуже різкий перехід. Думаю, для кожної школи це було складно, адже фактично це був новий досвід. Ми проводили навчання, щоб освоїти нові платформи і методики. Впровадили електронний щоденник, щоб забезпечити зворотний зв'язок з дітьми і батьками. В перший же день карантину створили розклад уроків для кожного класу з посиланнями та розмістили його на сайті школи. Ми використовували декілька платформ: Zoom, Skype, Padlet, Trello, G Suite, "На урок", Classtime та інші.
- На що найчастіше скаржилися батьки?
- На великі об'єми завдань. Ми провели декілька конференцій, де прийшли до спільного висновку про необхідність їх зменшення. Але була ще одна проблема — вчителі не встигали оцінити роботу учнів. Адже якщо на уроці учитель опитує 5-7-10 учнів, то тут фактично треба було оцінити кожного. Тому буквально на другому тижні дистанційного навчання ми почали моніторити платформи електронних щоденників і впровадили литовський продукт "Моя школа". Він дозволив нам не тільки диференціювати класну та індивідуальну роботу, а й під'єднати батьків. Вони стали нашими соратниками у справі навчання, і ми одразу відчули сплеск активності з боку учнів. Плануємо використовувати електронний щоденник і в новому навчальному році.
- Як оцінили якість знань на дистанційці дітей вчителі та батьки?
- Дистанційне навчання відкрило нам очі на деякі речі. Переважна більшість учнів, які і раніше навчалися стабільно, стабільно продовжували виконувати завдання і мали високий чи достатній рівень знань. Звісно, були і такі діти, які сприйняли карантин як канікули, можливість вільно провести час і не виконували завдання. В той же час значно покращили свій рівень знань учні, які не розкривалися на уроках, можливо, через сором'язливість чи психологічні бар'єри.

Що ж до батьків, деякі зізнавалися, що дуже зблизилися з власними дітьми під час карантину, бо мусили більше допомагати і пильніше контролювати їхню роботу.

Під час виконання учнями тестових завдань вчителі зіткнулися з досі невідомою проблемою. Деякі учні спочатку реєструвалися під одним ім'ям, виконували завдання, і програма показувала, що було зроблено неправильно. Потім реєструвалися під власним прізвищем і проходили тести на відмінно. Але програма давала нам змогу бачити IP-адреси і вирахувати тих, хто порушував принципи академічної доброчесності. На жаль, не від усіх батьків ми отримали підтримку в цьому питанні.

- Через кілька днів діти знову підуть до школи. Школи отримали перелік вимог від МОЗУ та Міністерства освіти. Що викликало складнощі?
- Ми спланували декілька варіантів розвитку освітнього процесу в карантинних зонах різного кольору. Але я розумію, що зі складнощами ми зіткнемося, коли будемо впроваджувати різний розклад дзвінків для класів. На сьогодні ми взмозі завести учнів окремими входами в окремий час. А от уявити собі якісний освітній процес, коли в одних класах тривають уроки, а в інших – перерва, досить важко. Треба розуміти, що шум в коридорах запускатиме певні умовні рефлекси і розсіюватиме увагу школярів, які ще сидять за партами. Цей шум на підсвідомості означає, що настала перерва і можна розслабитись.

Крім того, мені складно уявити, як зібрати дітей на урок, якщо вони не чують голосового сигналу. По чому повинна орієнтуватися дитина? Тому ми сподіваємось на продовження дії «зеленої» зони. Ми, повторюсь, вже позначили в коридорах схеми рухів класів. Фактично відміняємо кабінетну систему, тобто вчителі приходитимуть в класи, хоча є виключення, наприклад, предмети, де передбачається поділ красів на групи, інформатика. Тому ми хочемо запропонувати впровадження парних уроків з шостого класу. Таким чином замість 6-7 вчителів до класу протягом дня прийде 3-4, таким чином ми ще зменшимо ризик інфікування тощо.

Я сподіваюсь, що ми залишимося в «зеленій» зоні, бо неможна забувати про соціалізацію. Діти повинні навчатися спілкуватися один з одним, реалізувати себе в команді.

- Пані Ірино, а які висновки з дистанційного навчання зробили ви?
- Підтримаю загальну думку, що напочатку було складно всім. Але в травні я помітила, що мій четвертий клас дистанційно вчився так, як би він працював у звичайному режимі. До першої години вони вже встигали всі уроки поробити і займатися чимось іншим. Zoom надав нам можливість спілкуватись на уроках і по за ними.

Недолік був лише в довгому сидінні за компьютером. І на мій погляд, все ж таки частіше, ніж треба, допомагали батьки. Ми з дітьми звикли більше працювати самостійно.

Я сподіваюсь, що ми не підемо далі змішаного – онлайн і офлайн – навчання. Хоча через коронавірус ми залишили зону комфорту, зараз ми вже знаходимось у стадії розвитку. І вчителі, і учні.

- Чого остерігаються батьки в новому році?
- Батьки моїх учнів переймаються переходом в п'ятий клас та адаптацією до середньої школи. Але сподіваюсь, що все буде добре. Мої батьки дуже прогресивні, завжди допомагали в організації як навчального, так і виховного процесу. До речі, в деяких питаннях було навпаки - діти допомагали батькам, наприклад, зареєструватись у програмі «Моя школа».

В цьому році я знову беру перший клас. Для першачків розроблені маршрути руху по школі, виходу на подві'ря, схеми дезинфекції та провітрювання класів, система харчування. Я впевнена, що спільно ми – школа і батьки –створимо дітям безпечне і якісне освітнє середовище.

Катерина Петрова, спеціально для медіапорталу DOZOR
Переглядiв: 1181
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ