×
 
 


Чому Інгул брудний і як зробити нашу річку повноводною
Той, хто полюбляє пішохідні прогулянки уздовж річок, розташованих в Кіровограді, знає, що вільно пройти по берегу практично неможливо. Заважають численні огорожі прибережних територій та розорані городи жителів приватного сектору. Законне право людей на доступ до води скрізь суттєво обмежене, але заходів щодо усунення порушень майже не вживають. Це призводить до невпинного замулення та заболочення річок. Тому виділення мільйонів гривень з місцевих бюджетів на розчищення русел перетворилося на безглузде марнування грошей. Чому ж так відбувається? Про це DOZOR спілкувався з фахівцями.
 
Марнуються мільйони бюджетних коштів
Як розповідає кандидат географічних наук, доцент кафедри географії та геоекології ЦДПУ імені В.Винниченка Ольга Гелевера, Інгул є однією з найбільш забруднених річок Кіровоградщини. Гранично допустимі концентрації хімічних речовин по більшості показників в інгульській воді не перевищені, але порівняно з іншими річками, які течуть на території області (Синюха, Південний Буг, Дніпро), Інгул значно брудніший.

Ольга Гелевера разом зі студентами реалізує проект громадської організації "Еко Ліга Центр" щодо захисту права громадян на доступ до водних об'єктів. Вони обстежують береги Інгулу та його притоків у межах області. Відповідно до чинного законодавства, вільний доступ до водних об'єктів гарантується Конституцією та Водним кодексом України. Тому паркани, що огороджують прибережну захисну смугу, таблички з надписами, що до води не можна підходити або що в ній не можна купатися, є незаконними.
"За Водним та Земельними кодексами України прибережною захисною смугою вважаються береги річок та водойм. Для малих річок (таких як Сугоклія, Аджамка) та ставків ширина захисних смуг становить 25 м. Для середніх річок (Інгул) - 50 м, для великих (Дніпро, Південний Буг) - 100 м. Тобто від урізу води по обидва боки заборонена будь-яка господарська діяльність. Береги не можна розорювати, будувати там нові будинки, виводити на береги каналізаційні стоки, розміщувати якісь інженерні комунікації. Та й огороджувати цю землю не можна"

Ольга Гелевера
кандидат географічних наук, доцент кафедри географії та геоекології ЦДПУ імені В.Винниченка
Проте законодавчі положення про прибережні захисні смуги всюди порушуються. З 2012 по 2015 роки в усій Кіровоградській області на встановлення меж прибережних захисних смуг було витрачено більше 13 млн грн. Але обстеження берегів свідчать, що за окремими винятками таблички уздовж берегів річок не встановлені, відтак люди, які живуть поряд з водою, не знають про існування обмежень, запевняє Гелевера. Гроші на ці цілі виділяли і після 2015 року, але позначення захисних смуг можна знайти в одиничних випадках. Найбільш поширеним порушенням у межах захисних смуг є розорення землі. Це фіксується і на території міста, і в сільській місцевості. Люди, які живуть поряд з річкою, влаштовують там городи, а фермери використовують площу берегів річок для вирощування сільгоспкультур.
"По-перше, розорювання землі перешкоджає громадянам відпочивати на таких берегах річок або ставків. По-друге, ґрунт разом з агрохімікатами, добривами, пестицидами дощовою водою змивається у водойми. Коли у річку потрапляють добрива, там дуже активно розвиваються рослини (різноманітні водорості, очерет, осока, рогоза). Однією з причини літнього цвітіння води у водоймах є наявність в ній добрив та миючих засобів. Зрештою це призводить до замулення та заболочування річок. Внаслідок цього малі річки взагалі зникають. За статистикою, в Україні протягом 25 років зникли 10 тисяч малих річок. Оскільки це явище характерне саме для степових та лісостепових областей, то на Кіровоградщині зникли кілька тисяч річок. Коли зникають малі річки, то міліють середні й великі", - пояснює Ольга Гелевера.
Щороку в нашій області на розчищення русел рік виділяють десятки мільйонів гривень, а в Кіровограді - кілька мільйонів. Водночас на схилах міських рік можна нерідко побачити городи, які люди влаштовують прямо на вийнятому з води поживному ґрунті. Оскільки на городах люди не дозволять рости траві, цей ґрунт знову змивається в річку. Отак марнуються бюджетні кошти, які можна було б витратити на щось корисне.
"Якщо влада виділяє кілька мільйонів гривень на розчищення русел, то слід було передбачити хоч кілька тисяч на те, щоб роз'яснити людям, що такого робити не можна. Навіть якщо земля поблизу річок є їх приватною власністю. Коли людина одержує документ про приватну власність на земельну ділянку, вона зобов'язується використовувати її відповідно до природоохоронного законодавства. Тобто там може бути пасовище для худоби, сіножать або луки, але ні в якому разі не орні землі", - наголошує науковець.
Директор департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської ОДА Олександр Ковтунов вважає, що замулення річок виникає з різних причин. На його думку, основною причиною замулення та пересихання водойм, є маловоддя українських рік, внаслідок недостатності опадів. Зокрема, дуже низький рівень води у річках спостерігався в минулому році. Оскільки Інгул входить до басейну Південного Бугу, торік представники влади сусідньої Миколаївської області просили наших керівників спустити воду з водосховищ області, щоб забезпечити їхній забір питної води.
 
Слабкий екологічний контроль
Письмові звернення про виявлені порушення громадські екологи на чолі з Гелеверою спочатку направляли до екоінспекції та міністерства екології, але належного реагування не було, хоча еконіспекція обіцяла перевірити вказані факти. Тепер усі порушення, що стосуються екології, заносять на сайт ecoukraine.org. В тому числі й порушення щодо належного використання прибережних захисних смуг. Виставляють фото факту порушення, вказують на карті, де це сталося, та зазначають суть порушення. Близько ста порушень в нашій області вже занесені до цього сайту і більше сотні зафіксованих порушень ще не занесені. Далі цей сайт автоматично генерує звернення щодо порушення до Кіровоградської обласної екологічної інспекції. Екоінспекція зобов'язана в місячний термін відреагувати на нього. Результатом більшості таких звернень є відповідь, що питання потребує уточнення. І все ж цей сайт спонукає еконіспецію діяти активніше. Зокрема, торік одного фермера інспекція оштрафувала на 3 тис. грн. У цьому році також оштрафували одного фермера, штраф має бути більший. За розорювання прибережних смуг на фізичну особу накладають штраф 112 грн, а на фермера - більше 500 грн. Крім штрафу, фермер відшкодовує завдану довкіллю шкоду залежно від площі розорення.
"Ми навіть повідомляли екоінспекції кадастрові номери тих земельних ділянок, де фіксували порушення. А за кадастровою картою можна визначити прізвище власника ділянки. Повільне реагування на численні звернення представники екоінспекції пояснюють тим, що в них мало працівників та обмежені фінансові ресурси для виїздів на перевірки. Екоінспекція також стверджує, що її обмежує невизначеність прибережних захисних смуг у проектах землеустрою. Але постанова Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 05.11.2014 по справі № 6-171цс14в констатує: "Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом", - роз'яснює Ольга Гелевера.
Науковець вважає, що ефективно запобігти порушенням має дієвий контроль. Інакше гроші на розчищення річок марнуватимуться безкінечно. Суттєво допомогти також можуть роз'яснення природоохоронного законодавства, особливо людям, які не є злісними порушниками. Для цього громадські екологи направляють листи до сільрад, де є порушення, аби ті попередили своїх людей про відповідальність.
"Безперечно, потрібно боротися з розоренням прибережних захисних смуг - прямої причини замулення рік. За їх розорення та незаконне захоплення земельних ділянок в Україні встановлена достатньо жорстка законодавча відповідальність. Але екологічній інспекції, земельній інспекції, міській спецінспекції потрібно краще працювати по виявленню таких суб'єктів та притягнення їх до відповідальності. Потрібно не лише штрафувати, а й припиняти незаконне використання прибережних земель", - констатує директор департаменту екології Олександр Ковтунов.

 
 
 
Майже каналізаційні ріки
Іншим вагомим фактором забруднення річок є скиди каналізаційних вод. У селах взагалі відсутня каналізація, тож усі відходи зрештою потрапляють у водойми. Каналізаційні стоки стікають у річки і в межах Кіровограда. Так, за словами заступника начальника обласного управління водних ресурсів Катерини Гайдук, річка Сугоклія у нас не замерзає внаслідок великого обсягу каналізаційних скидів. Найбільше каналізаційних скидів потрапляють у річки з мікрорайонів, де розташовані прибережні будинки приватного сектору. В Інгул - з Балашівки, Старої Балашівки та Лелеківки, у Сугоклію - з Новоолексіївки, Арнаутово, Соколівського і Черняхівки. Виходом є підключення каналізаційних стоків приватного сектора до міської каналізації зі сплатою за водовідведення. Наприклад, у селі Созонівці Кіровоградського району очисні споруди не працюють дуже давно і їх ніхто не ремонтує. Відтак уся каналізація цього села спочатку стікає у каскад ставків, а потім в районі Лелеківки потрапляє в Інгул. До речі, і в цих ставках, і в Інгулі часто купаються городяни.
"Якщо є економічна доцільність підключення стічних вод до каналізації, це потрібно робити. Але головне - унеможливити злив стічних вод у річку. Неприпустимо, щоб будь-які стічні води по ярах та балках збігали у річки. Екологічній інспекції та спецінспекції слід активніше виявляти та притягувати до відповідальності осіб, винних у наявності стоків", - вважає Олександр Ковтунов.
За його словами, оскільки зливова (дощова) каналізація в Кіровограді не очищається, то разом з нею у річку потрапляє все, що завгодно. Не лише бруд, а й різні хімічні речовини. Часто встановити причину забруднення дуже складно. Нерідко державні екологи виявляють в Інгулі досить небезпечні речовини, але не можуть встановити, хто саме їх скинув.

Оскільки вода водойм надто забруднена, Ольга Гелевера не радить їсти прісноводну рибу. Адже м'ясо риби, як гриби, добре вбирає в себе усі розчинені у воді речовини. Риба немов фільтр очищає річкову воду, залишаючи в собі накопичений в ній бруд. Тому їсти таку рибу небезпечно для здоров'я.
 
Потрібне комплексне розв'язання проблеми
Науковець наголошує, що для нашого забрудненого радіацією міста дуже важливо проводити активне заліснення вільних територій. Площа лісів становить на степовій Кіровоградщині лише 7,4% - це дуже низький показник. Зокрема, дуже важливо створити ліс у санітарній зоні навколо Інгульської уранової шахти. Дерева можуть затримувати радіоактивний пил з териконів поблизу шахти, де накопичені мільйони тон некондиційної шахтної руди. Цей пил вітром несе і в річку, і на місто. Нещодавно було прийняте рішення по периметру цієї зони посадити павловнію, яка швидко росте. Але сумнівно, що ця субтропічна рослина у нас приживеться. В Інгул поблизу меж Кіровограда потрапляють і не дуже очищені шахтні води.
"Торік нам вдалося домогтися суттєвого поліпшення очищення вод Інгульської шахти, які скидають в Інгул. За рахунок запровадження низки інженерних рішень керівництву шахти та СхідГЗК вдалося зменшити обсяги шахтних вод, відповідно зменшились скиди. В результаті лише цих заходів вся область на 50% зменшила кількість неочищених вод у річки. СхідГЗК також взяв зобов'язання щодо реконструкції власних очисних споруд. В очищення шахтних вод підприємство має вкласти значні кошти", - стверджує Ковтунов.
Посадовець вважає, що за ріками потрібно постійно доглядати та якісно їх чистити. Оскільки Інгул у межах Кіровограда розчищений частково, то нормальна течія води досі не забезпечена. Дуже важливо розробити грамотний проект очищення та підібрати професійного виконавця робіт. Перед цим потрібно укріпити слабкі береги річки, щоб замулення не відбувалося за рахунок їх руйнування, а зсув ґрунту в річку був мінімальним, наголошує директор департаменту екології.
"Розчищення русел рік - достатньо дороге задоволення, очищення 1 км коштуватиме 2-3 млн грн. Вартість робіт зростає через те, що разом з очисткою заразом потрібно проводити роботи щодо благоустрою берегів: посадити дерева, зробити доріжки для прогулянок людей, прокласти конструкції для стоку дощової води. Тому міській владі варто вжити заходи щодо збільшення розміру місцевого екологічного податку. Потрібно провести ретельний аналіз реальних обсягів викидів промислових підприємств, які забруднюють довкілля, і привести сплату екологічного податку у відповідність до обсягів цих викидів. З огляду на те, що в Кіровограді сконцентрована більшість промислових підприємств області, така можливість у міської влади є", - упевнений Олександр Ковтунов.
Досвід європейських країн, наприклад, Польщі, свідчить про те, що там в аналогічних за розміром містах екологічного податку збирають вдесятеро більше, ніж у нас. Забруднювачі довкілля мають платити справедливі суми за забруднення, які можна направляти на різні природоохоронні заходи, в тому числі на очищення Інгулу.
"Кафедра географії та геоекології педуніверситету та географічного товариства два роки тому пропонувала Кіровоградській міськраді та обласній раді оголосити в області рік Інгулу та прийняти програму щодо поліпшення його санітарно-екологічного стану й підвищення рекреаційної привабливості. Якщо навколо річки будуть нормальні прибережні захисні смуги з природною рослинністю, то місто стане привабливим для туристів. У місці, де Сугоклія впадає в Інгул, можна було б зробити дуже гарну зону відпочинку. Можна посадити там дерева, встановити лавочки, перетворивши цю невпорядковану місцевість у великий парк. Але наші пропозиції ніхто не підтримав. Всі пропозиції потрібно узагальнити та прийняти комплексну програму щодо поліпшення екологічного стану річки із вжиттям суворих заходів контролю. Одноразовими акціями, наприклад, розчищенням замулених джерел, цю проблему не вирішити", - вважає Гелевера.
Для того, щоб Інгул був повноводною рікою, потрібно прийняти спеціальну міську програму по його очищенню з конкретними заходами щодо виконання та фінансування цих робіт, переконаний Олександр Ковтунов.
"У цій програмі слід врахувати всі фактори, які призводять до забруднення, щоб мінімізувати їх вплив. При комплексному вирішенні цієї проблеми Інгул може стати чистішим. Якщо така програма буде прийнята, то певні кошти на очищення Інгулу можна залучити з обласної програми охорони навколишнього середовища та з відомчої програми агенції водних ресурсів. Було б доцільно створити й обласну програму щодо очищення усіх річок області. Але область таку програму не потягне, оскільки на її виконання не вистачить усіх коштів від надходження екологічного податку. А крім очищення річок, в області є багато об'єктів, де екологічні проблеми потребують першочергового розв'язання", - каже посадовець.
 
Заважають приватні інтереси представників влади
Ще однією проблемою є дуже велика кількість в області водосховищ та ставків. Їх значно більше, ніж має бути за нормативами. Встановлені на річках греблі суттєво зменшують течію води, тому виникає замуленість. Раніше під час весняного водопілля відбувалося самоочищення річок - сміття та мул змивалися і по руслах потрапляли у море. Тепер бруд накопичується й водойми поступово заболочуються. Проведена в області інвентаризація наявних водосховищ та ставків показала, що половина ставків не взяті в оренду та не використовуються, адже перетворилися на болота. Було б доцільно демонтувати греблі цих ставків і відновити природну течію річок, розчистивши зарослі русла, щоб потім відбувалося самоочищення.
"Неподалік витоків Інгулу поблизу сіл Родниківка та Петрове також є величезні водосховища, нижче яких річки практично немає, біжить лише маленький струмок. І такі водосховища розташовані по всій течії Інгулу. А з водосховищ та ставків збільшується випаровування води, відтак водних ресурсів стає ще менше. Тому чистити Інгул лише в межах міста недоцільно. Потрібно відновлювати силу течії цієї річки, починаючи з його витоку поблизу села Бровкове Новомиргородського району. Також треба подбати про очищення притоків Інгулу – Грузької, Біянки та Сугоклії, щоб бруд із них не потрапляв в Інгул", - пояснює Ольга Гелевера.
На її думку, для збільшення проточності й самоочисних властивостей Інгулу потрібно зменшити кількість та площу ставків і водосховищ його басейну. Особливо найбільших з них у селах Лозуватка, Кандаурове, Обознівка. Водночас доцільно вдвічі зменшити площу Лелеківського водосховища, пропускаючи більше води через наявну греблю. Це не потребуватиме ніяких витрат. Тоді сила течії зросте й Інгул менше заростатиме. Значні заболочені території в районі Лелеківки стануть суходолом і доволі швидко там виростуть дерева.

Відомо, що в районі Лісопаркової розташовані маєтки грошовитих городян, в тому числі міського голови Андрія Райковича. За інформацією ЗМІ, мер також має маєток, розташований на річці в селі Суботці Знам'янського району з огородженою прибережною територією. Фактично очільник міста власним прикладом показує, як можна порушувати закон, обмежуючи доступ городян до водних об'єктів.
Ольга Гелевера вважає, що рішення про зменшення площі ставків і водосховищ влада не приймає саме тому, що господарі подібних маєтків хочуть, щоб вода плескалася неподалік порогів їхніх будинків. Міська рада, у якій є порушники закону, навряд чи проголосує за рішення, що сприяють поліпшенню екології міста та здоровому відпочинку городян.

Натомість директор департаменту екології ОДА Ковтунов вважає, що заходи по зменшенню площ водосховищ будуть не дуже ефективними. На його думку, потік води посилиться лише тоді, коли воду скидатимуть, а далі течія увійде в нормальний для річки режим, який залежатиме від сили притоків.
"Ми зі студентами їздили до Німеччини і з подивом дізналися, що великі німецькі міста, зокрема Берлін, використовують для питних потреб ґрунтові води, - говорить Гелевера. - Тамтешні люди не бояться, що в них потрапить каналізація або агрохімікати. Оскільки очисні споруди там добре працюють, а в прибережних зонах водойм немає орних земель. Років 50 тому у них були ті ж самі проблеми, що в нас. Але ж європейці змогли взятися за розум, зрозумівши, що неприпустимо безкінечно нищити екологію власного краю".
Переглядiв: 17506
ВІТАЛІЙ  НІКОЛАЄВСЬКИЙ
журналіст: ВІТАЛІЙ НІКОЛАЄВСЬКИЙ
ОЛЕНА КАРПЕНКО
фотокореспондент: ОЛЕНА КАРПЕНКО
Facebook Twitter Viber Skype