×
 
 
Єлисаветград Олександра Лишневського:
Що збудував у нас петербурзький архітектор
У Санкт-Петербурзі листопад 2018 року оголосили місяцем архітектора Олександра Лишневського – зодчого, який з 1901 до 1942 року працював у місті на Неві. Знаєте «Дім міських установ», який часто можна побачити на дореволюційних петербурзьких листівках? Або ще один символ Пітера - «Дім на п'яти кутах»? Це Лишневський – міський архітектор Єлисаветграда 1895-1901 року.

І хоча в нашому місті він встиг пропрацювати лише п'ять років, на єлисаветградських листівках теж чимало його робіт…
 
Міський архітектор
 
Хацкеля Меєрович Лишневський народився в Херсоні в листопаді 1868 року - 150 років тому (точна дата народження невідома). Закінчив Одеську малярську школу та Петербурзьку академію мистецтв. До моменту закінчення академії в 1895 році Лишневський встиг одружитися, завести двох дітей та прийняти православ'я. Точніше навіть не так: з Петербурга виїхав єврей Хацкель Меєрович з дружиною Сарою Абрамівною, а у Єлисаветград прибули вже Олександр Львович з Софією Адольфівною.

Пітерський дослідник творчості Лишневського Олександр Чепель пише про те, що для блискучого випускника столичної Академії мистецтв посада архітектора Єлисаветграда зовсім не була верхом амбіцій. Йому було нудно. Посада вимагала, щоб архітектор відбудовував мости після паводків, затверджував проекти будівель. А ще реагував на листи міщан про те, що сусід поставив "отхожее место" на стільки-то аршинів ближче до межі, ніж треба, і "своими зловонными миазмами отравляет мое существование". Тож міщанин просить "господина городового архитектора" виїхати на місце і обслідувати «отхожее место». Мистецтвознавець Павло Босий розповідав нам, що в архіві зберігаються стоси таких листів на ім'я Лишневського.

Хоча насправді і тут він мав змогу творити. За його проектами збудовані Велика хоральна синагога, жіноча гімназія (педуніверситет), ремісниче училище (будинок техніки), пушкінське училище (школа № 7), частково – реальне училище (інженерний коледж). А от Ганна Дмитрян його проект лікарні Святої Анни відхилила (чимось він їй не сподобався) і за власний кошт запросила іншого архітектора – Якова Паученка. Лишневський теж виконував приватні замовлення. Зокрема, будував дім Заславського, дім Ельворті на колишній Кавалерійській вулиці (зараз Ельворті) та перебудовував будинок Барського (краєзнавчий музей).

Власне, саме приватні замовлення і вийшли Лишневському боком (хоча для нього це, мабуть, було й на краще). У 1901 році в міську думу надійшла скарга на те, що архітектор виконує приватні замовлення і наймає тільки тих підрядників, від яких начебто отримує «винагороду». Спеціальна комісія міської думи розглянула скарги і дійшла висновку: оскільки міський архітектор отримує лише 1500 рублів на рік, то перебуває у скрутному становищі і мусить брати приватні закази. Архітектору майже вдвічі збільшили платню і заборонили займатися приватними замовленнями.

Але Лишневський, відомий своїм вибуховим характером (пізніше, в Ленінграді, Сергій Кіров називатиме його «зловредный старикан») і нетерпимістю до будь-яких утисків, влаштував скандал, вимагаючи, щоб комісія все ж таки провела розслідування по всіх пунктах. А потім, не дочекавшись результатів, звільнився й відбув із родиною в Петербург.
 
 
 
Після Єлисаветграда
кОлександр Чепель в лекції «Загадочная улыбка Мефистофеля. Петербург архитектора Лишневского» розповідає, що молодому архітектору зовсім не легко було пробитися в столиці. Кілька років він не отримував замовлень, а жив з того, що брав участь в архітектурних конкурсах. Замовники конкурсів виплачували призерам досить великі премії. Навіть зайнявши друге чи третє місце, Лишневський міг отримати за проект 2 тисячі, що вже було більше його річної платні в Єлисаветграді.

А потім йому пощастило. У 1903 році його проект «Будинку міських установ» посів на конкурсі друге місце. Чомусь вирішили реалізовувати саме цей проект і доручили будівництво не досвідченому іменитому архітектору, а саме автору. Чепель каже, що це дійсно було неймовірне везіння: «Будинок міських установ» - це не приватна будівля, а державна, проект якої погоджував сам імператор!

Лишневський довіру виправдав. З нашої непрофесійної точки зору, «Дім міських установ» - чи не найцікавіша робота архітектора за все його творче життя. Лишневського помітили. І у наступне десятиліття у нього було повно замовлень – і державних, і приватних. Перед революцією архітектор мав у Петербурзі і три власних дохідних будинка, тож був людиною досить забезпеченою.

Олександр Львович категорично відмовився їхати з Петрограда – йому необхідно було бачити свої будинки! Прапраонука архітектора Олена Турковська писала зі слів його молодшої доньки Ліди, що у 1918-му Лишневського не тільки заарештували, а вже й повели на розстріл. В останні хвилини врятував його Анатолій Луначарський. Він же видав родині архітектора «охоронну грамоту», щоб вони могли виїхати з міста. Кілька років Лишневські жили в селі під Києвом, Олександр Львович будував ферми та комори.

А в 1923-му повернувся в Петроград – до своїх будинків. Керував майстернею Ленпроекту і встиг збудувати ще чимало. В 1941-му готував бомбосховища. В січні 1942-го помер від дистрофії на льодовій дорозі під час евакуації з Ленінграду.

А от будинки його у ту війну вистояли. І в Петербурзі, і у нас. Придивіться до єлисаветградських будинків Лишневського. Кожен з них цікавий по-своєму, але всі вони вражаюче гарні.
 
 
 
 
 
Переглядiв: 1012
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ