×
 
 
Хочеш бути програмістом? Будь ним!
Некіровоградська філософія кіровоградської школи
Коли потрапляєш в кіровоградську школу програмування «Ш++» і бачиш стікер: «Філософія Ш++: навчаємо всіх, безкоштовно і без зобов'язань», то здається, що це якась ошука чи то секта, в яку заманюють довірливих айтішників. Ні, ми розуміємо, що хтось там, у далекому закордоні, може вкладати власні гроші в освіту наших дітей, але щоб тут, у нас… Але в «Ш++» дійсно вже кілька років безкоштовно вчать програмуванню і дорослих, і дітей.

І вчать добре: дорослі учні іноді змінюють професію і починають заробляти на життя програмуванням ще до закінчення курсу. За словами співзасновника школи Романа Шмельова, сьогодні ця професія дуже затребувана, і можна припустити, що в найближчі десятиліття попит на програмістів не зменшиться.
 
Вчити безкоштовно
 
Школу програмування «Ш++» заснували у 2012 році Роман Шмельов та Анатолій Книшук. Спочатку вона була платною. Проте, за словами Романа, йому швидко стало нецікаво.

- Для того, щоб школа окупалася, нам потрібні були величезні потоки учнів, конвеєр, а ми мали віддавати цій справі весь свій час, - пояснює Роман. – А я програміст. Я набагато більше можу заробити як програміст. Тож як бізнес-проект школа мені була нецікава. Але нам подобалося вчити інших. І ми почали просто мріяти про те, яку б школу ми хотіли… Хотілося, щоб це був соціальний проект, щоб і діти, і дорослі приходили до нас вчитися, а потім, коли вивчаться і почнуть заробляти, то, може, хтось із них захоче повернутися, щоб так само безкоштовно вчити інших… Хотілося, щоб тут збиралися цікаві люди, хотілося залучити більше школярів, студентів…

Спочатку хлопці вклали у проект власні гроші і самі раз на тиждень безкоштовно навчали бажаючих. А потім випускники школи дійсно почали повертатися, допомагати проекту і матеріально, і як волонтери. З'явилися й спонсори – компанії, яким потрібні програмісти. Не те щоб випускників направляли працювати в ці компанії, вони просто зацікавлені, щоб програмістів було більше, щоб між ними була конкуренція.

Роман і зараз регулярно інвестує в «Ш++» власні гроші, адже і сам навчальний процес, і проведення масштабних ІТ-фестивалів (на яких для відвідувачів все теж безкоштовне) насправді вимагає чималих вкладень. Але Романа це, здається, аж ніяк не засмучує. Школа активно розвивається. Якщо від початку набирали одну групу на 10-20 чоловік, кілька місяців їх вчили, а потім кілька місяців відпочивали, то зараз в «Ш++» одночасно працюють з десяток різних груп.
 
Вчити всіх
Це твердження теж викликає сумніви. Вчити дітей – це зрозуміло. А дорослі? Вони ж мають хоч трохи розуміти, про що йде мова, мати певні здібності…
- Ні, - каже Роман Шмельов. – Таланту для цього не потрібно. Це ремесло і йому може навчитися кожен. Програміст - це муляр. Щоб стати архітектором, потрібен талант, потрібен час. Архітектори й заробляють більше, ніж муляри. Але насправді мулярів потрібно набагато більше, ніж архітекторів. А засвоїти програмування на рівні «муляра», тобто щоб добре виконувати свою роботу і заробляти цим на життя, може будь-хто, було б бажання.
- Я не можу…
- Можете. Для того, щоб почати навчання на стенфордському курсі, людина дійсно повинна скласти вступні тести, вона має розуміти, що ми тут робимо. Але у нас є «курс підготовки до тестів» - це безстрокова програма, ви можете просто приходити щотижня, вчитися разом, отримувати завдання і т.п., поки не будете готові до вступних тестів.
- А що таке стенфордський курс?
- Це курс «Основи програмування» Стенфордського університету, який університет виклав у вільний доступ. Коли ми тільки починали, то пару разів наші ж учні нам сказали: «Те що ви робите – це фігня, от стенфордський курс – це річ!» Ми переклали цей курс (це дійсно річ!), дещо адаптували його до наших реалій. Час від часу ми щось до нього додаємо, адже в цій галузі все дуже швидко змінюється, і ми, коли працюємо, постійно адаптуємося до нових умов. Але в основі цього курсу – методологія Стенфордського університету.
Рік тому ми розробили програму Peer-to-peer («Рівний-рівному») і вона дуже добре працює. Коли люди пройшли базовий курс, то вони збираються у групу і фактично навчають один одного. Там є відео-лекції, програма все це контролює, але учні аналізують коди один одного. Я, наприклад, написав програму і прошу колегу її проаналізувати. Він дивиться: це цікаво, це я зробив би по-іншому, а це не працює, тому що... Таким чином вчиться і той, чию програму аналізують, і той, хто аналізує. Якщо хтось не тягне або недостатньо уважно аналізує чужі коди, програма його викидає.
Коли люди закінчили навчання в програмі Peer-to-peer, то на наступному етапі ми пропонуємо їм менторство. Тобто вони вже будуть навчатися в реального програміста-практика.
- Скільки це займає часу?
- Це досить швидко. В цілому, 8 місяців. Взагалі є курси програмування і по чотири місяці. Але у нас вийшло так, тому що ми навчаємо і дорослих людей, які мають роботу, родини і не можуть приділяти навчанню багато часу щоденно. Ну і хочеться, щоб це було, може, не так швидко, але якісно.
- А частіше приходять дорослі люди чи студенти, випускники шкіл?
- Частіше 25 +, були у нас учні і 47-ми років, і 54-х. Але найчастіше 25-35. Ми дуже хочемо залучати більше студентів – з ними цікаво. Старшокласники, студенти хочуть і мають можливість робити щось унікальне, брати участь в конкурсах, чемпіонатах. Наприклад, наші підлітки займали призові місця на всеукраїнському змаганні зі створення проектів на тему "комп'ютерного зору". Місце для нас не таке важливе, але це стимул робити ще якісь унікальні проекти. А дорослим це менш цікаво – вони зазвичай приходять до нас з метою навчитися і почати заробляти. Іноді вони навіть не закінчують курс, знаходять роботу і йдуть зі школи. Але це теж добре.
 
Дитячі програми
Зовсім інший підхід в «Ш++» до навчання дітей та підлітків. Тут є три тримісячних курси для дітей 8-11 років: Scratch, мова "Python" і «Основи веб-розробки». Зараз планують розвивати ще один напрямок роботи з дітьми – робототехніку. Заняття проходять раз на тиждень, і діти мають самостійно виконувати «домашку».

З підлітками 12-17 років принцип роботи інший. Заняття тут майже індивідуальні та нерегулярні. Після проходження базового курсу кожен обирає те, що йому до душі: 3D, робототехніку, веб-розробки чи створення ігор. Роман каже, що з підлітковими групами складніше, тому що багато дітей звикли до того, що хтось (вчитель чи батьки) має стояти над ними з батогом і контролювати виконання завдань. Тож підлітки часто кидають навчання – не через те, що їм не подобається, а просто через те, що не звикли до систематичної самостійної праці. Але без цього ніяк.

Деякі потім повертаються. І це зрозуміло. На наш сторонній погляд, «Ш++» - це рай для підлітків. 3D-принтери, дрони, графічні планшети, міні-комп'ютери, програмовані роботи, сотні пристроїв, назв яких ми просто не знаємо. І всім цим можна користуватися! І знаходиться школа, створена на ентузіазмі, не в підвалі, а в величезному красивому приміщенні, де є сучасні комп'ютерні класи, зони відпочинку і т.п. («Ш++» займає п'ятий поверх будинку по пр. Васильківському, 10).

І знову постає те саме питання: як це працює? Попри той «кіровоградський менталітет»… За рахунок чого? Що з цього, врешті-решт, Роману Шмельову?
- Ми сотні разів чули, що в Кіровограді, в Україні на ентузіазмі нічого працювати не може, - сміється Роман. – Навіть від тих людей, які самі нас підтримують. Хотілося довести, що може. Хотілося власним прикладом показати, що не обов'язково тільки заробляти гроші, не обов'язково все зароблене витрачати на себе. Можна витратити час і гроші на щось корисне. І, ви ж бачите, це спрацювало. Що нам з цього? Ми бачимо сяючі очі дітей, яких ми вже заразили своєю пристрастю. Ми бачимо дорослих чоловіків і жінок, які приходять до нас і повністю змінюють своє життя. І деякі з них так само хочуть щось вкласти у це місце (ми їх не зобов'язуємо і не вмовляємо, просто люди починають бачити, як це працює, зсередини). За кілька років у нас тут зібралася велика команда цікавих людей. Ми постійно розвиваємося, проводимо фестивалі, створюємо нові проекти, а зараз хочемо запустити програму навчання онлайн, щоб у нас могли вчитися люди з усієї України.
Переглядiв: 7316
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ
VK Odnoklassniki Facebook Twitter Viber Skype