У кінці 1860-х у Єлисаветград приїхав з Петербургу Володимир Амвросійович Менчиць, який увійшов до історій літератури як український фольклорист та перекладач. Менчиць продав придане дружини - 900 десятин землі, і на виручені гроші відкрив великі книгарні у Єлисаветграді, Миколаєві та Херсоні. Сам вирішив оселитися у нашому місті і сам тут торгівлю вів.

Місцева журналістка та громадській діяч Наталя Бракер згадувала: «У своїй книгарні він був більше промовцем, аніж крамарем: до покупців звертався як до старих знайомих і любив заводити з ними повчальні бесіди, особливо з селянами. Рекомендуючи книжки, він однаково звертав увагу як на світські, так і на духовні, кажучи: «Світські книжки дають знання, але без духовних не дістанеш морального виховання»».

Зрештою купець з Менчиця вийшов поганий. Книжки він більше любив дарувати, ніж продавати. Є навіть спогад про те, як викладач реального училища Володимир Ястребов придбав у Менчиця книгу за безцінь, а коли роздивився її вдома, то зрозумів, що то дуже цінне і рідкісне видання. Він повернувся до книгарні, щоб доплатити, але Володимир Амвросійович категорично відмовився: «Ви її придбали – то ваше щастя».

При крамниці він завів бібліотеку для студентів та гімназистів. Але обліку ніякого не вів, пояснюючи: «Хто не хоче повернути якоїсь книжки, то записана чи не записана вона - однаково не поверне». Так само дивно, за спогадами Бракер, проводив Менчиць інспекції своїх магазинів в Миколаєві та Херсоні. Їхав сам, на одній конячці, зупинявся на ночівлі посеред степу. Можливо, хтось і заробив на його книгарнях в сусідніх містах, але точно не Менчиць. Перша мережа книгарень збанкротувала. Проте улюблений магазин в Єлисаветграді дозволяв Володимиру Менчицю заробляти стільки, що на життя вистачало.

Панас Саксаганський описує, що потім Мечниць закинув і книгарню та повністю віддався ще одній своїй пристрасті – збиранню лікарських трав: «Менчиць тримав книгарню, нею заправляла дочка, молоденька красуня, і книгарня сяк-так животіла. Сам Менчиць був переконаний, що знається на зіллях, і, починаючи з ранньої весни і до пізньої осені, збирав зілля, настоював на спирту і лікував тих, хто певен був, що він лікар».

Молоденьку красуню - доньку Менчиця – незабаром зарізав її наречений, після чого скоїв самогубство. І відбулася ця трагедій саме у книгарні. Після цих подій Володимир Менчиць закрив крамницю та перебрався до Києва.

Мабуть, найвідоміша книжкова крамниця знаходилася у павільйоні на Міському бульварі, на розі Великої Перспективної та Дворцової – «Книжная торговля» Золотарьова зображена на багатьох єлисаветградських листівках та фотографіях. А якщо придивитися до цих листівок уважніше, то на багатьох можна побачити збоку напис «Изд. Кн. магазин І.И.Золотарева» або «Изд. магазин А.Б. Гилле». Саме хазяї книгарень замовляли друк більшості поштових листівок з видами міста. Тож сьогодні ми саме їм маємо бути вдячні за збереження старих фото.

Проте продавали, звичайно, не тільки листівки. Так, з оголошень і матеріалів в газеті «Голос Юга» дізнаємося, що магазин Золотарьова пропонував «подарунки для дітей різного віку: нові книги, витончено ілюстровані, у розкішних палітурках за досить доступними цінами. Величезний вибір новин з усіх галузей науки. Календарі відривні і настільні найкращих видавців». А в газеті від 30 січня 1909 року читаємо, що, за словами Золотарьова, єлисаветградці втратили інтерес до пригодницько-детективної літератури: «Пинкертоновщина. Интерес к этого рода литературе обнаруживает тенденцию к заметному падению. Местный книготорговец Золотарев получал прежде каждого выкупа по 500 экземпляров. Теперь же он выписывает по 100 экземпляров и то не все расходится».

На Дворцовій були ще кілька книгарень. «Книжкова крамниця зі складом паперу і канцелярського приладдя» Р. Злотопольського, ще одна вже Л. Злотопольського – у будинку Гунькіної. У будинку Марущака знаходилося агентство книговидавничих фірм М. Гедрича. Там можна було придбати видання товариств: «Брокгауза-Ефрона», «Самообразование», «Наука и литература», «Практическая медицина». У цьому ж будинку на розі Дворцової та Івановської (зараз Чорновола) знаходився книжковий та музикальний магазин А.Б. Гіллє, який продавав музичні інструменти, великий вибір листівок, гравюр, нот та навчальних посібників.

Навпроти – у будинку Бардаха - діяв книжковий магазин М. Береславського, який скуповував у єлисаветградців і продавав будь-які нові і старі книги. У будинку Соловйова була розташована «Українська книгарня». З оголошення в газеті за 1911 рік дізнаємося, що тут продавали «українські книжки, календарі, листівні картки (листівки),портрети відомих українців, ткацькі вироби, плахти, скатерті, рушники та інші цікаві речі. Приймається передплата на газету «Рада» та інші українські газети та журнали».

Майже поряд – на Міському бульварі з боку вулиці Московської (Чміленка) та на розі Великої Перспективної і Верхньо-Донської (Якова Паученка) – мали з'явитися ще два книжкових магазина. Відповідні прохання у 1906 році подали до міської управи міщани Меєр Береславський та Рувин Камінський і Клара Цицилія Лінцер. Проте міська дума, розглянувши проекти, відмовила: «оскільки вулиці міста і без того надто вузькі, і ущільнити їх ще більше будовами кіосків небажано».

Наш земляк Дон Амінадо згадував початок навчального року в Єлисаветграді: «В книжных магазинах Золотарёва, Фонарёва и Красногубкина нельзя было протолкнуться. А какой таинственный смысл был в словах и сочетаниях, в именах авторов, в названиях книг и учебников! Вторая часть хрестоматии Смирновского. История Иловайского. Учебник арифметики Малинина и Буренина. География Елпатьевского. Задачник Евтушевского. Алгебра Киселёва. Физика Краевича. Латинская грамматика Ходобая. А Записки Цезаря о Галльской Войне, с предисловием Поспишиля! А Метаморфозы Овидия Назона, в обработке для детей и юношества, под редакцией Авенариуса! Энеида. Одиссея. Илиада. А словари и подстрочники к Вергилию и Гомеру!»

Проте, якщо повернутися до реклами в пресі, то тут книгарі звертали увагу на інше.

«Голос Юга», 1908. «Объявление. В вихре наслаждений. Пикантные рассказы из интимной жизни со времен Парижа. В ярких красках рисуются половые извращения во всех его видах в 60 копеек».

«Голос Юга», 1911. «Объявление. Онанизм приводит человека к параличу, сумашествию, к преждевременной могиле. В новой книге «Грехи молодости» указаны лучшие советы: как уберечь себя от вредных последствий истощающих болезней, вернейшее средство к излечению полового бессилия. В магазине Ш.М.Береславского, угол Дворцовой и Ивановской».