Коли будівлі мали імена: Єлисаветградські будинки Соколова-Бородкіна

Історія

У місті збереглося кілька будинків, які належали повітовому предводителю дворянства Кирилу Васильовичу Соколову-Бородкіну. Про один із них, який Соколов-Бородкін за символічну плату передав під окружний суд, DOZOR вже писав.

У єлисаветградській пресі часто зустрічається адреса: «вул. Дворцова, будинок Соколова - Бородкіна». Власне, на цій вулиці Кирилу Соколову-Бородкіну належало два будинки – зараз це приміщення обласного управління юстиції (Дворцова,6) та мистецького факультету педуніверситету (Нейгауза, 3).

Дворянське гніздо: Соколов і Бородьки

Кілька років тому в кіровоградському видавництві «Імекс-ЛТД» вийшла книга «Любовь наша, Отечество! Барковские, Прохоровы и Соколовы-Бородкины» російського письменника і філософа Анатолія Василенка. Василенко писав цю книгу на замовлення потомків єлисаветградських дворян Соколових-Бородкіних.

Анатолій Василенко дослідив історію роду до секунд-майора Івана Бородкіна, який служив у фортеці святої Єлисавети і в 1773 році отримав ділянку площею 10 десятин біля фортечного валу на правому березі ріки Інгул. Дослідник припускає, що прізвище Бородкін утворилося від українського «Бородько», адже уродженець Путівля Іван Бородкін походив із козацького роду.

На той момент поселенці мали тут величезні пільги: військові, які отримували «дачі», за кілька років могли заробити великі статки та перетворитися на багатих поміщиків. Іван Бородкін зумів цим скористатися і незабаром купив ще півтори тисячі десятин землі біля річки Лозуватка. А його сусідом по «дачі» став тодішній комендант фортеці Олександр Соколов.

В Івана Бородкіна був син Федір, а ще він «виписав» до себе двоюрідного онука Василя. У 1791 році Іван Бородкін, який прослужив в армії 35 років, отримав орден Святого Володимира. А до 1845 року орден давав право на спадкове дворянство. У тому ж році Іван Бородкін помер.

Його титул і майно успадкував Федір Іванович – це його садиба біля річки Лозуватка називалася Федорівка. А Василь Бородкін присвятив себе службі і повернувся в Єлисаветград тільки після смерті свого дяді - Федора Бородкіна.

Федір Бородкін дітей не мав, тож Василь Васильович, який на той момент був вже підполковником, успадкував титул, землі та кріпосних свого дядька. Купивши сусіднє помістя у Соколових, Василь Васильович Бородкін чомусь додав прізвище сусіда до свого. Цікаво, що дружина його мала шляхетне походження і досить відоме в наших краях прізвище – Навроцька. Але чомусь Бородкін взяв прізвище сусіда, та ще й поставив його перед своїм власним…

Василь Васильович продовжував маніакально скуповувати землі навколо і до середини ХІХ століття мав вже дев'ять тисяч десятин (майже десять тисяч гектарів!) землі біля Єлисаветграда. А ще попіклувався про те, щоб дати своїм дітям блискучу освіту. Сам Василь Васильович, який служив в армії з 14 до 40 років, був хіба що письменний і знав арифметику. Його ж сини – Кирил і Григорій - навчались у Харківському університеті.

Про те, що зробив для нашого міста повітовий предводитель дворянства, губернський гласний, мировий суддя, засновник земського реального училища Кирил Васильович Соколов-Бородкін, можна написати окрему книгу. Проте повернемося до його будинків на Дворцовій.

Будинок Соколових - Бородкіних в Червоновершці (зараз школа)

«Дворцова, будинок Соколова-Бородкіна»

К. В. Соколов - Бородкін

Насправді адреса «вул. Дворцова, будинок Соколова-Бородкіна», яка часто зустрічається в єлисаветградських довідниках, стосується одного будинку, відомого в народі як «Леніна,6». З цього будинку, збудованого у середині ХІХ століття, і почалася вулиця Дворцова. Деякий час він слугував міським будинком для родини Кирила Соколова-Бородкіна. Краєзнавець Олена Класова розповідає, що з 1870 до 1873 року в цьому будинку знаходився новостворений навчальний заклад – земське реальне училище.

Потім тут був дохідний будинок, а з 1913 року частину приміщення займала повітова
землеврядувальна комісія. 14-кімнатну квартиру на другому поверсі Соколови-Бородкіни здавали.

Будинок навпроти був збудований трохи пізніше і теж належав Соколовим-Бородкіним. Вважається, що цей будинок спроектував Андрій Михайлович Достоєвський – рідний брат Федора Михайловича, який з 1849 до 1858 служив міським архітектором Єлисаветграда.

Хоча спочатку стосунки Соколова-Бородкіна і Достоєвського не склалися. У «Спогадах», які написав архітектор, він навіть згадує історію, яка на його думку, може стати «цінним документом дурості панів херсонських поміщиків»:

«Третій дуже багатий поміщик (Бородкін) замовляє мені проект солідного кам'яного будинку в селі. Над проектом і кошторисом на цю споруду я пропрацював до 2 місяців; неодноразово їздив до поміщика і в міську квартиру, і навіть в садибу. І ось, нарешті, виготовив проект на кількох аркушах і детальний кошторис. Везу замовнику. Треба сказати, що я мав дурість не домовитися про ціну, та й знайомі не радили мені згадувати про це, кажучи, що це така людина, що може і образитися! Проект і кошторис замовник отримав, наговорив купу компліментів, всунув в руку
запечатаний конверт і відправив мене на своїх конях додому. Передчуваючи щось недобре, я, під'їхавши до будинку, велів візникові чекати. Увійшовши в квартиру, я зараз же розірвав пакет, і в ньому, о жах! - десять рублевих кредиток! Тут, звичайно, я найбільше звинувачував себе, що не зробив домовленості ... Але, незважаючи на це, справу не можна було залишити так. (…) У відповідь я на наступний же день отримав сто рублів з ввічливим поясненням, що він, Бородкін, ніяк не підозрював таких трудів і оцінив його нарівні з гравюрами, яких на десять рублів можна придбати скільки завгодно!»

Мова, вочевидь, йде про будинок Соколова-Бородкіна в Червоновершці. Потім архітектор і повітовий предводитель знайшли спільну мову. Відомо, що Достоєвський не тільки будував єлисаветградські будинки Бородкіна, але й спроектував на його замовлення особняк для батьків його дружини, які мешкали в Миколаєві.

У цьому будинку на Дворцовій (сьогодні він має адресу: Театральний провулок, 3),
спроектованому Достоєвським, жили кілька поколінь Соколових-Бородкіних. Онука Кирила Васильовича Міліца Сергіївна Соколова-Бородкіна жила тут до 1920 року. Тут вона закохалася в молодого піаніста, сина вчителя музики Густава Нейгауза Генріха. Через багато років вона зустріне його в Москві і стане його другою дружиною...

М. С. Соколова - Бородкіна

Треба сказати, на Дворцовій був ще один будинок, у назві якого зустрічається це прізвище – «Будинок спадкоємців Г.В. Соколова-Бородкіна» - рідного брата К.В. Але це вже інша історія.