×
Кропивницький легкоатлет Олег Дорощук про сезон змагань, чемпіонат світу в Америці і готовність «піти ва-банк» на зимовому чемпіонаті Європи
Для легкоатлетичної спільноти Кіровоградщини ім'я Олега Дорощука – відоме та гідне. 21-річний спортсмен ОСДЮШОР-2 став відкриттям у дорослій категорії під час минулого легкоатлетичного сезону. Цього року він вперше став учасником в дорослому Чемпіонаті Світу в Америці, був одним з фаворитів чемпіонату Європи в Мюнхені, де став четвертим. Протягом сезону молодий легкоатлет виступив в 11 комерційних турнірах Європи і завоював на них 9 медалей. Під час командного чемпіонату Естонії йому вдалося перемогти теж, але його виступ був поза змаганнями, оскільки він – іноземець. Подробицями щодо легкоатлетичного сезону, що вже став минулим – медіапорталу DOZOR розповіли Олег Дорощук та тренер – викладач Кропивницької ОСДЮШОР-2 Геннадій Здітовецький.
На рахунку тренера цьогорічний сезон досяг позначки 40+, адже тренує спортсменів він вже 41 рік.
- Я працюю тренером понад 40 років. У ОСДЮСШОР – 2 з 1981 року. Після армії я почав працювати тут, і не змінював місця роботи. Тоді була школа олімпійського резерву «Надія», потім ми переходили, то в «Авангард», то в «Спартак». А конкретно в цьому залі сучасної ОСДЮСШОР – 2 я працюю з 1991 року. Якщо порахувати, то сезонів, які я пройшов у якості тренера – більше 40-, розповідає Геннадій Здітовецький.
Для молодого легкоатлета виступи на міжнародних стартах стали восьмими.
- Якщо говорити про міжнародні старти, то я в них виступаю з 2018 року. Наразі для мене минув восьмий легкоатлетичний сезон, - зазначає Олег Дорощук.
За словами Геннадія Здітовецького, війна в країні значно ускладнила як тренування, та і сам змагальний процес. По-перше, перед початкои війни одразу скасували низку змагань, серед яких був чемпіонат України серед дорослих, далі в Україні в цілому довгий час змагань не було. Проте легкоатлети самі просилися на тренування.
- З початку війни у нас скасували усі змагання. 24-26 лютого ми повинні були знаходитися у Сумах на чемпіонаті України серед дорослих. Ми вже збиралися туди їхати 24 лютого двома автомобілями, але 23 лютого нам повідомили, що змагань не буде. Через війну в Україні не проводилися змагання, а діти, як дорослі, так і молодші були просто шоковані від новин про війну і до тренувань ніхто не долучався. Пройшло 7-8 днів, мені почали телефонувати спортсмени дорослої категорії і просити про можливість тренування, адже це відволікло б їх від напруги. Дорослі почали тренуватися, а вже через місяць тренування розпочали і молодші вихованці. Звичайно, тренувальний та змагальний процес постраждали, - пояснює Геннадій Здітовецький.
Для Олега Дорощука, каже тренер, сезон змагань стартував вже наприкінці травня, адже спортсмен – в основному складі штатної збірної України з легкої атлетики. Йому надали можливість виїхати до Німеччини на навчально-тренувальні збори.
- Керівництво Федерації легкої атлетики України та Мінмолодьспорту були зацікавлені в тому, щоб наші спортсмени, попри війну, представляли нашу державу за кордоном на змаганнях. Нам запропонували навчально-тренувальні збори у Німеччини. У Олега є менеджер, який допомагає йому виїжджати на змагання. Олег почав виступати на турнірах вже з кінця травня і завершив сезон на початку вересня. Він виступив у значній кількості змагань, це дозволило йому підтримати спортивну форму. А його виступи на чемпіонаті світу в Америці та чемпіонаті Європи я вважаю досить успішними.
Сам Олег Дорощук погоджується з тренером та наголошує: на стан спортсменів впливало все: і новини, і повітряні тривоги. Але навіть коли все склалося і спортсмен все ж виїхав до Німеччини, у перший час він сумував через те, що його рідні залишилися у небезпеці.
- Війна стала випробуванням для спортсменів. Я думаю, те, що відбувається зараз в Україні, дуже вплинуло на усіх представників спорту в цілому. Спочатку ми тренувалися дуже мало, потім почали плавно підтримувати форму. Морально впливали і повітряні тривоги, і погані новини. Проблемою стало і те, що ми не їздили на збори, а також відсутність фінансування з області. Коли потрапив за кордон, то в перші дні було сумно і мучила совість. Я думав про те, що мої батьки залишилися у відносній небезпеці, а я виїхав туди, де немає навіть сповіщень про повітряну тривогу. Але потім я налаштувався на те, що все ж прибув не для відпочинку, а для того, щоб відстоювати честь України та Кіровоградщини на змаганнях.
Вже через день після перетину кордону Олег змагався в чеській Остраві. Найбільше йому запам'яталися титуловані спортсмени.
- Перший доволі серйозний турнір World Athletics Continental Tour Gold в чеській Остраві запам'ятався титулованими учасниками. Серед них - Фемке Бол (Нідерланди) та американка Еллісон Фелікс. Звісно, це був гарний досвід для мене, хоча я не став призером цього турніру.
Тренер Геннадій Здітовецький пригадує саму поїздку Олега за кордон та свої хвилювання.
- Олег сам поїхав автомобілем за кордон. Ми домовилися, що 29 травня він буде перетинати кордон з Польщею, адже вже 31 у нього були перші змагання в Чехії (Острава). Він на них виступив з результатом 2,18 м та посів шосте місце. Це не такий гарний результат, але цей турнір дав йому добрі рейтингові бали, які враховувалися в подальшому для участі в чемпіонатах світу та Європи. Зауважу, у перших змаганнях після підготовчого періоду Олег ніколи не показує свої перші результати. Додався і стрес. Хвилювалися і він, і я.
Цього літа Олег Дорощук вперше взяв участь у чемпіонаті світу, який пройшов в Америці. Геннадій Здітовецький констатує: призером легкоатлет не став, але встановив свій особистий рекорд зі стрибків на свіжому повітрі.
- Для потрапляння на Чемпіонат Світу в Америці спортсмени мали скласти норматив, який доволі високий для Олега. Але також спортсмени мали змогу потрапити на турнір за рейтингом. Олег потрапив за рейтингом, його запросили у збірну команду для участі в чемпіонаті світу. Його виступом я задоволений, під час чемпіонату світу він показав свій особистий рекорд у стрибках на свіжому повітрі – 2,25. Далі на змаганнях в італійському Роверето він покращив свій результат до 2,27 м. Крім цього, Олег був одним з наймолодших учасників чемпіонату світу, молодшим за нього був лише представник Ізраїлю. Тому, враховуючи те, що там змагалися дорослі і дуже досвідчені легкоатлети, я вважаю його виступ вдалим.
Легкоатлет пригадує значну підтримку жителів США українській збірній.
- Я потрапив туди і побачив просто шалену підтримку України від Америки. Стадіон був заповнений, українську збірну дуже підтримували. Коли ми йшли у складі збірної, американці просто підходили і висловлювали нам свою співчуття та слова підтримки. Нам з Андрієм Проценком дівчина з Америки подарувала символічні значки. Це приємно. Якщо говорити про самі змагання, то для мене це дуже крутий старт, де були усі світові лідери легкої атлетики.
Шанувальники легкої атлетики, які дивляться трансляції наживо та вболівають за спортсменів, часто можуть бачити емоції перед та після виступу. Олег Дорощук – не виняток з правил, його реакції та хвилювання перед стрибками бачили тисячі глядачів live-трансляцій. Тренер легкоатлета переконаний: хвилювання – запорука успіху. А ще Геннадій Здітовецький знаходить влучні слова для підтримки свого вихованця перед змаганнями.
- Хвилюватися – це нормально. Думаю, що коли спортсмен не хвилюється – результату може і не бути. Під час хвилювання він мобілізується, виділяється адреналін. Взагалі Олег спокійна людина в житті. Але на змаганнях він намагається себе розізлити, аби показати найкращий результат. Я розмовляю з ним перед стартами і завжди говорю про те, що на змаганнях треба показувати кращі результати, ніж під час тренування. Я говорю йому: «Олег, змагання – це відповідальність. По-перше, ти відповідаєш не тільки за себе, а за свою країну, ти виступаєш за свій рідний Кропивницький. За тебе переживають та вболівають люди, тому підводити їх не варто». І це працює.
Олег Дорощук каже: наразі почав контролювати свої емоції, але хвилювання завжди є. Також він завжди радіє тому, як підтримують його батьки після змагань. Легкоатлет знає: кожен його виступ точно дивляться найрідніші люди, які дуже чутливо переносять кожен його стрибок.
- Перед кожним змаганням я хвилююся, адже хочеться показати гарний результат. Раніше хвилювання були сильними, і це мене навіть інколи збивало. Зараз я намагаюся хвилюватися менше, складаю собі умовний план. І якщо навіть щось піде не так, маю діяти згідно з цим планом. Думаю, що хвилювання – це норма для усіх спортсменів. Мої батьки також дивляться виступи через екран моніторів, і дуже трепетно і чутливо сприймають те, що бачать під час трансляції, коли бачать протоколи. Але після змагань я завжди чую лише слова підтримки. І те, що коли сьогодні планка трохи не встояла, то наступного разу я візьму цю висоту.
Після чемпіонату світу Олег продовжував змагатися у турнірах та встиг взяти участь у чемпіонаті Європи, який пройшов у Мюнхені. Там він став четвертим і це дуже засмутило спортсмена.
- Так, мене засмутив результат. Четверте місце для спортсмена досить прикре. Адже це не призова трійка. У цілому, що восьме, що четверте місця для мене однакові. Я налаштовувався на цих змаганнях взяти висоту 2,30 м. і завоювати призове місце. Якби стрибнув на 2,30, то точно став би призером чемпіонату Європи, - коментує свій виступ спортсмен.
Коли дивишся на виступи спортсменів, як вони посміхаються для камер, святкують перемоги, складається враження, що вони завжди мають позитивне налаштування і не відчувають болі: ні моральної, ні фізичної. Звісно, це не так. Спортсмени також думають про те, що втомилися, відчувають болі. Але вони не можуть перенести турніри, тому беруть себе до рук і змагаються. Так сталося з Олегом перед минулим чемпіонатом Європи.
- Як і у кожної людини, в мене буває поганий настрій. Буває відчуття, що нічого не хочеться. Але я думаю, що якщо вже я тут, то треба показати все, що можу, треба більше тренуватися. Перед кваліфікацією на чемпіонат Європи мав проблеми зі спиною. Я не міг навіть бігати, оскільки спину повністю защемило. Тож на кваліфікації я стрибав дуже обережно. Дякую лікарям, які робили все, щоб я відчував себе краще. Чесно кажучи, це перший випадок перед стартом, коли я відчував такий біль. Я радий, що взяв участь у цьому турнірі і взагалі побував у багатьох країнах на змаганнях. Думаю, що цього сезону я отримав гарний досвід, який знадобиться мені в подальшому.
Після насиченого сезону Олег Дорощук мав 10-денний відпочинок. Втім разом з тренером він розпочинає тренування для підготовки до зимового сезону. Геннадій Здітовецький каже: наразі усі сили будуть докладатися для гідного виступу на зимовому чемпіонаті Європи.
- Наразі лідером легкої атлетики Кіровоградщини був та залишається Олег Дорощук. Тому ми готуємо його до зимового Чемпіонату Європи. Ми плануємо там виступити, але перед цим виступити на відбіркових змаганнях, які пройдуть в Україні. На цих турнірах треба буде перемогти або ж посісти призове місце, щоб потрапити до складу збірної команди. Ми вже починаємо процес підготовки.
- Ще влітку я знав, що мав проводитися зимовий чемпіонат світу в приміщенні, а також чемпіонат Європи. На жаль, чемпіонат світу перенесли вдруге. Тож тепер на чемпіонат Європи маю все поставити на одну карту і викластись на повну. Звісно, перед чемпіонатом Європи необхідно взяти участь у кількох стартах і це буде підготовкою до цих змагань. Я маю надію на те, що війна закінчиться якнайшвидше перемогою України і ми всі матимемо можливість повноцінно тренуватися і змагатися, - акцентує легкоатлет.
У тренера та спортсмена є спільна мрія - це призове місце на Олімпійських Іграх.
- Звичайно, для мене, як для тренера та для Олега, як для легкоатлета, найбільшою перемогою буде призове місце на Олімпійських іграх. Дуже хотілося б, щоб він став , якщо не чемпіоном, то призером цих змагань. Мені б щиро хотілося, щоб він стояв на олімпійському п'єдесталі, представляючи Україну і щоб на його честь та на честь України підіймався український прапор, - каже Геннадій Здітовецький.
Олег Дорощук каже: свою медаль він присвятив би ЗСУ – за те, що дають змогу представляти Україну, і батькам – за те, що дали змогу займатися тим, що подобається.
- Звичайно, я мрію про олімпійську медаль, про олімпійське «золото». Я хотів би присвятити її Україні та ЗСУ, адже завдяки їм ми маємо змогу представляти свою країну на змаганнях. А ще – своїм батькам за те, що вони надали мені змогу займатися тим, що я зараз роблю, і що хочу. Вони не тягнули мене в дитинстві по різним секціям, а дали мені можливість обрати те, що сподобалося. І я їм дуже вдячний за розуміння і підтримку, - резюмує Олег Дорощук.
Переглядiв: 3210
ЯНА ДАР'ЄВА
журналіст: ЯНА ДАР'ЄВА
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ
VK Odnoklassniki Facebook Twitter Viber Skype