×
Інтерв'ю до 100-річчя міського пологового будинку

Людмила Романів про мільйон немовлят, зарплати лікарів і партнерські пологи



2021 рік є ювілейним для Кропивницького міського пологового будинку, цьогоріч йому виповнюється 100 років. За цей час, звичайно, змінилося багато чого: адреса, приміщення, керівники, покоління лікарів. Втім головне залишилося незмінним - тут народжуються нові життя. Як змінювався пологовий будинок, породіллі і пологи – про це медіапортал DOZOR поспілкувався з головним лікарем медичного закладу Людмилою Романів.
Першою породіллею стала акушерка
Але почнемо з історії створення пологового будинку. Офіційна дата відкриття - 31 грудня 1920 року, про це свідчить наказ Одеського берестського відділу охорони здоров'я. Проте фактично заклад розпочав свою роботу в січні 1921 – саме тоді почали приймати перших пацієнтів.
- Ми мало знали про заклад, оскільки не було визначних дат, які б ми святкували. Коли підійшли визначні дати – 90 років, 95, 100 – ми зацікавилися історією будинку детальніше. Раніше у нас був навіть свій музей. Але коли почалися роботи у старому корпусі, то деякі матеріали зникли. Ці матеріали виносили люди, які не працювали у пологовому будинку – будівельники, підсобні працівники. Ми це плануємо відновити, а зараз вже навіть замовили місцевим видавцям книгу до 100-річчя нашого будинку, в яких буде розповідатися про усіх відомих працівників, які тут трудилися за час існування закладу і яких пам'ятають досі.
Будинок - лікарня жіночих хвороб Вайсенберга. З 1921 року у ньому міський пологовий будинок, Вайсенберг був головним лікарем
Мало кому відомо, що пологовий будинок з початку заснування знаходився на вулиці Луначарського (нині Чорновола). Там зараз розташований дитячий садок. Згодом будівля стала непридатною для експлуатації, до того ж вона не вміщувала усіх жінок, яким треба було надавати допомогу. Тож заклад перемістився в орендоване приміщення в лікарні швидкої медичної допомоги. І вже в 1938 році рішенням сесії міської ради було віддано приміщення старого корпусу під пологовий будинок. Приміщення було без нового крила, яке виходить на вулицю Короленка. Ці допоміжні відділення будувалися вже у 1950-х роках.
Дитячий садок на розі вулиць Чорновола і Гагаріна, у післявоєнні роки тут був пологовий будинок
- Досі нам не можуть відповісти в архіві на питання, що знаходилося на місці, де зараз старий корпус пологового будинку. Але те, що говорять старожили, ще до 1917 року тут були казарма і штаб червоногвардійців. У закладі з самого початку приймали багато пологів – до 8 тисяч на рік. Колишня головний лікар Бондаренко Любов Пантелеймонівна була депутатом обласної ради і писала листи, щоб дозволили і допомогли у будівництві нового корпусу. І в 1983 році воно розпочалося, а вже за два рокі відкрився цей корпус. Цікаво, що першою, хто народив тут, була наша акушерка. І з цього часу ми відслідковуємо і статистику, і події і взагалі все. До речі, донька цієї акушерки теж народжувала у пологовому будинку і є моєю пацієнткою.
Мільйон немовлят за 100 років пологового будинку
- Людмило Павлівно, скільки народилося дітей з першого дня роботи пологового будинку і до сьогодні?
- З початку заснування закладу тут прийняли до мільйона пологів, адже до 1982 року це був обласний пологовий будинок. Він був тоді єдиним у місті , і всіх жінок з районів, які мали важкі патології, привозили сюди. Хочу сказати, ми дуже щасливі, що працюємо саме у такому закладі, тут завжди радість, хочеться жити і радіти разом з цими батьками, які народили здорову дитину і щасливі вийшли із закладу.
- Тут народжують в основному кропивничанки. Однак, напевно, ви приймали пологи і у жительок інших країн...
- У нас було багато жінок, вони є і зараз - студентки ЦНТУ та Льотної академії. Ще були жінки з Туреччини, Польщі. Багато жінок, які були нашими громадянами, виїхали за кордон, але народжувати приїжджають до нас. У мене є така пацієнтка, яка живе в Іраку, але трьох дітей народила тут. Ми ж розуміємо, чому вона тут народжувала – є страх, що її діти стануть громадянами не України. Вона, до речі, моя землячка, її чоловік – був студентом Льотної академії, працює пілотом, він теж приїжджає сюди. Багато жінок бояться народжувати за кордоном, оскільки всяке в житті буває…
- Ви буваєте в інших пологових будинках України, спілкуєтеся з колегами, порівнюєте. Які у вас є спостереження?
- Інколи ми були у пологових центрах і бачили, що у них краще обладнання. У нас такого не було, але сьогодні нашім досягненням і гордістю є те, що ми маємо реанімацію для новонароджених, другий етап виходжування діток і обладнання для обстеження. Ми маємо дитячий рентген-апарат, який є переносним, також є апарат ультразвукового обстеження для діток. Є у нас і лікарі-консультанти у штаті, які можуть оглянути дитину, призначити лікування. Якщо дитина недоношена, ми її виношуємо у відділенні інтенсивної терапії. Якщо вона потребує кисневої підтримки, ми також можемо її забезпечити, хоча раніше булі вимушені перенаправляти в обласну лікарню.
Зараз у період реформування медичної галузі ми стали некомерційними комунальними підприємствами і знайшли прямі контакти з дніпропетровськими дитячими центрами, київськими. У нас є реанімобіль, оснащений за останнім словом техніки, і ми ним можемо перевозити дитину навіть на штучній вентиляції легень в інший лікувальний заклад. Так само і породіль. Ми відправляємо важких діток до інших міст. Здебільшого це діти, які мають патології серця або кишківника і потребують операції. Їх доводиться направляти до інших міст просто з пологового будинку. Дуже добре, що стало менше паперової тяганини під час перевезення дитини до іншого лікувального закладу, адже коли вона має тяжку патологію, то час, щоб її врятувати, іде на години.
- Гарний ремонт в палатах, кабінетах та коридорах – це те, що цілком логічно в наш час. Що можете розповісти про сучасні медичні технології в пологовому будинку. Що сьогодні не так, як вчора?
- В 2005 році ми стали учасниками проекту «Здоров'я матері та дитини". Це новітні технології, американська програма. Раніше як народжували? Все стерильно, все необхідне – лікарняне і жодних сімейних пологів, тоді це була рідкість. Коли ми почали брати участь у цьому проекті, до нас приїжджали тренери, навчали. Ми спочатку не сприймали нове, адже звикли до старих методів і не розуміли, як це так, що чоловік може бути на пологах, що дитину одразу після пологів слід класти до грудей мами, малюку не відсмоктують слиз, не витирають рота. Для нас це було нейпринятно. Але ми побачили, що це нам дуже допомогло в роботі. По-перше, у нас майже зникли післяпологові інфекційні ускладнення – ендометрити, запальні процеси, немає інструментальних ревізій порожнини матки. Ми взагалі про це забули.
І це стосується не лише матусь, а і діток, оскільки вони одразу після народження отримують флору мами, виробляється імунітет. Раніше дитину давали прикласти до грудей на другу-третю добу, зараз цього немає. Ми почали передавати свій досвід і враження колегам з інших міст. І лікарі теж спочатку не сприймали це. Пам'ятаю, ми поїхали в Одесу під час міністерської перевірки, вона була перехресною. Миколаїв приїхав до нас, ми поїхали в Одесу, одесити поїхали до Вінниці. Ми прибули, а у них все по-старому: стерильність і так далі.
Мене знищують негативні коментарі
- Апаратура і технології - це добре, але, як кажуть, кадри вирішують все. Розкажіть про команду пологового будинку.
- Загалом у нас працюють 550 чоловік, з них 72 лікаря. Звісно, ми маємо «кістяк» закладу, але не хочу нікого ображати, називаючи окремі прізвища. Є багато молодих спеціалістів, які ще не стали гордістю, але показують потенціал, вони – наша надія і заміна. Основа команда пологового будинку – це акушер-гінекологи, анестезіологи та неонатологи. Звичайно, лікар акушер-гінеколог без акушерки, допоміжних служб не зможе. Так само анестезіолог не зможе без анестезистки, неонатолог не впорається без медсестри. Тому весь колектив знає свої обов'язки «від» і «до».

Безумовно, є випадки, коли що б ти не робив, від тебе мало що залежить, а лише від Господа. Але хто б і що не говорив, ми все робимо для того, щоб не пропустити жодного моменту і розібратися у складній ситуації, допомогти жінці. Це все робиться з повною відповідальністю.

- Зараз усі відгуки пацієнток легко знайти в інтернеті. Дехто пише навіть публікації для соцмереж про того чи іншого лікаря, загальні враження від лікування чи проведення пологів. Чи відслідковує адміністрація пологового будинку коментарі та як реагує на можливі негативні публікації?
- Мене знищують негативні коментарі, тому намагаюся робити так, щоб жодна людина не могла сказати щось погане. Але такі випадки бувають. Кожна людина, яка потрапляє в лікувальний заклад, сподівається на допомогу. Лікар жертвує своїм часом, родиною, життям, щоб її надати. Відповідальний лікар – це коли що б там не сталося вдома, але якщо він має складного пацієнта, то не залишить, як і межі пологового будинку. Навіть, якщо його робочий час закінчився. Ми маємо дуже вдячних пацієнтів. Але буває і по-іншому – коли ти все зробив для пацієнта, а потім заходиш у соцмережі і бачиш, що він написав і не знаєш, що робити. Я розумію, що люди зараз розчаровані в житті, у всьому, хочуть до себе уваги, поваги, турботи. Цього хочуть всі. Ми так само ходимо до лікарень, нас чекає те ж, що і всіх людей.
Візьмемо навіть реформування медицини. До чого воно нас привело? Всім заявили, що все безкоштовно, 8 тисяч заплатили і за ці гроші ми маємо повністю забезпечити пацієнта. Людина з розумінням ситуації знає, що з собою треба принести пелюшку і для дитини, тому що він має свого малюка у щось вдягнути. Що не ми маємо це купувати, ми не зможемо на ці 8 тисяч купити пелюшки і не придбаємо йому рушнички одноразові. Ми можемо дати одну пелюшку, але хто народжував, той знає, що їх йде 8. Це пологи – там кров, там води. Жінка не буде на одній пелюшці лежати 12 годин. Але в інтернеті про це пишуть таке, що я стараюся і не читати, оскільки складно це переношу. Але якщо повернутися до пологів, на які дається 8 тисяч. Жінка надходить до приймального відділення. Там є лікар, санітарка, акушерка. Йде обробка всього, де жінка проходила і так далі. Їй треба все обстежити, обміряти. Потім її везуть ліфтом, який обслуговує працівник, везуть в пологовий зал, де є лікар, акушерка, санітарка, лікар-педіатр, анестезіолог, анестезистка, неонатолог. Вони обслуговують людину в пологовому залі, після чого за нею так само прибирають, забезпечують її миючими засобами і так далі. Потім жінку переводять в післяпологову палату, де так само є лікар акушер-гінеколог, лікар-педіатр, акушерка, санітарка, дитяча сестра. Так само обробляється палата. Перед випискою жінка теж йде сходами, які хтось миє, хтось переносить їй речі. Я зараз назвала той персонал, який отримує заробітну плату з наданих на цю жінку 8 тисяч гривень і на ці кошти ми маємо забезпечити жінку медикаментами. Це можливо на 8 тисяч?
Лікарі мають отримувати 25-30 тисяч
- Яка зарплата у медсестер, лікарів? І яка , на вашу думку, має бути заробітна плата у медиків?
- Щоб лікар нормально заробляв і був задоволений морально, він має отримувати 25-30 тисяч гривень. А сьогодні лікарі вищої категорії отримують 8-10 тисяч. Медсестри отримують мінімальну заробітну плату – зараз це 6 тисяч гривень.
- Скільки пацієнток ведете Ви особисто? Чи приймаєте нових? Як можна встигати керувати таким чисельним колективом, вести своїх пацієнток і приділяти увагу родині?
- Я дуже люблю жінок. Раніше я не дуже активно користувалася Вайбером, але зараз не можу залишити жодне повідомлення без уваги. Мені інколи чоловік говорить: «Відключи телефон, скільки можна!». Але я так не можу. Коли ми їдемо відпочивати, він теж просить вимкнути телефон. Але я розумію, що якщо щось сталося, то жінка не може чекати до завтра. І слава Богу, що вона мені зараз подзвонила, а не приїхала наступного дня зранку, коли вже пізно і нічого не можна зробити. Я вдячна жінкам, що вони ідуть до мене і люблять мене. Я це бачу. Я в принципі можу не вести пацієнтів, але я це роблю. У мене багато пацієнтів. Але я не тримаю їх довго, швидко оглядаю і відпускаю, оскільки знаю їх історії. Мені не треба щось довго розповідати. Я подивилася жінку, надала призначення і відпустила. Дякуючи Фейсбуку, знаю історії і родин моїх пацієнток – їх фото у стрічці, вони мені пишуть повідомлення в месенджері.
Наведу приклад. Я приходжу на роботу, п'ю каву і починається адміністративна робота, яка триває до 10 години. Потім роблю обхід і іду на прийом. І там мене вже чекають. Зранку мені телефонує одне керівництво, інше. Я сиджу сердита, а приходжу на прийом і про все забуваю. І ловлю себе на думці: як я люблю жінок, як з ними спокійно і просто. Я заходжу до свого кабінету і думаю: чому я тут сиджу, якщо на прийомі мені так добре. Нікому у прийомі не відмовляю, новим пацієнтам теж. Прийом триває до 12 години, але пацієнтки приходять і до 15:00, і я приймаю до останнього пацієнта. Будь-яка жінка прийшла не на мене подивитися, а за допомогою. І якщо зараз я їй не допоможу, хто зна, чи їй колись хтось допоможе і чи піде вона ще раз до лікаря. У мене є випадок, коли жінка прийшла і сказала, що 15 років не була в лікаря. Бо на останньому прийомі лікар наговорив їй таких грубощів, що вона більше не хотіла опинитися в такій стресовій ситуації.
Мрію про пологовий будинок сімейного типу
- Людмило Павлівно, а як змінився вік породіль до цього часу?
- До 1990 року жінки народжували до 25 років. Вже коли породіллі було 24, її називали «старородящою». Коли я працювала у Кіровоградському районі акушером-гінекологом, там народжували просто діти, яким було по 15,16,17 років. Це був середній вік – до 20 років. Були важкі часи, повторних пологів було дуже мало. Зараз більш свідомі матері і вони народжують у більш зрілому віці. Хіба що коли повторні пологи, то тоді виявляється, що жінка перший раз народила, скажімо, в 18 років. Переважно ми бачимо жінок, які вагітніють в 30 і більше років. Це не страшно. Жінка до 38 років і навіть у старшому віці спокійно може народити.
- Які пологи практикуються найчастіше у вашому медзакладі?
- Ми надаємо перевагу природнім пологам. Коли жінку створював Бог, то не передбачалося, що треба робити їй кесарів розтин, вона мала була народжувати сама, оскільки жінка складена так, щоб природно завагітніти і народити. Звичайно, ми допомагаємо жінкам народжувати. Протягом останніх 20 років, коли у нас з'явилася зона економічної торгівлі з Європою, після Чорнобильської катастрофи, коли ми почали вживати продукти з ГМО, нашим жінкам дуже важко виносити і народити дитину. У нас є святе правило – щоб була здорова жінка і дитина. Якщо говорити про епідуральну анестезію, то ми дуже обережні з нею. Ніхто не планував знеболювати пологи. Є ситуації, коли жінка не може без анестезії, і ми робимо таке знеболення. Але це не завжди гарний варіант, адже є «за» і «проти». Раніше ми практикували і пологи в джакузі, дозволяємо жінці народжувати у різних позах. У нас навіть висить плакат, де зображені усі дозволені пози для пологів. Пологи у воді мають теж мінус, адже вода тепла, жінка розслабляється і пологи припиняються. Тоді доводиться колоти препарат, але ж це все одно хімічний препарат. Найкраще, щоб дитина народилася природньо.
- Скільки із загального числа пологів - партнерські? Чи є якась «школа молодого татуся» у пологовому будинку і чи готують майбутніх тат до появи малюка?
- У нас є школа батьківства. Туди можуть ходити чоловіки, жінки, пари. Вона є і у жіночій консультації на вулиці Жадова. Але жінки зараз дуже обізнані, вони ходять до школи батьківства, але не дуже рвуться, адже все дивляться в інтернеті. Вони проходять заняття і долучають до цього своїх чоловіків. Зараз не той час, коли жінка йшла на пологи і не знала, що там буде. Зараз вони знають все і навіть механізм пологів. Ми маємо зараз 80% партнерських пологів. З початку пандемії ми обов'язково обстежуємо татусів на коронавірус високоточними тестами.
- Яка ситуація з дитячою смертністю?
- Торік у нас був 1,1 проміле дитячої смертності за рахунок глибоко недоношених дітей. Це дуже малий відсоток. У нас народжуються глибоко недоношені діти, ми раніше їх не приймали, до відкріття перинатального центру в 2018 році. Буває, приймаємо діток вагою 700 грамів і вдається виходити. Але є з вродженими патологіями, інфекціями, на жаль, вони не виживають.
- Що Ви мрієте впровадити у пологовому будинку в майбутньому?
- Я б хотіла створити пологовий будинок сімейного типу. У нас класичний лікувальний заклад і не спроектований так, як треба для утворення закладу такого типу.

У пологовому будинку сімейного типу має бути так: жінка виписується з пологової палати і переходіть в іншу, при цьому ні з ким, крім своєї родини, не контактує. Там розміщені двомісні палати, де можна відпочивати. У мене є проект такого закладу, для його реалізації потрібні кошти. Ми пишемо листи до влади, щоб нам ці кошти виділили. Проте найбільше щастя для мене - щоб усі з виходили з нашого пологового будинку задоволеними і щасливими!
Під час інтерв'ю Людмила Романів розповіла, що святкування сторіччя пологового будинку обов'язково буде – заходи перенесли на травень, маючи надію, що карантинні обмеження на той час будуть максимально прості. Головне завдання урочистостей – відзначити всіх людей, які тривалий час працювали у пологовому будинку і віддали своє життя відданій роботі в ньому.
Переглядiв: 12203
ЯНА ДАР'ЄВА
журналіст: ЯНА ДАР'ЄВА
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ