Більше двох місяців роботу Кіровоградської міськради не можна назвати роботою – суцільні чвари. Причина – у конфлікті міського голови Андрія Райковича і секретаря міськради Андрія Табалова з половиною депутатського корпусу. На сьогодні з місцевою владою працюють табаловські «Наш край» і «Рідне місто», Опоблок та УКРОП. Депутати ж від партій «БПП» і «Батьківщини», під прапорами яких сідав у кресло мер, а також «Самопоміч», радикали і «свободівці» заявили про бойкот.

Формальною причиною початку бойкоту стала відмова Табалова приймати пропозиції депутатів щодо порядку денного. Це було ще на лютневій сесії, яка врешті зірвалася. Депутати, котрі нині оголосили бойкот, тоді заявили, що управлінці міста не чують і ігнорують їх. Вони почали висувати свої вимоги, мовляв, інакше – не голосуватимуть ні за які питання. Так, власне і сталося і триває до сьогодні. Опозиціонери придумують все нові і нові вимоги до влади, що все стає більше схожим на шантаж. Останні умови, після виконання яких вони, мовляв, почнуть співпрацювати із Райковичем і Табаловим - зниження вартості проїзду у маршрутках, скасування нещодавно подвоєного тарифу на квартплату і видача дозволів жителям міста на встановлення автономного опалення. Проте справжні причини, звісно, криються в іншій площині. Зокрема, непропорційний розподіл бюджетних коштів по мікрорайонах, якими опікуються окремі депутатські групи та фракції, є одним з головних каменів спотикання.

Переговори між конфліктуючими сторонами періодично відновлюються і виставляються назагал. То управлінці міста намагаються напоумити депутатів через журналістів, збираючи прес-конференції, то опозиціонери проводять свої прес-конференції, а мер із секретарем міськради їх зривають, влаштовуючи справжнє шоу.

До наступних актів цієї вистави долучили вже і жителів міста. Спочатку на площі під міською радою мітингували пенсіонери, вимагаючи від влади знизити тарифи. Згодом же з мітингом вийшли учні ПТУ, які вже від депутатів вимагали почати працювати на сесіях, аби рішення про стипендії нарешті були прийняті.

Далі до дійства обидві сторони підключили правоохоронців. Через те, що мер все-таки провів сесію, не маючи кворуму (був присутній 21 депутат при необхідних 22-х), опозиція звернулася в СБУ та поліцію, назвавши це «спробою повалення конституційного ладу в Україні». Мер же у свою чергу звернувся до правоохоронців з вимогою притягнути депутатів за прогули засідань. Легітимність же сесії взяв під власну відповідальність, запевняючи у законності.

Цілком логічно і очікувано, що до конструктиву такі дії не приводять, а, навпаки, загострюють конфлікт. Відтак ультиматумів до управлінців міста більшає, а депутатів, що беруть участь в сесії, от-от може поменшати. Зокрема, ситуацію у міськраді може ускладнити виведення зі складу ради колишнього члена фракції "Самопоміч" Олександра Артюха. Ініціатива фракції зібрати для цього як мінімум 1700 підписів городян цілком може реалізуватися. Тоді у провладного об'єднання депутатів залишиться лише 20 голосів…

Безумовно, можна робити винними у ситуації депутатів, які відмовляються ходити на сесії, адже дійсно не виконують своїх обов'язків. Однак останнє можна віднести і до управлінців міста – чи не їхнім завданням є консолідація, організація роботи, знаходження консенсусу у разі суперечностей? Очевидно, що керівнику, який звик, що на "Ятрані" його слово зажди є законом, важко пристосовуватись до різновекторних інтересів окремих депутатських фракцій і груп та знайти спільну мову з усіма сторонами. Конструктивній роботі, безумовно, заважає і партійність.

Передбачив сьогоднішню політичну кризу в міськраді один із досвідчених депутатів ще торік. «Мер різко взяв курс на створення широкої коаліції з відповідними кадровими перестановками. Але при цьому він не провів ніяких консультацій, як з колишньою більшістю, так і з його рідною фракцією БПП. Чим дуже здивував, - зазначав у 2016-му координатор фракції БПП "Солідарність" Ігор Волков. - Думаю, міськраду найближчим часом чекає політична криза через невмілі та неузгоджені дії усіх сторін політичного процесу. На жаль, через корпоративну боротьбу інтереси виборців залишаються, в кращому випадку, десь на другому плані».