- Ще в минулому році я сказав в одному інтерв'ю, що ми приречені на культурний сплеск, він обов'язково буде у нашому місті. Чому? Тому що люди втомилися від усього тяжкого, втомилися від брехні, їм потрібен якийсь вихід. І вони його знайшли, не чекаючи влади, почали об'єднуватися, створювати різні проекти – спортивні змагання, культурні проекти. Їх дійсно стало багато. І в тому числі наш дитячий фестиваль, який проводився вже вдруге у нашому місті. Я його створював не сам, дуже радий, що до цього проекту долучилися органи влади – відділ культури та туризму міської ради, відділ молоді та спорту та управління освіти. Це дуже важливо, оскільки коли ініціатива виникає «знизу», то вона не може «погаснути», бо це проводиться неформально, яскраво. Тож нам вдалося об'єднати ініціативу «знизу» та ініціативу, яка була підтримана органами влади.
Фестиваль, проведений у рамках пленеру, є цікавий для дітей в першу чергу, оскільки це чудова можливість попрацювати з професійними художниками. Пленер ми проводимо третій рік поспіль, нас вже знають в Україні. Якщо перший пленер проводили у Світловодську, нам було складно, ми не знали про всі тонкощі проведення, не знали усіх «підводних каменів», кого запросити з художників і т.д., то цьогорічний захід ми провели більш впевнено. Про нас уже знали, художники самі хотіли до нас потрапити, багатьох з них ми не змогли навіть запросити тому, що у нас було заплановано тільки 10 місць для художників, вийти за рамки цієї групи не змогли – треба багато фінансів на проживання, харчування, культурну програму.
Взагалі головною нашою метою цьогоріч було запрошення художників з різних регіонів України, які відомі у нашій країні та поза її межами, щоб підняти планку нашого пленеру на більш високий рівень. Тому що не проблема запросити художників, проблема – запросити гарних художників. Як правило, у травні митці від'їжджають у Закарпаття, мають пропозиції на інші пленери. Наші колеги з Миколаєва також проводять пленери, по нашому плану, вони навіть приїжджали до нас, навчалися цьому. Тому, як правило, наше місто знаходиться у не дуже вигідному світлі. Знаєте, усі художники, які приїхали у місто, говорили мені: «А що тут можна побачити – промисловість та сільське господарство». Але коли вони вже покидали місто, то справді були у культурному шоці. Митці кожного дня дізнавалися щось нове для себе і головне – вони дізнавалися про те, що є родзинкою не тільки для Кіровоградщини, а й для України в цілому. Ми пишаємося тим, що художники, які роз'їхалися по своїм рідним містам, продовжують писати про наше місто позитивні речі.
