×
 
 
На яких автомобілях роз'їжджали єлисаветградці
У якому році вулицями Єлисаветграда уперше проїхав автомобіль та хто був його власником, поки що не встановлено. У місцевих газетах про автомобілі згадуэться з 1905 року. Та, очевидно, цей засіб пересування у Єлисаветграді з'явився значно раніше.
 
Рубль за кінську силу
Vauxhall Prince Henry з 4-літровим двигуном, розвивав швидкість 129 км/год, відомий як перший справжній спортивний англійський автомобіль.
Міська управа щороку затверджувала податок для власників автомобілів. Так, за 1909 рік автовласники платили 1 рубль за кінську силу потужності двигуна. Та не усі це робили добровільно.

«Автомобилисты до сих пор еще не внесли в городскую управу налоги с автомобилей за прошлый год. Городская управа обратилась в полицию с просьбой принудить их уплатить налог за истекший год», - повідомляла газета «Голос Юга» у номері за 14 березня 1910 року.

Скільки було автомобілів у нашому місті у 1913 році, кому вони належали та що це були за транспортні засоби, дізнаємося зі справи про збір податків з користувачів автомобілів та велосипедів за цей рік, яка зберігається у фондах Державного архіву Кіровоградської області.

У списку, який завірив поліцмейстер Федір Веришко, значаться 14 прізвищ: А.Серединський, С.Келеповський, П.Сербінов, Д.Шехтер, В.Гавриленко, Р.Венгловський, Е.Ільшенко, штаб-ротмістр В.Загута, В.Віхляєв, Ю.Коган, Х.Еннер, І.Бабакін, відставний штаб-ротмістр Ф.Кіреєвський та Є.Трофименко. Дехто, як Сергій Келеповський та Федір Кіреєвський, - мали по два автомобілі.

Та навіть головний поліцейський міста не знав, у кого на той час були автомобілі! Про це свідчать листи, які міська управа надсилала автомобілістам з проханням сплатити податок за минулий рік.

Також міська управа просила автомобілістів узяти номери для своїх транспортних засобів. У цих листах читаємо прізвища В.Лук'янова, спадкоємців Ф.Єсипова, міського архітектора Л.Пєщанського, міського голови Г.Волохіна, М.Чикаревського, М.Бракера, власників машинобудівних заводів Е.Бургардта і Р.Ельворті, М.Макеєва та інших.

Із відповіді Роберта Ельворті дізнаємося, шо він мав автомобіль англійської фабрики «Воксхолл» з потужністю двигуна 20 кінських сил. Роберт Едуардович просив: у разі, якщо номер 12 ще ніхто не взяв, надати його йому.
It is necessary to choose a visual aid that is appropriate for the material and audience.
Петро Сербінов відповів на лист управи, що автомобіль він купував не для того, щоб «роз'їжджати» ним по місту, а виключно для поїздок у свою економію, тож він сплатив податок у земську управу. Такого ж змісту була і відповідь Сергія Келеповського.

Дехто з єлисаветградців став власником автомобіля у 1913 році. Зокрема, це були Аркадій Середенський та Єфрем Трофименко. Перший придбав 22-сильний «Форд», а другий «Максвелл».

А от Іван Бабакін, який тримав магазин церковних предметів, відповів, що він випадково став власником автомобіля, купив його, щоб перепродати. Зараз автомобіль стоїть і він ним не користується.

5 вересня 1913 року поліція отримала заяву від Елюкіля Когона, що він продав свій автомобіль з потужністю двигуна 18 кінських сил Сейдеру Рождественському з міста Бобринець, і поки що цей автомобіль перебуває у ремонті.

Мала службовий автомобіль і земська управа - Російсько-Балтійського заводу з потужністю двигуна 24 кінські сили. Щоправда, у липні 1914 року земська управа купила ще два чотиримісні автомобілі легкого типу марки «Гупмобіль» (американська фірма), заплативши за два автомобілі 6300 рублів.

Архітектор Леонід Пещанський мав автомобіль французької фабрики «Берліє» з двигуном у 10 кінських сил. Міщанин Олександр Еннер просив видати йому свідоцтво на чотирициліндровий автомобіль-торпеду системи «Опель» з потужністю двигуна у 14 кінських сил.

Також з цієї архівної справи ми дізнаємося, що у 1913 році журнал «Автомобіліст» придбав старший писар міської управи Іван Шепітько.

У 1913 році представником автомобільної фірми «Форд» в Єлисаветграді був нотаріус Володимир Шевченко, який проживав на розі вулиці Гоголя та провулку Поліцейського.
 
Не швидше 12 верств на годину
 
У вересні 1910 року Херсонський губернатор наказав усім земським і міським управам підготувати проекти обов'язкових постанов про автомобільне сполучення у містах по шосейних і грунтових дорогах. У жовтні наступного року міська управа Єлисаветграда розробила свій проект правил для автомобільного руху по місту.

Газета «Голос Юга» у номері за 22 березня 1912 року повідомляла: «Правила езды на автомобилях. Господин Херсонский губернатор утвердил, выработанные елисаветградской городской думой, объязательные постановления о езде на автомобилях. В связи с этим, управа доводит до сведения владельцев о необходимости внести в кассу управы установленный сбор за право пользования автомобилем и содержание его».

У вересні 1913 року гласний міської думи І.Заславський звернувся до міської управи з заявою про необхідність прийняти нові правила для автомобілістів: «В настоящее время, благодаря увеличенному числу автомобилей, как в самом городе, так и в уезде, по улицам города носятся десятки автомобилей, развивая колоссальную скорость, в особенности по Большой Перспективной и Дворцовой улицам, имеющих хорошую мостовую. Движение далеко не безопасно. Ввиду этого предлагаем выработать общие постановления для езды на автомобилях, с ограничением скорости – не более 10-12 верст в час». І у тому ж році такий документ з'явився за підписом міського голови Григорія Волохіна.
 
А тим часом з'являються перші рейси з Єлисаветграда у Новомиргород і Бобринець.
Так, у номері за 27 червня 1908 року газета «Голос Юга» повідомила: «Вчера в 6 часов вечера открылось автомобильное сообщение между Елисаветградом, Новомиргородом и Бобринцем. Автомобиль отошел вчера пробным „рейсом" в Новомиргород и будет обратно сегодня в 8 часов утра. После двухчасовой остановки, то есть в 10 часов утра, автомобиль отойдет в Бобринец и прибудет обратно в субботу утром. С этого дня начнется регулярное сообщение по следующему расписанию: отход автомобиля в Новомиргород в 10 часов утра, в Бобринец в 4 ½ часов по полудни ежедневно». Відомо, що автоперевізником, який організував ці рейси, був підприємець Гіршберг.
Були у Єлисаветграді і приватні превезення. Наприклад, утримувач Московського готелю Міхель Кричевський придбав автомобіль «Форд» з потужністю двигуна 22 кінські сили. Комісія оглянула автомобіль і дала свідоцтво на їзду по місту та перевезення пасажирів. Кричевський збирався перевозити цим автомобілем своїх клієнтів із залізничного вокзалу до готелю. У свідоцтві було вказано, що автомобіль має два гальма і задній хід. Також Кричевський зазначав, що він найняв досвідченого водія, який має стаж роботи три роки.
Щодо вантажних автомобільних перевезень, 1905 року газета «Голос Юга» надрукувала наступну замітку: «Новый конкурент извозчикам. Мещанин Альпин ходатайствовал пред думой об определении размера налога в пользу города на автомобиль, приобретенный им для биржевого промысла. По докладу управы налог установлен в размере 10 рублей в год».

Ось ще два повідомлення про вантажні автоперевезення в Єлисаветграді, які надрукувала місцева газета.

«Грузовое автомобильное движение. Полученный несколько дней тому назад Ф.А.Гольстом грузовой автомобиль фирмы Дежулье в июне начинает мало по малу производить перевозку грузов. Произведенные пробы увенчались успехом и если были какие-либо недочеты, то их следует приписать плохому состоянию дорог. Груз, взятый автомобилем на бумажной фабрике Браккера, доставлен в Елисаветград благополучно, и только на ремонтируемой в настоящее время дамбе машина застряла. Как мы слышали, предприниматель входит в соглашение с некоторыми заводами для доставки грузов с вокзала и на вокзал. Извозопромышленники, видя в автомобиле серьезную конкуренцию, чинят разные пакости: они не хотят понять, что подобные грузовики, с течением времени, вытеснят примитивный способ перевозки тяжестей, подобно тому, как железная дорога вытеснила поездки «на долгих».
 
Продаю автомобіль і ... папугу Юру
Щономера місцеві газети друкували оголошення про продаж автобільної техніки.

«По случаю выезда продается автомобиль пятиместный 2- цилиндровый, офицерское седло и говорящий серый попугай Юра». («Голос Юга», 17 липня 1909 року).

« Бобринецкое товарищество автомобильного сообщения продает за очень выгодную цену свой автомобиль-омнибус с полным комплектом принадлежностей, запасных частей и всей организации сообщения. Об условиях узнать в Елисаветграде у Э.В.Новаковского по Петровской улице, дом Макеева и в Бобринце у И.В, Барыбина». («Голос Юга», 19 листопада 1909 року).

«По случаю выезда выгодно продается автомобиль 4-х местный вполне исправный. Видеть можно его в гостинице «Пассаж», спросить можно в технической конторе Тригера, дом Кулаковского, и у содержателя гостиницы «Пассаж» Красновского, а окончательная продажа с Э.Когоном по Б.Пермской, дом Залепиной». («Голос Юга», 15 серпня 1910 року).

«Продается по случаю малоподержанный автомобиль 24-х сил, 5-местный. Узнать в конторе «ГЮ». («Голос Юга», 26 липня 1911 року).

«Дешево продается автомобиль. Бульварная улица, дом Ярузельского, спросить у дворника». («Голос Юга», 26 серпня 1911 року).

«Автомобиль. 22 силы, совсем новый, первоклассной немецкой фабрики, по случаю очень выгодно продается. Угол Большой Перспективной и Петровской, дом бывший Остроухова, квартира А.Венгловской». («Голос Юга», 22 серпня 1913 року).

«Продается автомобиль, новый, швейцарская работа. Пашутинская улица, дом Ледерера, №75». («Голос Юга», 3 березня 1914 року).

«Продается автомобиль «Бенць», 30 сил, малоезженный, в великолепном состоянии, за полцены. Московская ул., 28. Телефон №72». («Голос Юга», 9 березня 1914 року).
 
Лише пом'ятий кузов
 
Чим більше на дорогах ставало автомобілей, тим частіше вони потрапляли у дорожньо-транспортні пригоди.

«К катастрофе с земским автомобилем. Состояние здоровья члена земской управы, пострадавшего во время катастрофы за городом с земским автомобилем, улучшилось, вследствие чего третьего дня он выписался из городской больницы, и будет пользоваться домашним лечением. Земский шофер, пострадавший при катастрофе, уже настолько поправился, что также выписался из больницы». («Голос Юга», 3 жовтня 1910 року).

«Вчера около 5 часов пополудни на Большой Перспективной улице против государственного банка автомобиль наскочил на мальчика. Мальчик отправлен в больницу». («Голос Юга», 8 вересня 1913 року).

«Вчера в 6 часов утра на Большой Перспективной, вблизи собора, автомобиль, в котором находился В.Т.Варун-Секрет, наехал на телегу А.Литвинова, жителя г.Бобринца, и разбил ее вдребезги. При этом получили повреждения телега и ее лошадь. Помят кузов автомобиля». («Голос Юга», 1 жовтня 1913 року).

«Владелец автомобиля, о столкновении которого с пролеткой сообщалось в №68 нашей газеты, просит нас отметить, что причиной испуга лошади был не автомобиль, как это написано в заметке, а шедший в это же время трамвай, и что автомобиль шел очень тихо, доказательством чему служит быстрая остановка его, предотвратившая столкновение, чего не могло бы быть при быстрой езде автомобиля». («Голос Юга», 4 березня 1914 року).

«Жертва неосторожной езды. Вчера в два часа дня по Большой Перспективной улице, возле Государственного банка, большой военный автомбиль наехал на мальчика. В бессознательном состоянии мальчик был извлечен из под автомобиля и отправлен в городскую больницу, где сконачлся. Мальчику 10 лет». («Голос Юга», 10 жовтня 1917 року).

«Столкновение автомобилей. На возвратном пути из Херсона в Елисаветград, вблизи села Копани, автомобиль М.А.Чикаревского, управляемый владельцем, столкнулся с шедшим навстречу автомобилем г.Рустановича, управлявшимся водителем». («Голос Юга», 10 серпня 1914 року).


А траплялися і такі хуліганські вчинки, як у цій замітці у газеті «Голос Юга» у номері за 19 липня 1909 року: «Третьего дня проезжал на автомобиле один из директоров завода Эльворти. В предместье Чечора автомобиль был окружен мальчишками, которые стали бросать в него камнями. В результате автомобиль получил повреждения».
Не виключено, що першим водієм, який скоїв дорожньо-транспортну пригоду у нашому місті, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, був Федір Петренко. Про це повідомляла газета «Голос Юга» у номері за 7 травня 1914 року.
Тоді його справу без участі присяжних слухали в окружному суді, звинувачували за двома статтями статуту про покарання – 123 та 128, тобто за необережну їзду у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стали «поранення та ушкодження в здоров'ї».

Ця перша п'яна ДТП сталася у ніч на 17 квітня 1913 року. Федір Петренко керував автомобілем, в якому були пасажири. Водій не включив передні ліхтарі і, розвинувши швидкість до 40 верст на годину (1 верста - 1 066,7 км), автомобіль біля сільськогосподарської виставки збив з ніг та переїхав дружину помічника справника Євдокію Альбіцьку. Лікарі діагностували у потерпілої ушиби рук та ніг і перелом ноги. Євдокія Альбіцька пред'явила цивільний позов на 3000 рублів.

Під час процесу підозрюваний не визнав своєї провини. Пояснив, що ніч була місячна, і тому він погасив ліхтарі. Свідки пригоди стверджували, що водій був п'яний і їхав, не рахуючись з обов'язковими постановами. Окружний суд призначив Федору Петренку місячний арешт та повністю задовольнив цивільний позов.
Водійське посвідчення, 1915 рік
 
Автопробіг поганими дорогами Єлисаветградщини
З 27 серпня по 1 вересня 1913 року через Єлисаветград проходив круговий автопробіг за маршрутом Одеса – Єлисаветград – Єкатеринослав – Мелітополь – Херсон – Одеса. За шість днів 32 автомобілі подолали шлях довжиною у 1160 верст. До фінішу прийшли 26 машин, 16 з яких – без пошкоджень та штрафних балів. Це були автомобілі марок «Віндгоф», «Бенц», «Опель», «Приамус», «Мерседес», «Титан», «Гупмобіль» (на знімку), «Діксі», «Хорх», «Делано-Бельвіль», «Кейс», «Берліє» та «Лоррен –Дітріх». Вони були розподілені на чотири групи за потужністю двигуна. У перший день пробігу колона мала прибути до Єлисаветграда і ночувати у місті. Дивним є те, що місцева газета «Голос Юга» чомусь жодним словом не згадала про це.

А от про відвідування міста учасниками автопробігу у травні наступного року газета повідомляла. У номері за 8 травня 1914 року «Голос Юга» надрукував інтерв'ю з В.Анатрою, командиром автомобільного пробігу, який напередодні прибув до Єлисаветграда. До міста заїхало 12 автомобілів, які слідували за маршрутом довжиною у 1100 верст: Одеса – Кишинів - Криве Озеро – Ольвіополь - Лиса Гора – Злинка – Олександрівка – Єлисаветград – Бобринець – Миколаїв - Одеса. Цей автопробіг також був організований Одеським автомобільним товариством, а його головна мета, за словами В.Анатри, - показати виносливість машин.

6 травня з Одеси виїхало 13 автомобілів. Проте один з них, за кермом якого сидів Скарлатто, з невідомих для Анатри причин повернувся до Одеси. 7 травня учасники автопробігу виїхали з міста Ананьєва на Єлисаветград. Збиралися прибути о другій годині дня, та цьому завадив поганий стан доріг. Тож під'їхали до Єлисаветграда лише о шостій годині вечора. На околиці міста автоколону зустрів комісар В.Лартер. З дозволу генерала начальника Єлисаветградського кавалерійського училища Володимира Петерса автомобілі розмістили у новому манежі юнкерського училища. Переночувавши, о сьомій годині ранку 8 травня автоколона вирушила у напрямку Бобринця, а далі - на Миколаїв та Одесу.

Газета «Голос Юга» у номері за 24 травня 1914 року розмістила на першій сторінці оголошення, яке потім кілька разів повторила у наступних номерах. У ньому запрошували єлисаветградців оглянути «Гупмобіль», який знаходився у будинку А.Фальца по вулиці Олександрівській в Єлисаветграді. Цей автомобіль у Бесарабському автопробізі отримав приз Одеського автомобільного товариства.
Валентина Григораш
Переглядiв: 6198
Facebook Twitter Viber Skype