Про колядки, які несуть світло: різдвяна спадщина Кропивниччини

Інтерв'ю

Про колядки, що несуть світло: різдвяна спадщина Кіровоградщини

Українські різдвяні традиції завжди зачаровують, а різдвяні колядки сприймаються не просто як пісні, які ми чуємо лише в певний період часу. Колядки – це про історію, пам’ять про наших предків. Тексти цих пісень завжди про світло, добро та злагоду. Команда «Баби Єльки» протягом багатьох років дивує жителів Кропивниччини важливими знахідками та здобутками, завдяки яким ми і маємо змогу відновити пам’ять, традиції наших пращурів. Тож про те, як колядували в нашій області, красу колядок Кропивниччини,і чому традиційна пісня – це не минуле, а наше живе та сучасне в інтерв’ю медіапорталу DOZOR розповіла фольклористка, співзасновниця проєкту «Баба Єлька» Світлана Буланова.

- Ви вивчаєте традиції , одяг , пісні наших предків. Які особливі традиції колядування були у нашому регіоні і як взагалі ставилися наші предки до колядування і періоду Різдва в цілому?

- На території Кіровоградщини, звісно, ми з командою «Баба Єлька» за час наших експедицій, а їх відбулося 124 у 134 села, обов’язково від кожного респондента чи респондентки фіксуємо інформацію про зимову календарну обрядовість. У нашому питальнику є питання, які стосуються обряду колядування і святкування Різдва. Більшість наших респондентів це люди, народжені у 30–40–50-х роках. Вони розповідають про колядування дуже фрагментарно. В жодній експедиції ми не зафіксували повноцінного, цілісного обряду колядування. Люди згадують окремі фрагменти, але й це для нас надзвичайно важливо: як готувалися, як ставилися, яку вагу мало це свято для родини, для сім’ї. І майже всі говорять про те, що Різдво було одним із найважливіших родинних свят. До нього дуже готувалися, дуже чекали. Але на повноцінність і багатство цього обрядового дійства страшенно вплинули кілька надзвичайно важких історичних періодів. Це і роки розкуркулення, колективізації, створення колгоспів, це Голодомор 1932–1933 років, це Друга світова війна, друга хвиля Голодомору 1946–1947 років. І, звісно, величезна радянська пропагандистська машина, яка нищила церкви в селах і все, що було пов’язане з традиційною обрядовістю українців. Усе це наклалося. Тому сьогодні ми фіксуємо саме фрагменти. І дуже радіємо, коли люди все ж згадують, як було до до заборон святкувати Різдво, до заборон колядувати, щедрувати, засівати, віншувати.

Світлана Буланова зазначає, що саме виросла у селі і пам’ятає, як з однолітками ходила колядувати, носила вечерю хрещеним, при цьому боячись, аби про це не дізналися партійні працівники. Тоді це могло обернутися неприємностями.

-Що ми фіксуємо в експедиціях ще. У тих родинах, де все ж була можливість святкувати Різдво, або де люди зберегли цю родинну пам’ять, вони розповідають про дуже серйозну підготовку. Прибиралася хата, пеклися калачі, варилася кутя — різдвяна каша з пшениці. Готували смачні страви, готувалися всією родиною. У моєму селі, наприклад, за старим стилем, у вечір з 6 на 7 січня не колядували. Це був час, коли носили вечерю своїм хрещеним батькам. Мама складала у хустку калач, цукерки, пиріжки, зав,язувала у вузол і ми обходили з братом усіх своїх хрещених батьків. Коли заходили в хату, казали: «Добрий вечір, святий вечір! Батько й мати прислали вечерю!». Хрещені садили нас за стіл, частували смаколиками, потім давали нам гостинці і замінювали наш калач на свій і ми з тим вузлом ішли до наступних хрещених. А вже після того, як усім рознесли вечерю, збиралися в хаті найстаршої людини нашого роду — у нашому випадку це була баба Єлька. Збиралися всі її діти, внуки, правнуки. Баба накривала стіл, вона дуже нас чекала. Роздавала кожному по калачу — вона перед тим пекла цілу піч калачів, дуже смачних. І різні гостинці. А ми, звісно, теж несли їй свої гостинці. І пам,ятаю, що в цей вечір не можна було веселитись, співати, танцювати, бо в цей вечір вшановувалися померлі родичі. А вже 7 січня, за старим стилем, на саме Різдво, ходили колядники. У моєму селі це була переважно молодь — і дівчата, і хлопці. Співали колядки поширені на той час, типу, «Добрий вечір тобі, пане господарю», - розповідає фольклористка.

-Чим колядки нашої області відрізняються від колядок інших регіонів України?

- Регіонально, звісно, колядки мають свої відмінності. Вони можуть відрізнятися і тематикою, і локальними мовними діалектами, і технікою виконання, і мелодикою. Але про це, я думаю, більш ґрунтовно й фахово вам би розповіли етномузикологи ,вже з точки зору етномузикології. Я ж зі свого боку хочу сказати про те, що ми фіксуємо на території Кіровоградщини. Переважно це колядки, які прославляють Ісуса Христа. Це віншувальні тексти для господаря, для інших членів родини. У них бажають добра, достатку, врожаю, гарної сім’ї, багато дітей і всього того, що для людини було і є найважливішим. У цих колядках прославляється народження Христа, часто згадуються біблійні персонажі.

Світлана Буланова зазначає, що поруч із цим величезним пластом християнських, церковних пісень зимової обрядовості, фіксуються й інші, які за текстами не мають біблійного чи церковного характеру.

-У них з’являються міфологічні істоти і вони несуть радше космогонічний, дохристиянський зміст. Там згадуються рай-птахи, дерева із золотими гілками та срібною корою, різні істоти, які існували лише в уяві українців. Вони вірили, що ці образи несуть добро, мир, світло. До них зверталися, через них бажали родині достатку, злагоди, щасливої долі. Тож якщо говорити про спільну рису колядок, незалежно від регіону, то це дивовижне поєднання. З одного боку — християнська тематика, прославлення, народження Христа. А з іншого — дуже глибокі, давні, дохристиянські мотиви з міфологічними образами. І саме в цьому, як на мене, їхня велика сила і краса.

Приклад колядки із біблійними персонажами, записана у селі Вищі Верещаки Олександрівської громади від Варвари Діхтяр 1938 р.н.

А ця колядка записана в крайній експедиції від 100-річної Євдокії Мельник із с. Великі Трояни Благовіщенської громади:

А ось цей твір записаний від Насті Павлівни Зеленько 1939 р.н. із села Розумівка Олександрівської громади:

- Хто і як колядував на Кіровоградщині: це була дитяча традиція чи обряд для дорослих?

-Наша команда зафіксувала чималий пласт пісень зимової обрядовості, які виконувалися дорослими, але з-поміж них є кілька творів , які виконувалися дітьми. Це дитячі колядки та засівалочки. Виконувалися вони дітьми, переважно хлопцями.

Прослухати колядки -
https://www.youtube.com/watch?v=oQZTZZDfssI
https://www.youtube.com/watch?v=PU4PJ1x0jUQ

-Що з різдвяних традицій нашого регіону було втрачено, і що сьогодні варто відроджувати?

-Так склалось на сьогодні, що для більшості українців Різдво має такий характер: зібралася родина за столом і споживають смачну їжу. І ми зараз це дуже добре бачимо як люди інтенсивно скуповують продукти, готуються, метушаться. І це теж прекрасно. Але мені особисто дуже хотілося б, щоб усе ж таки поверталися родинні різдвяні традиції. Ті, за старим звичаєм. Коли збиралася родина за столом, ставили дідух, варилася кутя, пікся різдвяний калач. За столом щоб згадувалися предки. Мені дуже хочеться, щоб у родинах знову відродилася традиція носити вечері по-справжньому до своїх хрещених. Щоб мама клала дітям у вузлики «коней» і «баранців» — ті обрядові різдвяні коржики, які ми фіксували вже в кількох експедиціях: і рецепти, і форми, в яких їх пекли. Хочеться, щоб на саме Різдво, коли вже ходять колядники й колядують під хатами, звучали локальні, традиційні різдвяні пісні саме ті, які співали їхні пращури. І ми з командою «Баба Єлька» для цього все робимо: записуємо, зберігаємо, популяризуємо — на всіх можливих і неможливих платформах. І завжди готові ділитися і допомогти, - ділиться Світлана Буланова.

Яка колядка з Кіровоградщини для вас особисто найцінніша і чому?

-Моя найулюбленіша колядка «В нашого дядька да двор востровий», яку ми записали у селі Несваткове Олександрівської громади. У ній віншується господар. Бо вона про нас з вами, хазяїв цього двору, дому, землі української ф ніхто, ніколи цього не змінить. Ми з моїм гуртом YELKA створили сучасну версію цієї колядки - https://www.youtube.com/watch?v=JSHUmzfsVfA&pp=ygUc0JIg0L3QsNGI0L7Qs9C-INC00Y_QtNGM0LrQsA%3D%3D