×
 
 

Салат на тисячу інгредієнтів:
День міста у Кіровограді


День міста - це, мабуть, єдине свято нової доби, яке дуже швидко прижилося і стало традиційним. Навіть незважаючи на те, що офіційний день народження Єлисаветграда у червні, а ми чомусь святкуємо день міста у вересні. У різні роки святкували по-різному - з розмахом і скромно, реставрували будівлі і проводили історичні екскурсії, запрошували зірок і влаштовували виставки квітів. Цьогорічне святкування нагадувало величезну миску з салатом, у який економна господиня покришила все-все, що знайшла у холодильнику: трохи червоної риби, трохи копченої ковбаси, варена картопля, сливи, мак, апельсини, а тут ще трохи солоних огірків знайшлося… І начебто усі інгредієнти самі по собі непогані, а салат не смакує. Та й взагалі не зрозуміло, що пов'язує ці інгредієнти між собою …

Це головне питання Дня міста – 2017. За відсутності історичної складової (і тут ми можемо зрозуміти організаторів – тільки-но почнеш говорити про історію, треба буде сказати слово «Єлисаветград», яке дуже дратує певні політичні сили) це свято втратило загальний сенс – той соус, який міг би об'єднати салат.
Це могло бути будь-яке свято, наприклад,…
 
День кухаря
 
Кулінарні асоціації невипадкові: величезна «Шарлотка» на площі, кондьор – на Козачому острові, фестиваль національних кухонь біля Ковалівського парку… Поїсти ми любимо.

Величезний загальноміській пиріг до Дня міста вже став традиційним. Ми вже з'їли 259-кілограмову плачинду, пироги з різними начинками вагою 260, 261 та 262 кг.

У цьому році була «Шарлотка». Тільки уявіть собі: більше двох тисяч яєць, 150 кг фруктів, 60 кг борошна та 100 кг цукру. І багато-багато людської праці. Адже все це треба збити, нарізати, випекти, прикрасити і вчасно подати на стіл. Чесно кажучи, нам щороку трохи шкода кухарів, адже їхні шедеври зникають у мить!

А от «Фестиваль національних кухонь», який теж вже став традиційним, традиційно розчарував. Ніхто не проти, щоб у День міста біля Ковалівського парку стояли палатки кіровоградських кафе. Це навіть добре, оскільки кафе на Дворцовій у цей день просто не можуть вмістити всіх бажаючих. Але навіщо називати ЦЕ фестивалем національних кухонь, якщо у всіх палатках – від вірменської кухні до єврейської - пропонують пиво, пиріжки та шашлики? Єврейські шашлики та азербайджанські біляші – це дуже дивно…

 
 
 
 
День селфі
 
Особливість цьогорічного свята – величезна кількість об'єктів «для фотографування». Можна було сфотографуватися на танку та на байку, на пожежній машині 1938 року і з пожежниками 30-х років, у формі льотчика та у військовій амуніції, на повітряній кулі і над прірвою.

Дві з цих локацій на вулиці Дворцовій – повітряна куля на фоні міста та 3D-прірва - після Дня міста нікуди не подінуться. І це дуже добре, тому що у натовпі зрозуміти задум авторів було непросто.

І «Політ крізь століття» Євгена Новосьолова, і «Фортеця святої Єлисавети» Кирила Солуянова – цікаві авторські проекти, реалізовані завдяки Культурно-мистецького фонду «Перспектива». Але фішка обох проектів – оптичні ілюзії. Якщо людина стоїть у корзині повітряної кулі, то на фото здається, що куля дійсно летить високо над містом. Проте тільки за умови, що поряд з кулею не стоїть черга бажаючих «політати». Що ж до 3D - зображення, то створити малюнок, який виглядатиме об'ємним з будь-якої точки, неможливо фізично. Художник відмітив поряд з малюнком точки, з яких, власне, і треба фотографувати малюнок при зрості 1,7 та 1,8 м. З цих місць і провалля в асфальті, і фортеця, і лелеки над нею дійсно виглядають об'ємними. А повний ефект 3D, за технологією виготовлення, можна оцінити, зробивши фото. На жаль, у натовпі це було зробити непросто, тож обов'язково поверніться до цих об'єктів у якийсь інший, несвятковий, день.

 
День танцюристів, музикантів, спортсменів
Навіть перерахувати усі танцювально-спортивні інгредієнти свята в одній статті неможливо. Проте родзинкою святкового салату, безумовно, став парад танцюристів. Шикарна ідея! Для 23 танцювальних колективів, які взяли участь у параді, це, мабуть, почесна місія і можливість показати себе. А з точки зору глядача – це просто надзвичайно красиво!

Тисяча танцюристів - бальники, народники, хіп-хопери, дівчата у вечірніх сукнях та крихітні танцюристи в яскравих костюмах - рухалися в єдиному ритмі, але по-різному. У кожного колективу власні рухи, власний стиль. І разом це виглядало чудово!

А от зводити разом співаків і музикантів на Дворцовій, здається, не така гарна ідея. Коли в одному кварталі співають кришнаїти, лунає «Калина» та грають рок, виходить не дуже.

 
День мережевого маркетинга
У смутні часи завжди чомусь активізуються продавці косметики за каталогами та інші "сектанти". Якщо вірити цій прикметі, для Кіровограда настали дуже смутні часи. За кілька годин прогулянки Дворцовою та Ковалівським парком на нас десять разів напали представники косметичної компанії «N» та ще тричі представники інших аналогічних структур.

Безпрограшні лотереї для дітей з паперовими квітами у якості призів, а натомість – мамин телефон. «У нас буде розіграш призів! Ми вам зателефонуємо!» - радісно погрожують працівники компанії «N». Звідки вони всі? І який стосунок дезодоранти мають до Дня міста?

 
Зайвий інгредієнт
 
Якщо ви тримали у руках «рецепт», то, мабуть, помітили, що в святковий салат потрапило дуже багато інгредієнтів, які могли б стати чудовими окремими стравами.

Відкриття інсультного центру при лікарні Швидкої допомоги і створення міського відділення амбулаторного гемодіалізу – це доленосні для нашого міста події (без перебільшення). Але в круговерті святкування вони якось загубилися. Як загубився і капітальний ремонт 100-річної будівлі школи № 3 та відкриття оновленого скверу «Покровський».

Ми всі розуміємо, що ці події відбулися б і без Дня міста. Покровський сквер облаштували за кошти громадського бюджету, а гроші на відкриття медичних закладів та ремонт школи було закладено в бюджеті на 2017 рік. І насправді кожна з цих подій набагато важливіша, ніж найкрутіший концерт на площі.

Взагалі загубилася ще одна подія – приїзд до нашого міста Митрополита Київського і всієї України Онуфрія та освячення нового Вознесенського собору в Свято-Єлисаветинському чоловічому монастирі. Хоча Митрополит приїздив не до Дня міста, а до іншої дати – 70-річчя створення Кіровоградської єпархії.

А ще загальне враження від свята нагадує такий собі «Оселедець під шубою». Все своє – з власного городу, все звичне і трохи ( у нашому випадку - дуже мало) оселедця для смаку. Це хороший салат, ситний, його завжди з'їдають, але він нікого не вразить і не здивує.

Традиції – це чудово. Але дивитися з року в рік на тих самих народних майстрів, тих самих байкерів, ті самі презентації навчальних закладів та дуже дивну «виставку» сучасних автомобілів на площі, чесно кажучи, вже нецікаво. Ситно, але смаком не вражає…

Переглядiв: 3760
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА
ОЛЕНА КАРПЕНКО
фотокореспондент: ОЛЕНА КАРПЕНКО
Facebook Twitter Viber Skype