×
 
 
Що приховують леви на кропивницьких будинках?
Фасади багатьох будинків, які були споруджені у нашому місті більше ста років тому, прикрашають скульптурні деталі у вигляді барельєфних масок. Це - маскарони. Cпочатку їхньою функцією було відлякування злих духів, щоб ті не потрапили у будівлю. Зрештою маскарони стали декоративним елементом, який вносить комічний, нейтральний або ж романтичний стиль у зовнішній вигляд будівель.
Особливе місце відведено гордому і всесильному царю звірів - леву. Його маска з оскалом або ж велична та холоднокровна. Паща лева вінчає і прибутковий будинок, і особняк заможного міщанина, і фасад установи.

Левиний прайд ділиться на три нерівні частини за родом виконуваної ними, як архітектурної деталі, служби: лев - охоронець, лев – пильний стражник і лев - щитоносець. Охоронець гарчить і скалить зуби. Пильний стражник, щоб не заснути, кулю лапою катає або тримає у пащі кільце. І тут вибір лев'ячого маскарона не випадковий. Лев – пильний стражник, означав, що господар будинку - військовий.

Унікальними для фасадів старовинних будинків нашого міста є саме маскарони у вигляді голови лева, адже їх небагато. Зокрема, вони є на стінах двоповерхової будівля на розі вулиць Дворцової та Декабристів. Тут знаходиться бібліотека ім. Є. Маланюка. Припускаємо, що проектував цей будинок О. Лишневський.

Маски левів трьох видів можна побачити на стінах цієї будівлі. Очевидно, це був натяк на те, що фундатори будинку брати Долинські були військовими.
З фасадів цього будинку, що спрямовані на вулиці Дворцову та Декабристів, - по два балкони. На простінках між дверима та вікном - маскарон лева з відкритою пащею.
Під декоративними трикутними сандриками, що розташовані по обидва боки від круглого еркера, затаїлися маскарони левів, що тримають у пащі кільце, на якому прикріплена табличка.
 
 
Над кожним з трьох арочних вікон еркера, виконуючи функцію замкового каменю, – маскарон у вигляді лева.
 
 
Печатка лікаря С.А.Вайсенберга на медичному документі, датована 2 липня 1914 року
Причину того, чому Олександр Львович Лишневський, пропрацювавши у Єлисаветграді сім років, вирішив залишити посаду міського архітектора, знаходимо у звітах про засідання міської думи, які надруковані у "Систематичному збірнику постанов Єлисаветградської міської думи за 1871–1903 рр." (Укл. Л.К.Брейєр. – Єлисаветград: Друкарня М.А.Гольденберга, 1905).

У квітні 1901 року до міської управи надійшла колективна скарга кількох підрядників та майстрів на міського архітектора О.Лишневського з проханням усунути його від приватних та вільних робіт в Єлисаветграді. Така вимога була через "его чрезмерную и излишнюю придирчивость, и отдачу работ при частных постройках, производящихся под его руководством, только избранным им лицам». Тобто, скаржники звинувачували головного архітектора міста у тому, що він залучав до робіт певних підрядників та майстрів, натякаючи, що вони йому за це віддячували.

18 квітня міська дума розглянула цю скаргу, однак визнала її безпідставною. Та все ж доручила контрольній комісії перевірити звинувачення, а результати перевірки вирішили розглянути на травневому засіданні.

Дізнавшись про цю перевірку, О.Лишневський письмово попросив міську владу опитати усіх підрядників та майстрів, які були незадоволені його діяльністю, щоб спростувати написане у скарзі. І, очевидно, образившись на таке незаслужене ставлення до себе, Олександр Львович попросив думу звільнити його із займаної посади.

17 травня контрольна комісія звітувала перед міською думою. Те, що міський архітектор займався проектними роботами для приватних замовників, пояснили недостатнім розміром його окладу - 1500 рублів, та намаганням мати підробіток. Тож комісія запропонувала підняти оклад до 2400 рублів та призначити роз'їзні міському архітектору.

Як виявилося, комісія нікого не опитувала, зважаючи на те, що О.Лишневський сам подав прохання про звільнення. З цього виходить, що міська влада навіть не збиралася умовляти головного архітектора Єлисаветграда не покидати свою посаду.

Цікавими були виступи на цьому засіданні ротмістра П.Долинського та потомственного почесного громадянина П.Фірсова:

«До сведенія нашего дошло, что нѣкоторые подрядчики, недовольные дѣйствіями г. городского архитектора, возбудили ходатайство объ ограниченіи частной его практики въ ихъ интересахъ. Въ виду того, что намъ лично пришлось на своихъ постройкахъ ознакомиться съ отношеніемъ г. архитектора къ подрядчикамъ и своимъ обязанностямъ, мы, возмущенные оборотомъ, который приняла эта некрасивая агитація, считаемъ своимъ нравственнымъ долгомъ просить городскую думу принять во вниманіе нижеслѣдующее: а) для каждаго гражданина, интересующагося внѣшнимъ благоустройствомъ и красотой города ясно, что, со времени в ступленія въ должность городского архитектора г. Лишневскаго, городъ нашъ сталъ поразительно украшаться красивыми и изящными постройками и прочимъ комфортомъ, что, по нашему мнѣнію, должно быть засчитано въ большую заслугу г. Лишневскому, и мы, воспользовавшіеся его искусствомъ, весьма признательны городскому управленію за такой удачный выборъ лица на должность архитектора; б) что во время производства построекъ мы пользовались полной свободой въ выборѣ подрядчиковъ для работъ и никакого гнета или давленія со стороны архитектора не испытывали, а если когда-ли бо пользовались его совѣ томъ въ выборѣ лица, то всегда замѣчали съ его стороны только искреннее желаніе дать наилучшій совѣтъ безъ какого-либо интереса, и в ) что въ его отнош еніяхъ къ подрядчикамъ и мастерамъ мы всегда усматривали одинаковую строгость и требовательность въ интересахъ качества постройки, причемъ мы никъкому предпочтенія или снисходительности не замѣчали. 2. Въ виду во зникшаго вопроса о полезной дѣятельности г. городского архитектора Лишневскаго, строя дома и службы подъ его наблюденіемъ и пользуясь его указаніями, мы убѣдились въ полезной его дѣятельности. Подобранные рабочіе безусловно мастера своего дѣла; цѣны на всѣича сти постройки установлены нормальныя, то есть на много ниже цѣнъ, которыя мнѣ (Долинскому) приходилось платить, отдавая себя на произволъ подрядчиковъ; г. Лишневскій для частныхъ лицъ принесъ неоцѣненную пользу, ознакомливая и разъясняя домовладѣльцамъ, что значитъ хорошо сдѣлано, хорошо построено». На основаніи всего сказаннаго считаемъ долгомъ своимъ выразитъ г. Лишневскому, какъ ар­хитектору, искреннюю признательность».

Ще один будинок, стіни якого прикрашають голови лева – це будинок лікаря Самуїла Вайсенберга на розі вулиць Чорновола та Чміленка. Зодчий - Яків Паученко. У цій будівлі сьогодні квартирує управління охорони здоров'я облдержадміністрації.

У місцевих газетах та щорічних додатках до газети «Голос Юга» можна зустріти наступні оголошення: «Вайсенберг Самуил Абрамович, доктор, ул. Ивановская, собственный дом (лечебница)». «Заведующий городской амбулаторией на окраине города, доктор медицини Гейдельбергского университета С. А. Вай­сенберг».

Ось яку постанову щодо лікаря ухвалила міська дума на засі­данні 8 листопада 1893 року: «Во время свирепствования холерной зпидемии в ближайших от г. Елисаветграда местностях, когда медицинский труд оплачивался чрезмерно до­рого, г. Вайсенберг принял на себя этот труд совершенно безвозмездно и в продолжение всего времени существования амбулатории по Клинцовской улице, с 1 октября 1892 по 1 ноября 1893 года, оказывал врачебное пособие не только приходящим больным, в весьма значительном числе (5508 человек), но и посещал таковых и на дому, снискав себе своим человеколюбивым й сердечным обращением доверие и расположение прибегавших к его даровой помощи больных. Городская ду­ма признала своим долгом выразить г. Вайсенбергу искреннюю признательность за его усердную й бескорыстную службу в пользу беднейшей части городского населения».
Прохання лікаря С.А. Вайсенберга до Єлисаветградської міської управи затвердити проект будинку на розі вулиць Московської та Іванівської в м. Єлисаветграді. 08.06.1901р. (Ф. 78, оп. 1, спр. 1082, арк. 70.)
Проект Якова Васильовича Паученка на будівництво будинку лікаря С.А. Вайсенберга що розташовується в другій частині м. Єлисаветграда розі вулиць Московської та Іванівської. 1901 р. (Ф. 78, оп. 1, спр. 1082, арк. 71а-71азв.)
Після подій 1917 року будинок Вайсенберга націоналізували, залишивши лікарю для проживання одну кімнату. Потім відібрали і її, на­давши комунальне житло.
Окрім левів, в оформленні будинку архітектор використав маскарони чудовиськ грифонів та маскарони з людськими обличчями. У 1960 роки по вулиці Дзержинського (Чміленка) була зроблена добудова за проектом архітектора Л.Крейтор. На фасаді цієї добудови також є леви.
 
 
Припускаємо, що будинок по вулиці Шевченка, 8 належав міському техніку К.Шостовському. У фондах Держархіву області зберігається його скарга до міської управи, у якій він звинувачує свою сусідку Карнарукову, яка будувала двоповерховий будинок на розі вулиць Миргородської та Петрівської, а будівельники порушували технічні вимоги, і його будинок від цього міг зазнати руйнувань. Будинку Карнарукової немає уже давно, а от будинок К.Шостовського зберігся. Не виключено, що проект будівлі належить її фундатору.

Прізвище К.Шостовського можна зустріти у багатьох архівних матеріалах нашого міста кінця ХІХ - початку ХХ століття. І це закономірно, адже Костянтин Єрастович займався будівельною справою в Єлисаветграді з березня 1884 року по грудень 1916 року. Мав у власності два будинки по Петрівській вулиці, на відрізку від вулиці Великої Перспективної до провулку Театрального, які приносили щорічний дохід у сумі 2600 рублів, а також дачу на Озерній Балці вартістю 4000 рублів.
Двоповерхова цегляна споруда у плані нагадує форму літери «Г». Головний фасад прикрашає виразний малюнок рельєфної цегляної кладки з вишуканими елементами ліпного декору у формі голови лева та дівчини, мушлі, рослинно-фруктової гірлянди та ін.
 
 
На фасаді будинку шість левів, які у своїх пащах між зубами тримають кільця. Маскарони левів розміщені на рівні першого поверху, прикрашають віконні отвори, парадний вхід та арочний проїзд, вони ніби захищають мешканців будинку від злих духів та людей, що можуть проникнути у будинок.

Один лев у замковому камені над арочним проїздом на територію двору з лівої сторони головного фасаду. Далі по маскарону лева над чотирма вікнами, що прикрашають замковий камінь. Ще один лев між двома вікнами, що влаштовані з правої сторони головного фасаду під балконом. До речі, раніше над арочним проїздом теж існував балкон.
Головний фасад будівлі прикрашають і маскарони у вигляді голови дівчини.
На фасаді будинку №4 по вулиці Декабристів також є маскарони у вигляді голови лева. Будинок неатрибутований, хоча дехто з краєзнавців припускає, що належав він землевласнику Леонтовичу. Будівля має багате муроване оформлення фасадів архітектурними елементами та деталями. Також надають вишуканості та презентабельності головному фасаду елементи ліпного декору – маскарони і фриз. На фасаді чотири леви, два з них обабіч дверного отвору, що по центру фасаду, і по одному леву по краях будинку. Зображення левів відрізняються від їх родичів на фасадах інших будинків тим, що вони тримають у зубах кільце, на якому прикріплений картуш з маскароном у вигляді голови жінки.

Обличчя кожної з жінок відрізняється від інших, їх погляд направлений у різні сторони. Існує думка, що різні обличчя жінок символізують чотири пори року - зиму, весну, літо та осінь. Ліплення цих маскаронів вражає чіткістю ліній (маскарони відтворені після проведеної у 2000-х роках реставрації будівлі).
 
 
 
 
 
Ще в одному будинку з левами – по вулиці Гоголя, 123, сьогодні дитячий садок. Побудований він у 1901 році. Фундатор - удова поручика Федора Федоровича Єсипова. Автор проекту - Яків Паученко. У вересні 1901 року Єлизавета Федорівна Єсипова звернулася з заявою до міської управи, у якій просила дати дозвіл на внесення змін в оздоблення фасаду її недобудованого особняка. Єсипова пише, що під час будівництва не був дотриманий проект, а архітектор Паученко відмовився усувати недоліки. Тоді Єлизавета Федорівна звернулася до архітектора О.Лишневського. Цікаво, що на той час Олександр Львович уже чотири місяці як не працював головним архітектором Єлисаветграда. Та він відгукнувся на прохання Єсипової, приїхав до міста, оглянув будівлю і зазначив, що виправлення помилок обійдеться замовниці у копійку, і тому намалював новий проект фасаду будинку. Міський архітектор Кишкін розглянув заяву Єсипової, особисто оглянув будмайданчик, і зробив висновок: можна перебудовувати фасад за проектом О.Лишневського, лише щоб цоколь будинку не перетинав «червону лінію» вулиці Успенської (Гоголя).
На фасаді цього будинку два маскарони з головами жінок, чотири маскарони з дитячими головами та один маскарон з головою лева, що тримає у зубах кільце. Маскарони у вигляді дитячих голів (ангелочків) та лева прикрашають фризову смужку будівлі. Знаходиться лев над парадним входом в будинок.

Будинок колишнього єлисаветградського міського голови Іванова по вулиці Гоголя також з левами. По центру головного фасаду площину атика прикрашають вишукані елементи ліпного декору. Вінчає картуш маскарон у вигляді голови лева з розкритою пащею.
 
 
На фасаді будинку Соколова-Бородкіна по вулиці Дворцовій, 6 (сьогодні у будівлі Головне управління юстиції області) - чотири маскарони з головою лева з вулиці Дворцової та два ідентичних маскарони з Театрального провулку.
Маскарони з головою лева прикрашають і фасади колишнього будинку Бардаха, що на розі вулиць Дворцової та Декабристів.
Колишній будинок Заславського по вулиці Великій Перспективній біля Великого мосту через Інгул. Над вікнами на третьому поверсі по периметру будинку були маскарони лева. Фотографія з колекції Юрія Тютюшкіна.
Є на фасадах будинків, які споруджені у нашому місті до Жовтневого перевороту 1917 року, й маскарони плазунів, звірів, птахів, різних чудовиськ та маскарони з людськими обличчями. Про них – у наступних публікаціях.
Валентина Григораш, спеціально для медіапорталу DOZOR

Фото С.Невесьолова та з колекції Ю.Тютюшкіна
Переглядiв: 5681
VK Odnoklassniki Facebook Twitter Viber Skype