Не можна сказати, що це перша спроба описати історію нашого міста. До Пашутіна про Єлисаветград писав, наприклад, Йоган-Антон Гільденштедт («Подорож Єлисаветградською провінцією»). Проте книга міського голови Єлисаветграда має структуру довідника, в якому описані всі аспекти життя міста від створення фортеці святої Єлисавети до кінця XIX століття.

Торгівля та ярмарки, церкви та освітні заклади, відомості про влаштування трамваю та водогону - тут можна знайти все! Єдиний аспект життя міста, якому міський голова чомусь майже не приділив уваги, це культура.

Щодо авторства книги, то деякі місцеві дослідники вважають, що насправді «Історичний нарис» написав не сам Пашутін, а викладач Єлисаветградського реального училища Володимир Ястребов – на замовлення міського голови. Це цілком можливо, адже така практика існує і досі. Проте це тільки припущення. Та й для нас сьогодні не так важливо, хто саме його написав.

Не зважайте на рік написання – читається книга напрочуд легко. А усі відомості, які там наведені, абсолютно достовірні.

Книга є на сайті бібліотеки Чижевського: http://library.kr.ua/elib/pashutin/

Книга про кохання. Кохання до міста. Написана з величезною любов'ю, вона, мабуть, змусила закохатися у Єлисаветград багатьох. Екскурсія по Єлисаветграду, яку проводить надзвичайно освічений та закоханий у це місто гід Віктор Петраков. Разом з ним ми проходимо через усе місто вздовж трамвайної лінії – від вокзалу до Міського саду. Автор розповідає історію вулиць та будівель. Іноді і відволікається, і так мимохідь розказує про свого близького друга, колекціонера Олександра Ільїна, про родину Ельворті, про єлисаветградських фотографів і т.п.

Знайти цю книгу в електронному вигляді майже неможливо (хоча час від час на файлообмінниках вона з'являється). Та, може, й не треба шукати. Адже крім чудового тексту, який можна читати, як роман, книга цінна ілюстраціями - не тільки старими листівками, але й фотографіями людей, про яких іде мова, єлисаветградської реклами, грошей. газет і т.п. Оформлення дивовижне!

На жаль, купити цю книгу у друкованому вигляді сьогодні теж майже неможливо – випущена у 2004 році тиражем лише три тисячі, вона не перевидавалася. З'являється у продажу лише на букіністичних сайтах.

Ще одна книга, яку надзвичайно приємно тримати в руках. Вона теж проілюстрована старими листівками, навіть за форматом видання схоже на альбом для філокартії.

Це книга не тільки про Єлисаветград, але й про Олександрію, Бобринець, Знам'янку та інші міста і містечка, навіть Користівку і Помічну. Якщо єлисаветградські фотографії, відскановані з тієї самої книги «Маленький Париж», уже всі бачили, то поштові листівки з видами Користівки, Долинської, Новомиргорода роздивлятися дуже цікаво.

Але книга цінна не тільки фотографіями. Єлисаветградські історії та спогади, знайдені та опубліковані Олександром Чудновим у цій книзі, ми не зустрічали більше ніде.

Книга є у продажу у магазині видавництва «Імекс ЛТД» (вул. Декабристів, 29)

Просто неперевершена книга! Автор без будь-яких пояснень та коментарів подає повідомлення з місцевих (не тільки єлисаветградських, але і зінов'євських, і кіровоградських газет) за 1881, 1904-1915, 1918-1933, 41, 42, 47 та 53 роки.

Ці газетні замітки наче занурюють у той час – дрібні новинки про абсолютно всі аспекти життя міста: розклад руху потягів та ціни на зерно, повідомлення поліції про крадіжки, та «звіти виконкому» - міської управи, реклама єлисаветградських виробників та афіші театрів, цирків, концертів.

А стиль! «Несмотря на то, что речка Ингул служит для жителей города Елисаветграда местом для ссыпки нечистот и скидки навоза, сору и падали, в настоящее время из этой реки рубают лед и целыми транспортами развозят по всему городу, и в особенности в гостиницы. В благоустроенном городе для охраны общественного здоровья воспрещается брать лед из нездоровых мест, а потому и нашей санитарной комиссии не мешало бы проснуться и воспрепятствовать брать такой лед».

Це треба читати. Тим більше, що автор виклав свою книгу в електронному вигляді на сайті бібліотеки Чижевського: http://library.kr.ua/elib/polishuk/elgazety.pdf

Ця книга сьогодні ще більша рідкість, ніж «Маленький Париж», вона була видана взагалі мізерним тиражем – 500 екземплярів. Але її варто шукати! Юрій Матівос описує історії вулиць, майданів, площ, мікрорайонів обласного центру, причому не тільки єлисаветградських, а й тих, що з'явилися пізніше.

Ви знаєте, наприклад, що ще 60 років тому на місті дендропарку колосилися хліба колгоспу «Україна»? Або що будувалося раніше: триповерхівки на теперішній Соборній (50 років Жовтня) чи КІСМ?

Ексклюзивна інформація і дуже зручний, повуличний виклад інформації роблять книгу «Вулицями рідного міста» майже безцінною. Живете, наприклад, на Кущівці чи Маслениківці - відкриваєте відповідний розділ і дізнаєтеся, коли передмістя стало районом міста, які вулиці тут найдавніші і т.п.

Зараз «Імекс-ЛТД» готує перевидання книги. Тож, будемо сподіватися, скоро її зможуть придбати усі бажаючі.

Хай вас не вводить в оману назва, мова піде не тільки про військових. Довгий час кавалерійське училище було «містоутворюючим» навчальним закладом, викладачі і навіть юнкера мали значний вплив на культурний розвиток нашого міста.

Ця книга читається не так легко, як усі попередні. Але це через інформаційну насиченість. Сергій Шевченко зібрав величезний обсяг інформації, якого б вистачило на тритомник. І знайшов спосіб вмістити все це в одній книзі. Він пише історію в обличчях - розповідає про окремих випускників, викладачів училища. А вже через них розказує історію навчального закладу, міста і навіть країни.

Ілюстрації та цитати, які дуже прикрашають книгу і трохи «полегшують» дуже щільний текст, підібрав Олександр Чуднов.

Чудово ілюстрований альбом «Кавалерія» можна придбати в тому ж таки магазині «Імексу». Але текст Сергія Шевченка ще до виходу альбому друкувався окремо під назвою «Вершники на Інгулі». Ця книга є на сайті бібліотека Чижевського: http://library.kr.ua/elib/shevchenkos/shevchen.pdf

Взагалі таких календарів вже одинадцять - з 2006 до 2017 року. Вони містять перелік ювілейних і пам'ятних дат, що, власне, дуже корисно. Відкриваємо, наприклад, лютий 2017, і дізнаємося, що у цьому місяці виповнюється 160 років з дня народження у Єлисаветграді Олександра Достоєвського – сина тодішнього архітектора міста Андрія Достоєвського, 120 років з дня народження Євгена Маланюка і т.п.

Але крім, власне, календаря, книги містять авторські статті Володимира Боська. І кожна з них – справжнє відкриття! Ви, наприклад, знаєте, що редакційну колегію легендарної «Книги о вкусной и здоровой пище» очолював наш земляк Іван Лихолап? Або що американський письменник Алан Вайсман (не першого ешелону, але досить відомий у США) не тільки походить з Малої Виски, але й написав про свою історичну батьківщину книгу «Відлуння у моїй крові. Пошук схованого сімейного минулого», яка вийшла в США англійською мовою…

Історичні календарі з 2008 до 2016 року можна знайти на сайті бібліотеки Чижевського: http://library.kr.ua/elib/bosko/index.html.