×
ІСТОРІЯ
Як створювали штат міської поліції та святкували професійне свято у Єлисаветграді
Як відомо, Національна поліція України відзначає своє професійне свято 4 липня. У Єлисаветграді поліція була створена ще у 1784 році. Чим займалися правоохоронці тоді та як відзначала своє свято – у матеріалі медіапорталу DOZOR.
Другий після міського голови
З «Історичного нарису м. Єлисаветграда», який вийшов друком у 1897 році, дізнаємося, що наприкінці XVIII ст. нижні чини (будочники) утримувалися за рахунок податку з домовласників, а решта поліцейських обходилася бюджету міста у 580 рублів асигнаціями.
Усього на той час поліцейських будок у місті було 11, і на кожну з них наймали по дві особи. Крім них, наймали ще трьох цивільних осіб за угодою для пошуку «непевних людей». Будочники в основному відповідали за порядок на вулицях та збирали податки з домовласників. До інших їхніх функцій входили нагляд за міським ринком, збір інших податків, охорона порядку на вулицях.

Багато роботи у поліції було під час пожежі 1798 року, інших стихійних лих. А коли існувала потреба у більшій кількості правоохоронців, їм завжди могли прийти на допомогу військові частини, юнкерські підрозділи, яких у Єлисаветграді в дорадянський час завжди було чимало.

Під час епідемії чуми 1813 року і холери 1848 року поліція розшукувала хворих, їхнє майно, яке могло бути зараженим. В обов'язки правоохоронців входив контроль за ринками, продажем лише свіжих, дозволених продуктів та предметів першої необхідності.

У 1836 році було створено будівельний комітет, до якого за посадою входив поліцмейстер. Діяв комітет до 1862 року.

Важкими випробуваннями для поліцейських була найбільша повінь 1841 року. Вони попереджували населення про небезпеку, захищали людське майно від мародерів. Поліцейські врятували багато людей, за що деяких із них було нагороджено.

Шинель городового
Штат міської поліції був затверджений лише 14 червня 1841 року. Крім нижніх чинів були також: поліцмейстер, два приватних пристави, чотири квартальні наглядачі, письмоводитель поліції та його помічник, вісім канцелярських службовців. Щорічно з міських доходів на утримання цього штату відпускали по 3767 рублів 14 копійок.
Наступний «нормальний штат» був затверджений 25 грудня 1862 року і введений в Єлисаветграді з 1 січня 1864 року. До нього входили: поліцмейстер VII класу, два пристави IX класу, три помічники приставів X класу і секретар X класу. На цих поліцейських та канцелярію поліції міське управленіння щорічно вносило у державне казначейство по 5700 рублів.
Згідно з «Адрес-календарем 1866 року», штат міської поліції Єлисаветграда був наступний: поліцмейстер колезький асесор Клавдій Безсонов, помічник поліцмейстера колезький асесор Іван Вірський, секретар колезький секретар Володимир Голенбіовський, пристав 1-ї частини колезький асесор Віктор Войцеховський, помічник пристава титулярний радник Лев Таранцов, пристав 2-ї частини титулярний радник Павло Преображенський, помічник пристава губернський секретар Сергій Дремлюга, пристав 3-ї частини губернський секретар барон Микола фон-дер-Брінкен, помічник пристава титулярний радник Радіон Тарнеров.
Посада третього помічника пристава була введена у 1862 році за клопотанням міської думи та затверждена державною радою лише 15 січня 1874 року. Третій помічник пристава був призначений для спостереження за базаром.
У 1890 році у місті було 80 нижніх поліцейських чинів. А з 14 квітня 1887 року державна рада додало ще 30 осіб.
Наприкінці ХІХ ст. поліція обходилася місту щорічно у 32 910 рублів, і разом з пожежною командою розміщалася у будівлях, що належали місту, а дві поліцейських частини - у найманих будинках.
Поліція підпорядковувалася міському голові і Херсонському губернському поліцейському управлінню.

З першого дня існування єлисаветградська поліція почала користуватися «Статутом благочиння або поліцейським», який був виданий імператрицею Катериною ІІ у 1782 році. У ньому фактично було синтезовано діяльність поліції, правову сферу, мораль. Згодом документ перетворено на «Статут попередження та припинення злочинів», який виданий у 1842 році.

Знак на головний убір городового
Першим городовим став колезький асесор Стогов
Серед перших приватних приставів Єлисаветграда був титулярний радник Йосип Алтєв. У 32 роки він, виходець із дворян, турок, грецької віри, мав у Єлисаветградському повіті 104 кріпаки, пройшов службу підканцеляриста, канцеляриста, губернського реєстратора, вахмістра, кадета, корнета, ротмістра, колезького асесора.
Приставу Петрові Калниболтському було 44 роки. Хоч він і був дворянином, але селян не мав. Служив у піхоті капралом, вахмістром, прапорщиком. Із 1786 року – квартальний наглядач, з 1795 – титулярний радник.
Титулярний радник Пантелеймон Сакільківський був українцем. Прийшов до поліції теж після служби в армії.
З 1829 року замість городових поліцією керували поліцмейстери, що було пов'язано із передачею Єлисаветграда до управління військових поселень.

До цього городовими служили прем'єр-майор Альвінцев, секунд-майор Степанов, секунд-майор Лазарєв, колезький асесор Алєєв, надвірний радник Стратомирович, штабс-ротмістр гвардії Цветкович, приватний пристав Рожницький.

Першим поліцмейстером став майор Тіньков, його замінили підполковник Халтурін, майор Іванов, підполковник Тигерстет

Карний розшук квартирував у будинку Ходоровського
Спершу міська поліція базувалася у приміщенні міської управи на розі вулиць Пашутінської та Преображенської. Після того, як ці приміщення згоріли, а на землі, подарованій місту Іваном Фундуклеєм, були збудовані нові приміщення для міської управи, апарат поліції було переведено до одного з кам'яних будинків на Великій Перспективній вулиці.
Будинок Ледерера
Дім на розі Олексіївської (тепер – Гагаріна) вулиці належав німецькому підданому Адольфу Ледереру. Навіть по батькові він сходиться з відомим австрійським колекціонером, меценатом і художником Августом Ледерером (1857-1936), портрет дружини якого Серени Пулітцер (1867-1943) став одним з найвідоміших творів генія віденського сецесіону Густава Клімта (1862-1918). У будинку Адольфа Ледерера, який зберігся (нижній правий кут рогу Гагаріна і Пашутінської вулиць), знаходилося (на правах оренди) Єлисаветградське повітове поліцейське управління.
На місці будинку Меєра Додіна сьогодні п'ятиповерхівка
У будинку лікаря Меєра Додіна (нижній правий кут рогу вулиць Шевченка і Пашутінської, не зберігся) на тих же засадах розміщалася 1-ша поліцейська частина міста.
Єлисаветград за поліцейським устроєм був розділений на три частини: 1-ша і 2-га розділялися Великою Перспективною, у напрямку Ковалівки була 2-га частина, 3-тю від них відділяв Інгул.
Будинок Йосипа Ходоровського, у якому був карний розшук
А у будинку Йосипа Ходоровського (цей гарний особняк зберігся і знаходиться нижче колишнього двору Меєра Додіна) розміщалося відділення карного розшуку. До речі, Йосиф Ходоровський доводиться дідом знаменитому чилійському режисеру сюрреалістичного напрямку Алехандро Ходоровському (нар. 1929 р.).

У своїх мемуарах «Потяг на третьому шляху» Дон-Амінадо відзначає, що другою за важливістю персоною в Єлисаветграді, звісно після міського голови Олександра Пашутіна, вважався поліцмейстер (начальник поліції).
Хто купив будку городового
Єлисаветградські газети у кожному номері друкували кримінальні пригоди, називаючи прізвища як потерпілих, так і підозрюваних у злочинах, а також накази по поліції та інші документи, пов'язані з її діяльністю. Ось кілька таких повідомлень з газети «Голос Юга».

Приказ по полиции. Полицмейстер И.Х.Янишевский издал следующий приказ по полиции: «Мною замечено, что во многих жителей Елисаветграда вошло в обычай выставлять на балконах при уборке комнат и выбивать от пыли домашнюю мебель, ковры и постельное принадлежности, поливать цветы, выбрасывать на улицу разный сор, и даже выливать грязную воду, обращая таким образом общественное достояние улицы чуть ли не в черный двор. Посему строго вменяю приставам в обязанность оповестить о содержании настоящего приказа обывателей и наблюсти за исполнением данного требования, а в противном случае виновных привлекать к законной ответственности. (5 травня 1905 року).

Приказ по полиции. Полицмейстер издал приказ, чтобы пристава задерживали и привлекали к ответственности извозчиков, выезжающих на работу без номеров и по вечерам не зажигающих фонарей у своих экипажей. (21 січня 1907 року).
Опровержение. Редакция получила от Елисаветградского полицмейстера барона Н.Э. фон Бринкена опровержение заметки, помещенной в №184 «ГЮ» об избиении городовым Маконова, в которой сообщается, что произведенным дознанием факт избиения не подтвердился. (21 серпня 1907 року).
Приказ по полиции. Господин полицмейстер предложил всем приставам строго следить за правильным поступлением сведений от гостиниц, меблированных комнат и постоялых дворов о приезжающих и уезжающих, кроме того, немедленно проверить книги во всех постоялых дворах, гостиницах и прочих заведениях. (21 жовтня 1907 року).
Увольнение городового за пьянство. Приставом первой части третьего дня был приставлен к увольнению городовой Майстренко за пьянство. Распоряжением полицмейстера городовой уволен. (1 листопада 1907 року).
Приказ по полиции. В последнее время биндюжники при поездке по городу перестали соблюдать изданные для них обязательные постановления городской думы. Во время езды не придерживаются правой стороны улицы, не соблюдают расстояния между подводами при езде и едут настолько быстро, что наезжают на взрослых прохожих и детей, как было на днях с учениками общественной женской гимназии Юдицкой, Рейсер и Разумовской, отделавшихся, к счастью, легкими ушибами. Ввиду этого полицмейстер отдал по полиции приказ строго наблюдать за биндюжниками и неуклонно привлекать к ответственности таких из них, которые откажутся исполнять обозначенные постановления. (14 грудня 1907 року).

От Елисаветградского полицмейстера. Объявление. По параграфам 1 и 3 постановлений херсонского губернатора, ношение всякого огнестрельного оружия и стрельба из него запрещается, по параграфу 23 тех же постановлений, лиц, виновных в нарушении этих требований, подвергают в административном порядке штрафу в размере до 3 000 рублей или тюремному заключению до трех месяцев. На основании этого извещаю жителей города Елисаветграда, что стрельба из ружей, пистолетов и револьверов накануне и в день Святого Крещения безусловно воспрещается и виновные в нарушении сего будут подвергаемы наказанию на основании обязательных постановлений. Полицмейстер Барон Бринкен. (5 січня 1908 року).
К учреждению в городе сыскного отделения. Сегодня в зале городской думы состоится заседание управы, где будет обсуждаться вопрос об учреждении в городе отделения сыскной полиции и конных стражников. (9 січня 1908 року).
Елисаветградская городская управа объявляет, что в присутствии ее 4 июня в 11 часов утра будет продаваться на снос полицейская будка, состоящая во 2-й части на Перспективной улице возле дома купца Лившица. (2 липня 1908 року).
Новый полицмейстер. Вчера утром приехал из Костромы вновь назначенный елисаветградский полицмейстер г.Кузнецов. Новый полицмейстер, которому вчера представлялись чины полиции, едет в Херсон, а по возвращению вступит в свою должность. (14 листопада 1908 року).
Содержание полиции в городе Елисаветграде стоило в 1908 году 56 058 рублей. В возмещение этих расходов их государственного казначейства поступило 15 785 рублей. Если распределить этот расход по числу жителей Елисаветграда, то на каждую душу придется около 60 копеек. (14 січня 1909 року).
Из приказа по полиции. Вследствие того, что некоторые городовые в обращении с публикой позволяют себе говорить дерзости, полицмейстер П.Г.Кузнецов предписал приставам внушить городовым, чтобы те не обращались грубо с публикой. Замеченные в грубости городовые будут увольняемы со службы. (5 лютого 1909 року).
От Елисаветградского полицмейстера (печатается на основании 138 статьи устава о цензуре). Прошу напечатать опровержение заметки, помещенной в №24 от 30 января о том, что будто бы в Елисаветград прибыл некий иностранный фотограф и производит снимки в местных школах, так как справедливость этой заметки не подтверждается. Полицмейстер Кузнецов. (11 лютого 1909 року).
Учреждение сыскного отделения. В Елисаветграде учреждается сыскное отделение в 10 агентов, и кроме того вводится 4 околоточных надзирателя. (21 листопада 1907 року).
Новые посты городовым. Вследствие неисполнения биндюжниками правил по проезду по улицам полицмейстером бароном Бринкеном установлены новые четыре поста конных городовых по Ивановской, Ингульской, Миргородской и Петровской улицам. (31 жовтня 1908 року).
Приезд. Вчера приехал вновь назначенный на должность начальника сыскной полиции в Елисаветград господин Кулаков. (4 листопада 1908 року).
Сыскное отделение. Городской управой заключен контракт с домовладелицей Зерцаловой по Крепостной на отдачу ей помещения по Крепостной площади для сыскного отделения, начальником которого назначен А.А.Кулаков. (18 листопада 1908 року).
Распоряжение полицмейстера. Полицмейстер распорядился, чтобы городовые осматривали свои участки и обязали домовладельцев стереть с заборов имеющиеся на многих из них нецензурные надписи. (3 квітня 1910 року).
Приказ по полиции. Полицмейстером П.Г.Кузнецовым приказом по полиции предложено приставам усилить наружный надзор полиции на время праздников, когда обыватели оставляют в большинстве случав квартиры без присмотра. (3 квітня 1910 року).
Приказ по полиции. Полицмейстер П.Г.Кузневов предписал приставам обязать всех владельцев собак под угрозой привлечения к ответственности надевать собакам намордники. (21 травня 1910 року).
Из приказа по полиции. В последнее время в городе появилась масса профессиональных нищих калек, которые, облюбовав центральные части города, назойливо пристают к публике и зачастую, чтобы разжалобить последнюю, обнажают свои искалеченные органы, чем вызывают неприятное впечатление, по дворам расхаживают шарманщики, акробаты и вообще бродячие музыканты, которые в иных случаях не брезгуют и мелкими кражами. На Дворцовой улице, где тротуары и без того узкие, по воскресным и другим дням, когда скопляется много публики, молодые люди, образуя на тротуарах шеренги, мешают правильному движению публики - все эти явления полицмейстером П.Г. Кузнецовым предписано приставам искоренять. (9 липня 1910 року).
Приказ по полиции. И. о. полицмейстера С.П.Романовский издал следующий приказ по полиции: «Мной замечено, что городовые, стоя на постах, позволяют себе усаживаться на тумбах или же облокачиваться на решетки, ограждающие на улицах деревья, или собирают возле себя знакомых и ведут с ними беседы. Предписываю господам приставам установить строгое наблюдение за правильным несением городовыми постовыми службы и о виновных в исполнении этого докладывать мне». (20 липня 1911 року).
Осмотр. Полицмейстер Ф.А.Веришко с помощником С.П.Романовским произвел осмотр коровника Радомысльского по Болотенной улице (отца Григория Зиновьева – прим. авт), и в результате о санитарных нарушениях составлен протокол, который послан в Херсон на усмотрение губернатора. (7 жовтня 1910 року).
Занятия для городовых. По распоряжению полицмейстера О.А.Веришко при первой полицейской части С.П.Романовский вводит еженедельные занятия городовых, применительно к полицейской службе.(4 грудня 1910 року).
Благодарность. Херсонский губернатор объявил благодарность надзирателям сыскного отделения Фомину и Тонкоусову за задержание воров, укравших на почте у генеральши Загряжской ценные бумаги на 40 000 рублей. (15 березня 1912 року).
Объявление. Требуется фотограф в Елисаветградское сыскное отделение на постоянную службу, православного вероисповедания. Условия лично. (8 квітня 1914 року).
Як святкували день поліції в Єлисаветграді
У царській Росії поліцейські теж мали своє професійне свято – День поліції. Уперше його почали відзначати 5 жовтня 1914 року.
Цікавий історичний факт: рішення про встановлення Дня поліції було прийнято імператором Миколою ІІ 7 (за новим стилем 20) грудня 1913 року! В указі самодержця, зокрема, вказувалося: «... Встановити загальне для поліції імперії річне свято 5 жовтня в ім'я святителя Олексія, митрополита московського». Зазначимо, що 5 жовтня – день «тезоімеництва», тобто іменин спадкоємця російського престолу цісаревича Олексія Миколайовича, покровителем якого вважався святий Олексій. Саме день іменин сина імператора і став професійним святом російських поліцейських.
Перше святкування Дня поліції 5 жовтня 1914 року проходило у складних соціальнополітичних умовах, адже почалася Перша світова війна. Підготовка до свята тривала кілька місяців і розпочалася збором грошей у підрозділах поліції на придбання ікони святого Олексія.
У день свята у столиці, а також у всіх губернських і повітових містах відбулися загальні молебні з водосвяченням Ікони святого Олексія, паради з участю чинів поліції, а також загальні збори особового складу поліції, на яких були присутні представники місцевої влади, правоохоронних і судових органів, військового командування. Загальні збори проходили у приміщеннях поліцейських управлінь і дільниць.
Не менш урочисто відзначали поліцейські своє свято і на периферії. Ось що писала про святкування у Єлисаветграді Дня поліції місцева преса:
Полицейский праздник. Вчера городская и уездная полиция праздновали годовой полицейский праздник. Чины городской полиции во главе с исполняющим обязанности полицеймейстера С.П.Романовским собрались к часу дня в помещении городской полиции, где отцом П.Колосовым с соборным причтом был отслужен молебен, после которого отец П.Колосов произнес речь, посвященную деятельности полиции, которая, по мнению отца Колосова, стоит всегда на страже интересов патриотизма. Чины уездной полиции во главе с исправником А.П.Пащенко собрались в казарме стражников, где также был отслужен молебен. По случаю праздничества, в город съехались много становых приставов уезда. (Газета „Голос Юга", 6 жовтня 1915 року).
Годовой праздник полиции. Вчера в уездной полиции по случаю годового праздника полиции отслужено было молебствие, по окончании которого отец Павел Колосов, отметив самоотверженную деятельность чинов полиции в столь тяжелое военное время, пожелал им дальнейшего процветания на пользу Отечества. На молебствии присутствовали исправники, помощники исправников, жандармский подполковник Аплечеев, ротмистр Афросимов. Городской голова, председатель земской управы, председатель окружного суда, прокурор и другие прислали поздравления. В заключение исправник А.И.Пащенко выразил своим сотрудникам благодарность за полезную службу и провозгласил «ура» Государю императору. («Голос Юга», 6 жовтня 1916 року).
Своє професійне свято поліцейські Російської імперії відзначали усього тричі. У березні 1917 року царська поліція була ліквідована і День поліції канув у Лету.

Згадали про нього в Україні через сім років, коли постановою колегії НКВС УРСР від 14 жовтня 1924 року було прийнято рішення святкувати День міліції 5 лютого на ознаменування прийняття Радою Народних Комісарів УРСР декрету «Про організацію міліції» (5 лютого 1919 року). Таким чином, радянські міліціонери одними з перших отримали своє професійне свято.
Валентина Григораш, спеціально для медіапорталу DOZOR
Переглядiв: 1294
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ