«Старі фотографії на стіл поклади»: Найстаріші фото та найкрутіші фотографи Єлисаветграда

Історія

«Старі фотографії на стіл поклади»:
Найстаріші фото та найкрутіші фотографи Єлисаветграда

«В уездном городе N было так много парикмахерских заведений и бюро похоронных процессий, что, казалось, жители города рождаются лишь затем, чтобы побриться, остричься, освежить голову вежеталем и сразу же умереть». (Илья Ильф, Евгений Петров, «Двенадцать стульев»).

А мешканці Єлисаветграда обов'язково встигали ще й сфотографуватися. На початку ХХ століття у нашому повітовому містечку було більше двадцяти фотосалонів! Тільки в ательє Давида Харлаба за рік робили вісім тисяч знімків. У фотографії Еммануїла Плетцера – чотири тисячі. Власне, саме завдяки цьому фотографічному буму початку минулого століття ми сьогодні і маємо стільки чудових фото нашого міста і наших земляків. А ще, мабуть, завдяки відносній доступності портретної фотографії, адже у того самого Плецера фото коштувало 1 рубль, у Харлаба – 80 копійок. Порівняйте с цінами на проїзд, наприклад: трамвайний квиток коштував 5 копійок, проїзд на візнику від центра міста до вокзалу – 25 копійок.

Перші – злочинці

Проте загальнодоступними фотопортрети стали лише на початку ХХ століття. Перші дагеротипи, що з'явилися у 1840-х були дуже дорогі, адже їх робили на срібних пластинах. Коштували такі дагеротипи більше 100 рублів! За наступні десять років були винайдені набагато дешевші способи фотографування. Проте фотографи і далі робили дагеротипи на сріблі, адже це робило фотографію елітним мистецтвом. І такі портрети ледь не прирівнювали до живописних.

У невеликих містах, в тому числі і в Єлисаветграді, «Портрет-кабінети» почали з'являтися тільки на початку 1870-х. Проте у сусідньому містечку Бобринець вже майже десять років існувало своєрідне фотоательє! Краєзнавець Володимир Поліщук пише, що ще у 1864 році у Бобринці було відкрите поліційне фотоательє (до 1865 року саме Бобринець був повітовим містом, а Єлисаветград – центром військових поселень). Тут робили портрети особливо небезпечних злочинців. Це був перший випадок використання фото у вітчизняній криміналістиці! У Москві поліційне фотоательє з'явилося лише у 1867 році. На жаль, ми не знаємо, скільки знімків зробили у Бобринці (адже фотографія залишалася справою недешевою), кого взагалі там фотографували і т.п.

Найстаріше ж фото Єлисаветграда датується серединою 1860 років. Хто його автор, на жаль, невідомо. Очевидно, зроблене фото з пожежної вежі міської думи. На місці заводу Ельворті ще пустир. На околиці міста, на вулиці Петрівській (зараз Шевченка) – торгові ряди, збудовані для московських купців, які приїздили на ярмарки.

«Портрет-кабінети» на Дворцовій

У 1900 році місцеві фотографи, яких було вже чимало, утворили «Товариство єлисаветградських фотографів». Фотомайстерні знаходилися на центральних вулицях Дворцовій та Великій Перспективній і зазвичай носили романтичні назви - «Рембрандт», «Рафаель», «Модерн», «Кабінет-Вікторія». Слово «фотоательє» ще не вживалося. Називали їх по-різному: «Портрет-кабінет», «Візит-портрет», «Портрет-сувенір».

Найтитулованішим фотографом у місті був Яків Лейбович Тираспольський – «Придворный фотограф Российской империи. Поставщик Высочайшего двора». Таке звання і право фотографувати царських осіб в Імперії мали лише 82 фотографи. Яків Тираспольський кілька разів фотографував Великого князя Миколу Миколайовича, Государя Спадкоємця Миколу Олександровича та короля Данського. І все життя мав право підписувати свої роботи «Придворне фото».

Якова Тираспольського згадує у своєму «Нарисі» і Пашутін. Справа в тому, що у 1893 році під час урочистого відкриття водогону в місті Тираспольський зміг вразити присутніх неймовірною оперативністю. О 14.00 Яків Лейбович сфотографував освячення водогону, а о 19.00, коли закінчився банкет з цього приводу, в його вітрині на розі Великої Перспективної та Нижньо-Донської (кол.вул.Тімірязєва, нині - Тараса Карпи) вже було виставлене фото події!

Проте найвідомішими фотографами Єлисаветграда можна назвати Давида Харлаба, Еммануїла Плетцера та Ізраїля Бріля. Усі вони мали по кілька ательє на Дворцовій та Перпективній. А Харлаб ще й був особистим фотографом родини Ельворті і створював перші рекламні проспекти продукції заводу. Проте Харлаб заробляв ще з того, що здавав в оренду власні будинки. Найкрасивіший будинок, який він збудував, орендував Міжнародний кредитний банк (зараз там знаходиться ресторан Primo Violino). Існує гіпотеза, що насправді Харлаб будував цей дім для себе, збирався там жити і працювати, тож купол на будівлі спочатку був скляним. Це цілком ймовірно, адже єлисаветградські фотографи навчилися працювати при штучному освітленні тільки у 1908 році. До цього салони розміщувалися завжди на найвищих поверхах та мали великі вікна, щоб забезпечити необхідне освітлення. А в перших французьких фотосалонах робили скляні стелі. Проте і на дореволюційних фотографіях будинку купол не прозорий.

Набагато скромніше жив колега Давида Осиповича Ізраїль Леонтійович Бріль. Його будинок, збудований ще в 1840-х роках, відшукав на вулиці Нижньо-Донській краєзнавець Володимир Поліщук. Не полінуйтеся пройти два квартали від Великої Перспективної і подивитися на дім № 57. Адже він цікавий не тільки тим, що в ньому жив Бріль. Цей старий будинок почав руйнуватися більше ста років тому через будівництво сусіднього дому (на що мешканці постійно скаржилися в міську управу), проте стоїть і досі. А перед ним і сьогодні збереглися кам'яні стовпчики, до яких прив'язували коней.

Складності реклами

Протягом кількох років єлисаветградські фотографи зверталися до міської управи з проханнями дозволити їм встановити «зовнішню рекламу» - скляні освітлені вітрини з фотографіями - на тротуарах біля своїх ательє. Еммануїл Плетцер писав, наприклад, що вітрина завтовшки лише 25 см і має довжину в один метр, тож перехожим не заважатиме. А вони, фотографи, готові платити за такій дозвіл 75 рублів на рік.

Проте кілька років міська управа чомусь відмовляла. Доки фотографи усі водночас не встановили вітрини без дозволу. Після року суперечок міська влада здалася: фотографам призначили плату за установку вітрин на Великій Перспективній і Дворцовій 40 рублів, на інших вулицях – 25 рублів на рік. Нічого не нагадує?

Більше єлисаветградських фото можна побачити на сайті галереї «Єлисаветград»