Таємниці площі Богдана Хмельницького: лазні, електростанція та ковзанка

історія

Таємниці площі Богдана Хмельницького:
лазні, електростанція та ковзанка

Спочатку була площа. І площа була Банна. Адже саме тут знаходилися міські лазні. Потім тут розбили сквер – Макеєвський бульвар на честь колишнього міського голови Івана Макеєва. У радянські часи ім'я Макеєва було забуте і площу перейменували на честь декабристів. А вже на зміну декабристам прийшов у роки Незалежності Богдан Михайлович Хмельницький у бронзі.

Інгул суднохідний?

Усі історії про те, що колись Інгул у нашому місті був суднохідним, – це, звичайно, міф. Проте у першій половині XIX століття така можливість розглядалася. Для цього планували з'єднати Інгул з Дніпром каналами та вирівняти його русло. Проект виявився надто дорогим та складним.

Але русло Інгулу в місті все ж таки вирівняли. До 1850 року на місці сучасної площі Богдана Хмельницького річка утворювала петлю. Інгул взагалі мав звичку кожну весну виходити з берегів, зносити мости, затоплювати будинки. Петля ж призводила до заторів льодоходу і паводки були ще страшнішими. Найбільша повінь відбулася у місті весною 1841 року. Вулицю Велику Перспективну, наприклад, затопило аж до сучасної міської ради. У ту повінь загинули люди, деякі прибережні будинки було повністю зруйновано. Тож на ліквідацію петлі грошей не пошкодували. Русло вирівняли. Між вулицями Безопівською (Гоголя) та новим руслом утворився пустир.

Першим капітальним приміщенням, яке тут збудували, стали міські лазні з літніми кабінетами, які займали два квартали – від вулиці Іванівської (Чорновола) до Миргородської (Шульгиних). Тож площу, що утворилася між лазнями та новим руслом Інгулу, стали називати Банною.

Бульвар Макеєва

Ми звикли думати, що єдиним міським головою, на честь якого вдячні нащадки назвали вулицю, був Олександр Пашутін. Проте був ще один керівник міста, в пам'ять про якого містяни не просто назвали, а навіть створили новий бульвар - Іван Микитович Макеєв. Погодьтеся, чудовий приклад для сучасних декомунізаторів : хочеш щось назвати – збудуй.

У 1909 році до міської управи звернулися обивателі вулиць Івановської та Інгульської (Декабристів) з пропозицією створити на Банній площі бульвар та назвати його Макеєвським. У тому ж році було висаджено бульвар з чотирма рядами дерев.

Дуже шкода, що ця назва не збереглася. Адже історія родини купців Макеєвих – невід'ємна частина історії нашого міста. Петро Макеєв поселився біля фортеці святої Єлисавети ще у 1755 році! У 1762, коли Катерина ІІ видала указ, згідно з яким розкольникам, що селилися поблизу фортеці Єлисавети, дозволено було займатися торгівлею і зватися купцями, він перший скористався цим правом. Торгував Макеєв переважно «красним товаром», тобто тканинами. Для власної торгівлі він звів на лівому березі Інгулу торгові ряди, які дали початок новій вулиці – Купецькій. Торгові ряди «красного товару» і досі там! А Купецьку після побудови на цій вулиці церкви перейменували у Преображенську. Але це вже тема окремої публікації…

Купець Іван Микитович, який через сто років обійняв посаду міського голови Єлисаветграда, – онук того першого єлисаветградського купця. На посаді міського голови Іван Микитович не затримався – його обирали лише один раз на один рік, з 1864 до 1865. Проте після цього представник найбагатшої купецької династії створив у Єлисаветграді дитячий притулок для сиріт і керував їм наступні шість років до дня своєї смерті. Іван Микитович заповів місту банківський внесок у десять тисяч рублів з тим, щоб відсотки по ньому направлялися на розвиток народних училищ. У пам'ять про нього і посадили городяни у 1909 році бульвар на березі Інгулу.

Електростанція та відділок поліції

Подивіться на Банну площу на плані Єлисаветграда 1913 року. Найбільша будівля під номером 26 - це електростанція, яку у кінці XIX століття збудував міський інженер Євген Тамм – батько майбутнього лауреата Нобелівської премії Ігоря Тамма. Спочатку ця електростанція обслуговувала переважно трамвай, а потім продавала електрику і мешканцям міста. У липні 1941 року під час відступу радянські війська підірвали електростанцію. Після війни її не відбудовували. Зараз на її місті – чотирнадцятиповерхівка.

Більшість будівель виходили на площу задніми стінками – вхід у них був з інших вулиць. Так, початкове ремісниче училище Талмуд-тора (№ 84) має адресу вул.Гоголя, готелі «Європейська» та «Пасаж» (№№ 45, 46)- вул. Велика Перспективна.

Проте на площі-бульварі залишалося ще багато місця. Тут встановлювали свої шатри приїжджі цирки шапіто. А головний єлисаветградський розважальник Аксенфельд взимку влаштовував тут ковзанку, влітку - трек для велосипедистів. Єдина будівля, яка збереглася на Банній площі з середини ХІХ століття , - відділок поліції № 2. Зараз у ньому знаходиться ляльковий театр.

Ще на початку сімдесятих років минулого століття в цьому районі можна було побачити залишки того старого міста. Проте будівлі Будинку Побуту та Будинку Профспілок, зведені вже у 80-ті роки дев'ятиповерхівки повністю змінили вигляд мікрорайону. Хоча деякі спадкові єлисаветградці все одно і досі називають це місце Банною площею…