×
 
 
Учасник «Голосу країни - 8»
з Кіровоградщини:
Від співу не міг втриматися навіть під час роботи офіціантом у кафе
Студент Кіровоградського музичного коледжу Анрі Болквадзе взяв участь у «сліпих прослуховуваннях» нинішнього сезону «Голосу країни» на телеканалі «1+1» і заспівав так круто, що підкорив одразу трьох тренерів із чотирьох. Зараз юний співак - у команді Джамали. Як Анрі готувався до участі у проекті, як робота в кіровоградському кафе розкрила його талант та про плани на майбутнє – у інтерв'ю медіапорталу DOZOR.
Взагалі 22-річний співак народився у Грузії. В дитинстві родині довелося переїхати в Україну через численні перевороти та нестабільну обстановку на батьківщині. Спробувавши жити у кількох регіонах країни, родина Болквадзе вирішила оселитися на Кіровоградщині.
«Я родом з міста Батумі. Ми жили в різних містах. У Києві, у Кременчузі. Але врешті-решт знайшли село Микитське у Світловодському районі і вирішили там залишитися. До сьогодні моя родина живе там. Це в 30 хвилинах від Світловодська. Я ж переїхав до Кропивницького навчатися та працювати. Взагалі у нас велика родина: батько, матір, сестра та брат. Ще один найменший братик народився тут», - розповідає Анрі.
Голос «прорізався» у хлопця з самого дитинства. Нестримний талант дитини батьки вирішили розвивати, адже спів у родини – на особливому місці.
«З самого дитинства, коли хтось дивився якийсь серіал чи програму, де співали, я не міг всидіти, я співав, кричав, був дуже активною дитиною. Це помітили мої рідні, а батьки почали віддавати мене до різноманітних гуртків, долучати до концертів. Взагалі у нас вся родина співоча. Коли я був маленьким, то ми збиралися всією родиною, приходили сусіди та рідні, і під час застілля ми всі разом співали. Усі слухали, затамувавши подих».
Анрі Болквадзе стверджує, що попри велику кількість талановитих виконавців на українській сцені, кумира він собі не обрав. Каже, у кожному співаку йому подобаються окремі риси та манери подачі голосу. А от українська мова підкорила грузина раз і назавжди.
«У Грузії в школі нас навчали тільки російській мові. Українську я почав вивчати вже після переїзду, тоді не знав жодного слова. Ця мова мене дуже привабила і я нею захопився», - ділиться Анрі.
Попри успіх у музичній сфері та численні виступи на кіровоградських сценах Анрі Болквадзе почав навчатися професійно співати тільки нещодавно. До цього жодного уявлення про ноти та правильний спів, зізнається, не мав.
«Зараз я навчаюся в музичному коледжі за фахом вокал. Також вчуся грі на фортепіано. Коли я вступав до закладу, то навіть нот не знав. Але вже брав участь у конкурсі «Калиновий спів», де здобув гран-прі. Я захотів зрозуміти, звідки береться голос, його основу, як ним керувати. Тоді й вирішив здобути музичну освіту. Я зрозумів, що музика для мене – це енергія. Якщо мені погано, я слухаю музику чи співаю і мені стає ліпше», - розповідає співак.
Щоб заробити грошей на оплату навчання, Анрі Болквадзе пішов працювати офіціантом у кіровоградське кафе «Квартира». Від співу не міг втриматися навіть на роботі.
 
Під час ранкового прибирання у кафе я не міг працювати, не увімкнувши свій плей-лист.
«Наприклад, під час ранкового прибирання у кафе я не міг працювати, не увімкнувши свій плей-лист. І, звісно, підспівував, бо щоб не співати під свою улюблену музику, треба було хіба що рота мені заклеїти. Це помітила власниця кафе і запросила мене на прослуховування, попросила виконати пісню. Я заспівав у караоке-залі, їй сподобалося, тоді я й почав співати в цьому закладі на маленькій сцені».
Коли голос молодого співака почули гості закладу, Анрі почали запрошували виступати на святах, весіллях.
«Одного разу мій викладач сказав мені, що не дуже добре почувається та попросив мене виступити на заході у торговельному центрі. Потрібен був артист, який у проміжках основного заходу співатиме і даруватиме людям гарні емоції. Там мене помітили і запросили співати на весіллях. Дуже багато просять заспівати українських пісень, також і зарубіжні. Загалом виконую улюблені пісні пар, наприклад, ті, які лунала під час їхнього першого побачення чи зізнання у коханні. Також просять виконувати пісні Максима Барських, MONATIK, «Піанобой» та гурту «Океан Ельзи». Я вивчаю ці пісні, а потім вже виконую їх на загал», - говорить Болквадзе.
Усім, хто дивився ефір «Голосу країни», могло здатися, що співаку вдалося з легкістю пройти «сліпі прослуховування». Втім, Анрі говорить, що не з першої спроби потрапив на телебачення.
«Щоразу як я дивився черговий сезон «Голосу країни», розумів, наскільки підготовлені люди там виступають. Це вже сформовані співаки, які вміють керувати своїм голосом, мають свою унікальну манеру подачі пісень, володіють своїми даними. Тому до цього шоу я готувався протягом кількох років відтоді, як вступив до музичного коледжу. Я протягом цього часу старанно вдосконалював свій голос і цього року зрозумів, що пора йти на «Голос країни». Дуже вдячний моєму викладачу Олександру Безаю, він мені дуже допоміг з голосом, обрамив його, як діамант. Він навчив мене, як подавати свій голос, тембр, додавати гучності. Зараз ми продовжуємо займатися, я вже на третьому курсі, залишився ще рік. Далі планую або ж вступати до консерваторії в Україні, або повернутися на свою батьківщину та розвиватися там», - розповідає Анрі.
«Обравши Джамалу, відчув, що зробив правильний вибір. Взагалі я не очікував, що до мене хтось повернеться. Я ж звичайний студент. Коли до мене повернулася Джамала, Потап та Сергій Бабкін, я не одразу зрозумів, що коїться. Коли вони почали зі мною говорити, неодразу згадав своє ім'я, не знав, що відповідати, плутав мови. Хотілося швидко все сказати та втікти, щоб судді не передумали та не відвернулися від мене. Це було справжнє відчуття ейфорії, що саме мені потрібно обирати. Для мене «Голос країни» - це диво. Безумовно, я відчуваю конкуренцію, але є люди, які поза нею. Якщо людина відкрита зі мною, не лукавить, то і я відкриваюся. Наприклад, тріо «Gils in jazz» дуже мені подобається, в учасниць дуже гарна українська мова, вони відкриті та емоційні. У нас одразу налагодився зв'язок», - ділиться Анрі.
Співак зізнається, що кожного разу виходячи на сцену – хвилюється. Проте такі переживання навпаки допомагають юнаку під час виступу.
«Я переконаний, що якщо немає хвилювання перед виступом, то ти виступиш ніяк. Якщо є хвилювання, значить є емоції. Щоразу перед виходом на сцену я переживаю, як в перший раз».
Проте хлопець зізнається, що дуже хвилювався, як на його участь у конкурсі відреагують батьки. Утім дуже дякує за підтримку і матері з батьком, і коханій дружині Марії.
«Батько завжди казав, що музика не є опорою в житті. Популярність може бути сьогодні, а завтра - ні. Я знаю математику, знаю точні науки, але те, чим людина займається, має приносити задоволення. У інакшому випадку ти будеш жити чужим життям, чужою роботою. Батьки підтримували моє захоплення, але не хотіли, щоб музика стала справою мого життя. Але я поринув у музику з головою і буду робити все, щоб залишатися з нею завжди. Батьки не знали, що мене покажуть на телебаченні. Після того, як вони подивилися ефір, то були щасливі. Моя мама завжди хотіла, щоб я потрапив на телебачення, тому дуже зраділа».
Усім, хто хоче спробувати себе у «Голосі країни», Анрі радить не боятися і впевнено йти до своєї мети, маючи в серці любов до своєї батьківщини і рідної мови.
 
Хотілося б побажати усім українцям ще більшої любові до своєї країни, адже батьківщина – це повітря, тебе підтримує та надихає
«Якщо ти налаштований на позитив, то все буде виходити. Якщо ж ні – то з будь-якої справи користі не буде. Якщо ти відчуваєш своє покликання у мистецтві, треба пробувати. І коли щось не виходить, це не означає, що з цим заняттям треба покінчити. В мене з першого разу теж нічого не вийшло. І взагалі було важко, коли я приїхав в Україну, оскільки у людей тут інший темперамент, інакша культура. Зараз з впевненістю можу сказати, що Україна - моя друга батьківщина. Я дуже пишаюся, що тут живу. Я вважаю, що кожен українець має розмовляти рідною мовою, бо вона чудова. З її допомогою можна передати такі емоції, які не передати іншими мовами. Хотілося б побажати усім українцям ще більшої любові до своєї країни, адже батьківщина – це повітря, тебе підтримує та надихає».
Переглядiв: 5899
ЯНА ДАР'ЄВА
журналіст: ЯНА ДАР'ЄВА
ОЛЕНА КАРПЕНКО
фотокореспондент: ОЛЕНА КАРПЕНКО
Facebook Twitter Viber Skype