×
 
 
арт
Усі в театр! Що подивитися на «Вересневих Самоцвітах»
Ми ще не встигли обговорити усі театри і спектаклі Кропфесту, а наступного тижня – вже «Вересневі самоцвіти». Не хочеться вдаватися до порівнянь. Адже «Самоцвіти» проходять у нас вже 48 років, тож проблем з організацією, квитками, «провальними» виставами вже просто не може бути. З іншого боку, усі 48 років «Самоцвіти» якось годують самі себе – на проведення фестивалю щорічно виділяють кошти з обласного бюджету, але мова йде не про мільйони, а про 100-200 тисяч.

Але головну відмінність «Самоцвітів» і Кропфесту відзначив директор театру ім. Кропивницького Володимир Єфімов: «У них у програмі написано «Театр: пошуки та експерименти». Експерименти – це цікаво, але не завжди і не всім. А «Вересневі самоцвіти» - це свято театрального мистецтва. Не конкурс, не експеримент, не можливість показати щось дуже екстравагантне, а свято для глядачів. Тож принципи, за якими ми обираємо вистави, у нас інші».
 
Східна казка
 
Дніпровський академічний театр ім. Т.Г.Шевченка, «1 день із 1000 ночей»

Вистава за мотивами азійського фольклору. Є там такий персонаж – Ходжа Насреддін, трохи схожий на Івана-дурня, і дуже популярний у всьому світі. За короткими гумористичними розповідями про Насреддіна, драматург А. Крим написав п'єсу «Стара нова історія», а дніпровський режисер Володимир Назаров поставив за цією п'єсою шикарну музичну комедію «1 день» з прекрасними східними танцюристками та відчутним колоритом азійського містечка з вузенькими вуличками, мечетями, чайханами та багатими східними базарами.

Володимир Назаров ще недавно був художнім керівником Російського державного музичного театру. У 2015 році він виступив із публічною заявою: "Наш председатель Совета при Общественном телевидении, народный артист СССР Олег Табаков позволил себе мерзкие и подлые оскорбления в адрес Украины, в адрес украинцев (…) Наши правители приходят и уходят, а вы, артисты, остаетесь. И навечно, сколько будут вспоминать вас, вот это вам не простят! Не простят ни русские, ни украинцы. Я считаю себя украинцем, и я глубоко оскорблен этим высказыванием откровенно расистского толка…». Зазвичай далі заяв справа не йде, але народний артист Росії Назаров залишив посаду, переїхав в Україну, отримав українське громадянство і влаштувався працювати у Дніпровський театр.

17.09 (понеділок), 18.00. Майте на увазі: вистава йде 2,5 години.
 
Французька комедія від сценариста «Ёлок» та «Любовь-морковь»
Черкаський обласний театр ім. Т.Г. Шевченка, «Обережно – жінки!»

Спектакль "Обережно - жінки!" за п'єсою білоруса Андрія Курейчика є в репертуарі багатьох російських, українських та білоруських театрів. Це класична комедія положень: симпатичний художник Серж і три його коханки – романтична студентка, брутальна барменша та немолода владна забезпечена жінка…

Щоб зрозуміти, якого саме гумору слід чекати, варто загадати, що Андрій Курейчик був сценаристом (в співавторстві) фільмів «Любовь-морковь», «Любовь морковь – 2», «Елки» та ремейку «Служебного романа».

18.09 (вівторок), 18.00. Вистава триває дві години.
 
Життєва комедія
Ніжинський театр ім. М. М. Коцюбинського, «Дитина б все змінила…»

Ніжинський театр кіровоградським глядачам представляти не треба. Вони приїздять до нас щороку (торік, якщо пам'ятаєте, була соціальна драма «Безодня») і мають в нашому місті своїх палких шанувальників і нешанувальників.

Жанр легкої комедії для цього театру новий, у його репертуарі більше сучасних соціальних драм гострої тематики. Тож ми можемо побачити ніжинців у іншому амплуа. Щодо сюжету, то він тут більш життєвий. Чоловік і дружина, які кохають одне одного, але трохи втомилися і засумували в шлюбі. Абсолютно невинна брехня дружини на початку змушує її брехати знову і знову, що врешті-решт перетворює подружнє життя на нескінченний театр абсурду.

19.09 (середа), 18.00. Вистава триває 1,5 години без антракту.
 
За Шолом-Алейхемом
Миколаївський драматичний театр, «Тев'є-молочник»

Історія про типове українське містечко, де живуть українці, росіяни, євреї, кожен за своїм звичаєм і зі своїм богом, але в мирі і злагоді. До певного моменту, а потім щось сталося, чомусь раптом стало важливо, не хто ти є, а в кого віруєш…

З виставами за творами, які знають і люблять багато поколінь, завжди складно. З одного боку, зіпсувати оповідання Шолом-Алейхема неможливо. Просто виходь на сцену і читай з характерним єврейським акцентом – глядачі сміятимуться і плакатимуть. З іншого – від таких вистав завжди чекаєш дуже багато. Це ж Шолом-Алейхем!

Хоча не зовсім. П'єсу «Поминальна молитва» за оповіданнями Шолома-Алейхема написав Григорій Горин, автор сценаріїв фільмів «Тот самый Мюнхаузен», «О бедном гусаре замолвите слово», «Формула любви». А вперше поставив її Марк Захаров у 1989 році (існує, до речі, телеверсія цього спектаклю Ленкома). Сьогодні вистави за цією п'єсою є в репертуарі багатьох українських театрів. І все це піднімає планку очікувань ще вище… Чого чекати від Миколаєва? Ніхто не знає, вистава абсолютно нова. Головний режисер нашого театру Євген Курман каже, що миколаївський театр сьогодні активно розвивається, туди прийшли нові режисери, театр отримав новий імпульс, тож можемо сподіватися на прекрасну виставу.

20.09 (четвер), 18.00, 2 години.
 
Нове читання «Енеїди»
Донецький обласний театр (м. Маріуполь), «Енеїда»

Реакція глядачів на «Енеїду» маріупольського театру неоднозначна – від захвату до абсолютного несприйняття. Журналіст Ельвіра Загурська («Україна молода») пише: «Вистава режисера Анатолія Левченка непроста. Особливо впливають на глядача культурні знаки не лише різних епох, а й цивілізацій: скіфська баба, Венера, статуя з острова Пасхи, Нефертіті, Лаокоон, Аполлон — і це дає змогу помістити Україну, репрезентовану головним героєм, у контекст цивілізаційного розвитку. (…) Тут музика не є ілюстрацією сценічного тексту; доволі складна і, на перший погляд, строката партитура є чіткою системою лейтмотивів, кожен з яких, у свою чергу, теж репрезентує музичний зріз різних епох та країн: «Місячна соната» Людвіга ван Бетховена, «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича, саундтрек до «Таємних матеріалів», грегоріанський хорал…»

Усі ці знаки супроводжують Енея у мандрівці (на вході в Царство мертвих, до речі, стоїть статуя робітника та селянки). Тож вистава визвала майже обурення у глядачів, які чекали від «Енеїди» чогось такого українсько-вишиваного. Хоча насправді і сама «Енеїда», яку Котляревський писав 26 років, набагато складніша за «Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди, козак»… І навіть ті глядачі, яким така вільна інтерпретація Котляревського не сподобалася, зазначають, що яскраві враження все ж таки отримали.

21.09 (п'ятниця), 18.00, тривалість – 2 години.
 
Біографічний спектакль під французький шансон
Вінницький обласний театр ім. М. К. Садовського, «Ассо та Піаф»

Чудова історія кохання Пігмаліона та Галатеї - французького поета Реймона Ассо та молодої співачки Едіт Піаф. У 1935 році досить відомий та успішний французький поет Реймон Ассо зустрічає вуличну співачку Едіт Піаф. Реймон Ассо не просто писав для неї та кохав її, він став її менеджером, продюсером, костюмером та консультантом. І за чотири роки власноруч створив образ «Великої Едіт Піаф».

Лише чотири роки! У 1939 легіонера Ассо призвали до армії, він пройшов всю війну, а після повернення не намагався відновити стосунки з Піаф – ані особисті, ані творчі. Хоча він писав для інших французьких зірок і залишався дуже відомим поетом.

Красива, зворушлива і трохи сумна історія під чудові пісні Едіт Піаф, які написав для неї її власний Пігмаліон – Реймон Ассо. Здається, саме те, що треба для недільного вечора.

23.09 (неділя), 18.00, 1,5 годин без антракту.
А 22 вересня, в суботу, о 10.00, на Хуторі «Надія» відбудеться традиційне свято. Тема 48-го фестивалю – творчість Миколи Лисенка. Ми почуємо його твори в виконанні оркестру театру імені Кропивницького. Театральну програму покажуть гості – Донецький обласний драматичний театр (м. Маріуполь). Кіровоградський театр в рамках фестивалю виступатиме в Олександрії – там 19 вересня покажуть музичну комедію «Севільські заручини» та дитячу казку «Попелюшка».

Квитки на всі вистави можна придбати в касах або онлайн на сайті театру імені Кропивницького – поки вони ще є, адже насправді вільних місць залишилося вже небагато.
Переглядiв: 1999
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА