×
 
 
Велика Перспективна вулиця:
від площі Фортечної до Ярмаркової


Це була одна з перших вулиць нашого міста, яке розросталося біля валів фортеці святої Єлисавети. Хто дав їй таку назву – невідомо. Є припущення, що влада бачила у вулиці майбутній розвиток Єлисаветграда. А можливо, тому, що вулиця проглядалася з кінця у кінець. Вона являла собою хребет міста, до якого ребрами прив'язувалися інші вулиці: на правому березі ріки Інгул - Пермського та Биковського мікрорайонів, а на лівому березі – історичного Подолу.

Вулицю не обминула негативна традиція нашого міста щодо багаторазового перейменування. Так при складанні межового плану наприкінці ХVІІІ ст. її називали Московською-Перспективною, а під час перебування Єлисаветграда в управлінні військових поселень - Миколаївським проспектом. Після повернення міста до цивільного управління, з 1860 року, вулицю назвали Великою Перспективною. За радянської влади їй дали ім'я Карла Маркса. А з 27 жовтня 2011 року вона знову Велика Перспективна.

На початку вулиці (якщо брати до уваги нумерацію будинків на ній) до 250-річчя міста встановили гранітну колону зі скульптурним зображенням Ангела-охоронця. Але ми почнемо опис Великої Перспективної вулиці з іншого кінця, який, власне, і був історичним її початком, та початком нашого міста.
 
Від Фортечної площі через Сінну до Інгулу
Проект одноповерхового кам'яного будинку з мезоніном ректора Єлисаветградського духовного училища Михайла Скворцова. Архітектор Шилін. Проект затверджений 18 жовтня 1860 року. Знаходився будинок у районі нинішнього кафе «Українські страви» по вулиці Соборній.
Починалася вулиця від Фортечної площі, і майже по прямій лінії через Великий міст на Інгулі тягнулася до Ярмаркової площі за вулицею Бериславською (нині Єгорова).

На стіні будинку по вулиці Ровенській пам'ятна дошка, що тут з 1909 по 1919 рік проживав письменник Юрій Яновський. Автори цієї дошки допустили помилки. По-перше, поки що не встановлено, з якого року Юрій Іванович проживав у цьому будинку, а по-друге, навчатися до Києва він поїхав наприкінці травня 1922 року. У ті роки вікна будинку виходили на Фортечну площу.

Через дорогу від будинку Яновського, на розі провулків Чечорного (Сухумський) та Плетеного, - приміщення колишнього Биковського народного училища ім.Жуковського. У цьому училищі здобував початкову освіту Володимир Винниченко. Вступив до училища він у 1887 році і навчався тут три роки.

Неподалік знаходився і будинок, вікна якого також виходили на Фортечну площу, і в якому збиралися у 1921 році члени «Комітету по боротьбі з більшовизмом». До цього «Комітету» входив і Михайло Драч (майбутній білоруський письменник Ригор Кобець).

На розі з вулицею Верхньою Биковською був будинок пересильної в'язниці, у якому кілька днів сидів розбійник Григорій Котовський під час його етапування з Кишинева на каторгу. На місці в'язниці у 1911 році технік Григорій Зусман збудував двоповерховий будинок.

У кварталі між вулицями Верхньою та Нижньою Биківськими був заїжджий двір Феодосія Зеленщенка. На його місці сьогодні висотна споруда «Кіровоградобленерго». Зберігся документ, який свідчить, що у 1894 році заїжджий двір уже функціонував, і належав він бобринецькому міщанину Мошку Лінецькому. Потім його придбав Феодосій Зеленщенко. А після його смерті удова Варвара зробила добудови на подвір'ї. Це був двоповерховий будинок, який від вулиці Нижньої Биківської мав напівпідвальний третій поверх.
У цьому будинку по вулиці Ровенській жив письменник Юрій Яновський
Приміщення колишнього Биківського народного училища ім.Жуковського
Збудував технік Г.Зусман
На фото з колекції С.Невесьолова заїжджий двір Ф.Зеленщенка
Вище заїжджого двору Зеленщенка, на розі з Верхньою Биковською вулицею, був одноповерховий будинок з напівпідвальним поверхом (на знімку він без вікон та дверей). Кому належав цей будинок, і що у ньому було – невідомо. Люди старшого покоління, які пам'ятають його, кажуть, що у напівпідвальному поверсі була велика зала без стелі на рівні першого поверху, а перший поверх над нею - балкон.

У 1812 році «иждевением и трудами» церковного старости Караманенка була збудована Володимирська церква. Нижче церкви був Василівський провулок, а між провулком та Інгулом стояв двоповерховий будинок, у якому був заїжджий двір Збара.

Нижче Фортечної площі по правій стороні вулиці був Сінний ринок. У 1957 році тут збудували двоповерхове приміщення школи-десятирічки (зараз лікарня «Ацинус»).
Фрагмент газети «Кіровоградська правда» з фотографією школи.
На розі з Великою Пермською вулицею - будівля Окружного суду. Цей будинок належав Соколовим-Бородкіним, а з 1 липня 1874 року у ньому розміщується окружний суд. Дехто з краєзнавців стверджує, що проектував цей будинок архітектор Андрій Достоєвський, хоча документальних підтверджень цьому не надає.
Окружний суд. Поштова листівка.
Ще нижче до річки - базарна площа та Османський бульвар. На базарній площі збудували приміщення спортивної школи. Про історію Османського бульвару ми уже розповідали. Нижче спортшколи - пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, відкритий у 1995 році (архітектори О. Смуріков, А. Оболенський; скульптори І. Банін, Остап Ребманн).
 
Великий міст
 
Перший дерев'яний міст через Інгул у місті розпочали будувати у 1756 році. План мосту має наступний заголовок: «Планъ и профили мосту при крепости Святыя Елисаветы чрезъ реку Ингулъ с показанием работъ 1756 году сочиненъ 1757 году генваря дня…». Також на плані читаємо, що його «сосвидетельствовалъ инженер-порутчикъ Григорей фон Гриндаль», «с подлинным свидетельствовалъ кандуктор (кресляр військових комунікацій – прим.авт.) Сергей Суков», а «копировалъ сержант Иван…» (далі край паперу відірваний – прим.авт.). Тобто план був скопійований з виготовленого раніше, з внесенням змін до нього, які були пов'язані з будівництвом мосту у 1756 році.

Отож, перший міст через Інгул в Єлисаветграді був дерев'яний, і знаходився він приблизно на тому ж місці, де сьогодні міст по вулиці Великій Перспективній.

Припускаємо, що за наступні 90 років, поки збудували перший кам'яний міст через Інгул, його кілька разів ремонтували.

А от коли з'явився цей кам'яний міст, дізнаємося з «Исторического очерка г. Елисаветграда»: «Большой мост чрез реку Ингул на гранитных устоях. Построен в 1845 году подрядчиком кременчугским купцом Слюнковым, постройка обошлась в 35831 руб. В 1879 году сделано капитальное исправление на 1980 руб. В 1885 году устройство подпорной стены обошлось в 1310 руб. В 1891 году произведен капитальный ремонт моста, который обошелся 7520 руб. 53 коп.».
Великий міст, поштова картка, 1917 рік
Фото мосту у повоєнні часи, приблизно 1960-ті роки. Як бачимо, цей міст за конструкцією уже відрізняється від дореволюційного.
 
Під час останньої реконструкції міст змінився. Він став ширшим і довшим. Замість двох рядів опор - один. Було розширене русло ріки. Береги узяли у бетон. Навіть спершу по святах включали фонтани на річці, та коли це було востаннє - важко й пригадати.
Продовження теми - згодом на медіапорталі DOZOR

Валентина Григораш, спеціально для медіапорталу DOZOR

Фото з колекції Ю.Тютюшкіна та С.Невесьолова
Переглядiв: 6029
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ
Facebook Twitter Viber Skype