Починалася вулиця від Фортечної площі, і майже по прямій лінії через Великий міст на Інгулі тягнулася до Ярмаркової площі за вулицею Бериславською (нині Єгорова).

На стіні будинку по вулиці Ровенській пам'ятна дошка, що тут з 1909 по 1919 рік проживав письменник Юрій Яновський. Автори цієї дошки допустили помилки. По-перше, поки що не встановлено, з якого року Юрій Іванович проживав у цьому будинку, а по-друге, навчатися до Києва він поїхав наприкінці травня 1922 року. У ті роки вікна будинку виходили на Фортечну площу.

Через дорогу від будинку Яновського, на розі провулків Чечорного (Сухумський) та Плетеного, - приміщення колишнього Биковського народного училища ім.Жуковського. У цьому училищі здобував початкову освіту Володимир Винниченко. Вступив до училища він у 1887 році і навчався тут три роки.

Неподалік знаходився і будинок, вікна якого також виходили на Фортечну площу, і в якому збиралися у 1921 році члени «Комітету по боротьбі з більшовизмом». До цього «Комітету» входив і Михайло Драч (майбутній білоруський письменник Ригор Кобець).

На розі з вулицею Верхньою Биковською був будинок пересильної в'язниці, у якому кілька днів сидів розбійник Григорій Котовський під час його етапування з Кишинева на каторгу. На місці в'язниці у 1911 році технік Григорій Зусман збудував двоповерховий будинок.

У кварталі між вулицями Верхньою та Нижньою Биківськими був заїжджий двір Феодосія Зеленщенка. На його місці сьогодні висотна споруда «Кіровоградобленерго». Зберігся документ, який свідчить, що у 1894 році заїжджий двір уже функціонував, і належав він бобринецькому міщанину Мошку Лінецькому. Потім його придбав Феодосій Зеленщенко. А після його смерті удова Варвара зробила добудови на подвір'ї. Це був двоповерховий будинок, який від вулиці Нижньої Биківської мав напівпідвальний третій поверх.

Перший дерев'яний міст через Інгул у місті розпочали будувати у 1756 році. План мосту має наступний заголовок: «Планъ и профили мосту при крепости Святыя Елисаветы чрезъ реку Ингулъ с показанием работъ 1756 году сочиненъ 1757 году генваря дня…». Також на плані читаємо, що його «сосвидетельствовалъ инженер-порутчикъ Григорей фон Гриндаль», «с подлинным свидетельствовалъ кандуктор (кресляр військових комунікацій – прим.авт.) Сергей Суков», а «копировалъ сержант Иван…» (далі край паперу відірваний – прим.авт.). Тобто план був скопійований з виготовленого раніше, з внесенням змін до нього, які були пов'язані з будівництвом мосту у 1756 році.

Отож, перший міст через Інгул в Єлисаветграді був дерев'яний, і знаходився він приблизно на тому ж місці, де сьогодні міст по вулиці Великій Перспективній.

Припускаємо, що за наступні 90 років, поки збудували перший кам'яний міст через Інгул, його кілька разів ремонтували.

А от коли з'явився цей кам'яний міст, дізнаємося з «Исторического очерка г. Елисаветграда»: «Большой мост чрез реку Ингул на гранитных устоях. Построен в 1845 году подрядчиком кременчугским купцом Слюнковым, постройка обошлась в 35831 руб. В 1879 году сделано капитальное исправление на 1980 руб. В 1885 году устройство подпорной стены обошлось в 1310 руб. В 1891 году произведен капитальный ремонт моста, который обошелся 7520 руб. 53 коп.».