Втрачені скарби: Єлисаветградське Євангеліє (ФОТО)

історія

Втрачені скарби:
Єлисаветградське Євангеліє

У 1880 році професор Санкт-Петербурзької духовної академії Микола Покровський знайшов у церкві міста Єлисаветграда унікальну книгу – рукописне, багатоілюстроване Євангеліє на вісімсот сторінок. Тоді Покровський дійшов висновку, що книга створена у XIV столітті!

Він докладно описав цей рукопис у книзі «Евангелие в памятниках иконографии преимущественно византийских и русских» і назвав його Єлисаветградське Євангеліє - за місцем знахідки. Саме за такою назвою цей унікальний рукопис відомий у світі. Цікаво, що професор, докладно вивчивши Євангеліє, повернув його в нашу Преображенську церкву. До революції рукопис зберігався там, а потім зник, як і багато інших церковних цінностей…

Молдавський митрополит-мініатюрист

Митрополит Анастасій "Автопортрет"

У 1963 році під час інвентаризації фондів Ленінської наукової бібліотеки в Москві цей рукопис майже випадково знайшла історик Марфа Щепкіна. У документах зазначалося, що Євангеліє у 1939 році передав до наукової бібліотеки чоловік, який не назвав свого імені.

На Марфу В'ячеславівну, яка багато років займалася вивченням слов'янських пам'яток, Євангеліє справило таке ж враження, як колись на Покровського. Щоправда, вивчаючи рукопис, вона дійшла висновку, що Єлисаветградське Євангеліє написане трохи пізніше – в кінці XVI століття. Проте це копія Євангелія 1356 року, яке було створене в Болгарії для царя Іоана-Олександра. Уявіть собі: копія восьмисот сторінок рукописного тексту та (найголовніше) кількох сотень яскравих мініатюр та орнаментів. Хто міг створити таке?

Щепкіна дійшла висновку, що Єлисаветградське Євангеліє створене в кінці XVI століття в майстерні каліграфа та художника Анастасія Кримки, який на початку XVIІ століття став митрополитом Молдови! Для кого створювалося це Євангеліє і як воно потрапило в Преображенську церкву Єлисаветграда, невідомо. Як невідомі, на жаль, і імена тих, хто врятував цей скарб від знищення і передав його в «Ленінку»…

Зречення Петра

Тайна вечеря

"Якщо не будете як діти..."

Митар і Фарисей

Нове життя Єлисаветградського Євангелія

Проте у 1963 році, коли Марфа Щепкіна знайшла і описала рукопис, такі речі цікавили тільки дуже вузьке коло вчених-славістів. У нашому місті про цей втрачений і знайдений скарб ніхто не знав.

Ми дізналися про Євангеліє з вкладишу до книги Віктора Петракова «Маленький Париж. Елисаветград в старой открытке». Власне, заради цієї інформації вкладиш і друкували, адже Віктор Васильович знайшов Євангеліє у відділі рукописів Російської державної бібліотеки, коли книга була вже надрукована.

«Рукописна книга на пергаменті багато прикрашена живописними мініатюрами, орнаментальними заставками, які зберегли свіжість фарб та незайманість позолоти, - писав Петраков. – Ілюстрації до цієї книги – дивовижна галерея високохудожніх витворів давньоруського живопису». А поряд – фото Віктора Васильовича з величезною книгою…. Шкода тільки, що потрапити у науково-дослідницький відділ рукописів державної бібліотеки, а тим паче погортати сторінки пергаменту чи то XIV, чи то XVI століття, може дуже небагато людей.

Віктор Петраков

Але сьогодні ми можемо побачити Єлисаветградське Євангеліє. У 2009 році благодійний фонд «Общество любителей древней письменности», який очолює одіозний російський олігарх Герман Стерлігов, надрукував факсимільне видання Єлисаветградського Євангелія (факсиміле - друк твору, що графічно точно відтворює рукопис, підпис, малюнок, у Єлисаветградському Євангелії навіть плями на сторінках збережені). Причому небаченим для такого видання накладом – 10 тисяч екземплярів!

Факсимільні видання дуже дорогі і зазвичай цікавлять тільки вчених, проте Єлисаветградське Євангеліє в сусідній країні безкоштовно (!) роздавали сім'ям з дітьми. Не знаємо, навіщо. Адже прочитати Євангеліє на церковно-слов'янській мові навіть не всі спеціалісти зможуть (а в нашому, кажуть, шрифт не зовсім традиційний, «болгарський»). Вважалося, що дітям буде цікаво роздивлятися численні мініатюри, проте це теж спірно. Якщо усвідомлювати, що сотні мініатюр для цієї книги були намальовані вручну 400 років тому, то вони дійсно вражають! А так…

Проте нам – єлисаветградцям – Стерлігов зробив величезний подарунок. Звичайно, книга надрукована не на пергаменті, а на папері, та й позолоти на зрізах сторінок немає, проте коли береш цей фоліант у руки, гортаєш листи, то щось-таки відчуваєш…

Побачити і погортати книгу можна в Кіровоградському обласному художньому музеї. Головний зберігач фондів Валентина Ноженко каже, що краєзнавці, студенти-філологи, які вивчають старослов'янську мову, історики, та й взагалі усі бажаючі можуть попрацювати з виданням у музеї.