×
Вулиця Василівська-Безпопівська-Гоголя:
від будинку Бабакіна до будівлі пошти


У Єлисаветграді було дві вулиці, які ділила навпіл вулиця Велика Перспективна, і в одній частині міста вони мали одну назву, а в іншій – іншу. Одна з таких вулиць так і залишилася поділеною - сьогодні на Дворцову та Архітектора Паученка. Інша, вулиця Гоголя, до 1910 року від Ковалівки до Великої Перспективної називалася Безпопівською, і далі у напрямку річки Балки (сьогодні - Біянка) - Успенською. Про першу частину вулиці Гоголя сьогодній й розповість медіапортал DOZOR.
У заяві до Єлисаветградської міської управи, яка датована 7 серпня 1895 року, земський гласний Павло Зелений писав, що у місті є одна вулиця, назву якої треба змінити – Безпопівська. Так тоді називали частину нинішньої вулиці Гоголя від вулиці Великої Перспективної до Ковалівки. «Таку назву ця вулиця отримала, мабуть, від того, що при заселенні міста на ній жили та мали будинки переважно сектанти, які не сприймали священства. Але зараз цих сектантів на най немає, і навіть будинки належать іншим особам», - писав Зелений. Павло Олександрович просив перейменувати Безпопівську вулицю на Абазівську – на честь Миколи Савовича Абази, херсонського губернатора. Однак, це клопотання залишили без задоволення.

Перейменували Безпопівську вулицю лише через 14 років. У номері за 6 січня 1910 року газета «Голос Юга» надрукувала наступну замітку: «Начальник губернії затвердив постанову міської думи про перейменування Безпопівської вулиці і частини Успенської вулиці до собору – вулицею імені М.В. Гоголя».

В «Історичному нарисі м. Єлисаветграда» ця вулиця зазначена як Василівська-Безпопівська. В Єлисаветграді офіційно було дозволено селитися старообрядцям, які в інших місцях піддавалися гонінням. «Безпопівство» - це одна з течій старообрядництва, яка виникла наприкінці XVII століття. Вулицю, на якій вони оселилися, стали називати Василівською-Безпопівською (назву Василівська ми пояснили в одній із своїх попередніх публікацій), а згодом – просто Безпопівською. У тому ж «Історичному нарисі м. Єлисаветграда» вказано, у 1850 році Безпопівську молитовню з Безпопівської вулиці перенесли на Преображенське кладовище. Община старовірів спершу проживала у гуртожитку, який був приблизно напроти будинку, у якому ще кілька років тому був КРЕП №1.

На цій частині вулиці Гоголя збереглося більше двох десятків красивих будинків, споруджених до 1917 року. Майже усі вони неатрибутовані, і лише про кілька з них можна з впевненістю сказати, хто там проживав.
Будинок купця Бабакіна
Фотографія 1988 року
Будинок № 28, у якому знаходиться Фортечна районна рада міста, колись належав Івану Бабакіну, що торгував церковними предметами. Будівля одноповерхова, «Г» - подібна у плані. Головний фасад виділений двома боковими ризалітами. Лаконічний карниз підтримується кронштейном. Над карнизом - цегляний парапет в стилі середньовічних фортець. Фриз ризалітів декорований кесонами. Стіна фасаду над підвіконною тягою оброблена рустами. Регулярний ритм спарених віконних отворів, які обрамлені багатими стрілчатими і півциркульними арками, лиштвою, і підтримані півколонами, створюють інтенсивність світла і тіні, що надає фасаду святковий характер. В інтер'єрі будівлі відсутні декоративні елементи.

Після Другої світової війни у будівлі знаходилися різні заклади і установи. З 1955-го тут дитяче відділення міського туберкульозного диспансеру. У 1960-х роках будівлю використовували як житло, у ній було сім квартир. За даними 1971 року – у будівлі поліклініка, за даними 1988 року – обласний відділ санітарної просвіти та косметичний кабінет.
Будинок, який належав одній сім'ї 150 років


Будинок № 32 у 1872 році придбала Ксенія Олексіївна Савельєва, яка прибула до Єлисаветграда з дівчатами-старовірами. З того часу цей будинок належав сім'ї Поверєних.

Будинок міського голови Іванова

Будинок № 38 належав купцю Миколі Іванову, який у 1908 – 1911 роках був міським головою Єлисаветграда.
Багато оздоблений фасад цього будинку сьогодні перебуває у плачевному стані (див. знімок нижче). Пам'ятка архітектури гине, а клерки з міської ради, які повинні слідкувати за її збереженням, у цей час чіпляють на будівлях міста охоронні та пам'ятні дошки з безглуздими текстами.
Єлисаветградська газета «Голос Юга» у квітні 1911 року повідомляла: «Міський архітектор Федоровський береться скласти проект, кошторис та наглядатиме за будівництвом. Вулиця Гоголя (Успенська), будинок Чихуна № 37, поряд з будинком Іванова».
Будинок, у якому жив Брейєр
Письменник Федір Сологуб перебував в Єлисаветграді у грудні 1913 року. 7 грудня він виступив з лекцією «Мистецтво наших днів» у приміщенні Громадського зібрання по вулиці Дворцовій. У листі до дружини Анастасії Чеботаревської, написаному 8 грудня, письменник, зокрема, писав, що ходив того дня до будинку Костянтина Брейєра (упорядника «Систематичного зведення постанов Єлисаветградської повітової земської управи», які вийшли друком у 1905 році). «Хотел ехать сегодня утром, но остался до вечера, - писав Сологуб. - Утром получил твою телеграммку. Спасибо. Пошел ходить по улицам, нашел дом Брейера (Константи<на> Егоровича), на улице Гоголя, бывшая Беспоповская № 54. Каменный, одноэтажный, семь окон на улицу и парадная дверь. В окнах много цветов». А ще письменник зазначив, що наш «город чистенький, каменный, но все жалуются, что мало общественной жизни, нет никаких кружков». Подаємо фотографії будинків № 57 та № 61. Не виключено, що в одному з них проживав Костянтин Брейєр.
Будинок Нейгаузів
У будинку № 40 проживала родина Нейгаузів. Та на його стіні є лише одна пам'ятна дошка - що тут з 1920 по 1962 рік жив художник Володимир Федоров (його мати була домробітницею у Нейгаузів).
Садиба Шимановських
Трішки далі у напрямку вулиці Панченка було домоволодіння Шимановських.
План садиби Анни Павлівни Шимановської, складений у 1919 році землеміром Г. Венгловським. На той час садиба мала номер 41, загальною площею 2190 квадратних сажнів. Складалася з трьох частин. Найбільша, третя частина, – 1294 квадратних сажнів, це був сад, який доходив до річки Інгулу. На першій та другій частинах знаходилися житлові та господарські будівлі. Зліва садиба належала Івановим, а на 1919 рік – А.К. Воліковському. Справа була садиба спадкоємців Ш.Х. Гріншпуна.
Будинок з атлантом та каріатидою
На розі з вулицею Шульгіних двоповерховий будинок № 67. Дехто стверджує, що у ніші вуличного фасаду стояв бюст Гоголя. Щоправда, інші «краєзнавці» переконані, що бюст був у вікні, треті – на будинку у люкарні, четверті – бюста там взагалі ніколи не було.

Будинок неатрибутований, один з небагатьох у нашому місті, на фасаді якого були атлант і каріатида. Знаходилися вони обабіч вхідних дверей на зрізаному фасаді будівлі, які вели до продуктового магазину. Кажуть, у радянські часи автомобіль привозив товар у магазин, водій здавав задом і пошкодив одну скульптуру. Щоб не ремонтувати її, демонтували обидві скульптури.
Будівля талмуд-тори
У кварталі між вулицями Шульгіних і Панченка двоповерхова будівля № 54, на головному фасаді якого охоронна дошка.
У цій будівлі сьогодні Навчально-методичний кабінет професійно-технічної освіти у Кіровоградській області.

На охоронній табличці зазначено, що тут була талмуд-тора.
Будинок, який потрапив на поштову листівку
На розі з вулицею Панченка двоповерховий будинок (неатрибутований), який ми бачимо на поштовій листівці.
Інгульська вулиця. Поштова листівка. Видавець Д.П. Єфимов, 1904 рік.
Будівлі ліцею
У кварталі між вулицями Панченка та Чорновола дво- та триповерхова будівлі під № 79, у яких зараз знаходиться професійний ліцей побутового обслуговування.
Будівлі мають складну конфігурацію. У двоповерховій чергуються піварочні та арочні вікна з багато декорованою лиштвою. На головному фасаді по центру великий парапет з люкарною. Будівля має арочний проїзд у двір. З головного та дворових фасадів були балкони, дворові балкони мали значні за розмірами майданчики на три-чотири вікна. В інтер'єрі збереглися прості геометричні розетки під плафони та із складним рельєфним малюнком з використанням елементів рослинного характеру. На стелі та стінах майже у всіх приміщеннях збереглися прості лінійної форми карнизи. Унікальності приміщенням надавали печі, з яких збереглася лише одна.
Неатрибутована будівля
Будинок № 66 на розі з вулицею Чорновола.
Після 1917 року у будівлі знаходилися різні заклади, зокрема, з 1939-го – відділ обласної народної творчості.
Будинок нотаріуса Шевченка

На перехресті з провулком Декабристів знаходиться будинок, який колись належав нотаріусу Володимиру Григоровичу Шевченку. Відомо, що він був представником автомобільної компанії «Форд» в Єлисаветграді, та що у його нотаріальній конторі працював писарем майбутній корифей українського театру Гнат Петрович Юра.
Будівля поштамту
Складається із кількох об'ємів, які споруджені у різні роки. Перший об'єм був зведений у центрі кварталу між вулицею Великою Перспективною та провулком Поліцейським (Слуцьким, сьогодні - Декабристів). У плані мав «Г»-подібну форму. Триповерховий, подовженою віссю та головним фасадом уздовж червоної лінії вулиці Безпопівської. Мав невеликий виступаючий об'єм у глибину двору. Будинок неатрибутований.

Перший історичний об'єм має симетричне планування з головного фасаду. Його композиція підтримує горизонтальний напрямок, який переважає над мало виступаючими вертикальними площинами – трьома ризалітами, акцентом яких є еркер з боковими балконами та балконом на третьому рівні. Горизонтальність композиційного рішення підкреслює порівнювання різного трактування поверхових смужок стін і віконних обрамлень.
Поштова листівка. Справа від первісного об'єму ще відсутня добудова.
Пізніше на одній лінії, з дотриманням висоти та поверховості, з правого боку від основного об'єму, була добудована споруда у стилі еклектики з мотивами необарочного та неоренесансного стилів. Ця добудова завершувала квартальну забудову та фіксувала перехрестя вулиці Гоголя і Поліцейського провулку. Добудова мала два головні фасади, які були багато декоровані та витримані в єдиному стилі.
На цій фотографії уже присутня добудова справа від первісного об'єму.
Ще пізніше було збудовано об'єм, розміщений поздовжньою віссю уздовж провулку Поліцейського на червоній його лінії. Знаходилася ця добудова між об'ємом, що фіксує кут вулиці Гоголя і провулку Поліцейського, та господарською спорудою, яка перпендикулярною віссю розташована по червоній лінії Поліцейського провулку.
На цій фотографії радянських часів, вид від вулиці Луначарського, перед провулком Декабристів одноповерховий будинок з напівпідвалом.
Після цих добудов споруда поштово-телеграфної контори стала нагадувати перевернуту літеру «F». У 1949 році зліва від первісного об'єму прибудували ще один, аж до кута з вулицею Карла Маркса (Велика Перспективна). В останні роки ХХ століття було відреставровано приміщення головного поштамту, яке урочисто відкрили в передостанній день 2000 року.

Валентина Григораш, спеціально для медіапорталу DOZOR

Фото автора, з колекції Ю. Тютюшкіна та В.Сємічової
Переглядiв: 5922