У заяві до Єлисаветградської міської управи, яка датована 7 серпня 1895 року, земський гласний Павло Зелений писав, що у місті є одна вулиця, назву якої треба змінити – Безпопівська. Так тоді називали частину нинішньої вулиці Гоголя від вулиці Великої Перспективної до Ковалівки. «Таку назву ця вулиця отримала, мабуть, від того, що при заселенні міста на ній жили та мали будинки переважно сектанти, які не сприймали священства. Але зараз цих сектантів на най немає, і навіть будинки належать іншим особам», - писав Зелений. Павло Олександрович просив перейменувати Безпопівську вулицю на Абазівську – на честь Миколи Савовича Абази, херсонського губернатора. Однак, це клопотання залишили без задоволення.

Перейменували Безпопівську вулицю лише через 14 років. У номері за 6 січня 1910 року газета «Голос Юга» надрукувала наступну замітку: «Начальник губернії затвердив постанову міської думи про перейменування Безпопівської вулиці і частини Успенської вулиці до собору – вулицею імені М.В. Гоголя».

В «Історичному нарисі м. Єлисаветграда» ця вулиця зазначена як Василівська-Безпопівська. В Єлисаветграді офіційно було дозволено селитися старообрядцям, які в інших місцях піддавалися гонінням. «Безпопівство» - це одна з течій старообрядництва, яка виникла наприкінці XVII століття. Вулицю, на якій вони оселилися, стали називати Василівською-Безпопівською (назву Василівська ми пояснили в одній із своїх попередніх публікацій), а згодом – просто Безпопівською. У тому ж «Історичному нарисі м. Єлисаветграда» вказано, у 1850 році Безпопівську молитовню з Безпопівської вулиці перенесли на Преображенське кладовище. Община старовірів спершу проживала у гуртожитку, який був приблизно напроти будинку, у якому ще кілька років тому був КРЕП №1.

На цій частині вулиці Гоголя збереглося більше двох десятків красивих будинків, споруджених до 1917 року. Майже усі вони неатрибутовані, і лише про кілька з них можна з впевненістю сказати, хто там проживав.

Будинок № 32 у 1872 році придбала Ксенія Олексіївна Савельєва, яка прибула до Єлисаветграда з дівчатами-старовірами. З того часу цей будинок належав сім'ї Поверєних.

Будинок міського голови Іванова

Будинок № 38 належав купцю Миколі Іванову, який у 1908 – 1911 роках був міським головою Єлисаветграда.

Багато оздоблений фасад цього будинку сьогодні перебуває у плачевному стані (див. знімок нижче). Пам'ятка архітектури гине, а клерки з міської ради, які повинні слідкувати за її збереженням, у цей час чіпляють на будівлях міста охоронні та пам'ятні дошки з безглуздими текстами.

Єлисаветградська газета «Голос Юга» у квітні 1911 року повідомляла: «Міський архітектор Федоровський береться скласти проект, кошторис та наглядатиме за будівництвом. Вулиця Гоголя (Успенська), будинок Чихуна № 37, поряд з будинком Іванова».

План садиби Анни Павлівни Шимановської, складений у 1919 році землеміром Г. Венгловським. На той час садиба мала номер 41, загальною площею 2190 квадратних сажнів. Складалася з трьох частин. Найбільша, третя частина, – 1294 квадратних сажнів, це був сад, який доходив до річки Інгулу. На першій та другій частинах знаходилися житлові та господарські будівлі. Зліва садиба належала Івановим, а на 1919 рік – А.К. Воліковському. Справа була садиба спадкоємців Ш.Х. Гріншпуна.

На розі з вулицею Панченка двоповерховий будинок (неатрибутований), який ми бачимо на поштовій листівці.

У кварталі між вулицями Панченка та Чорновола дво- та триповерхова будівлі під № 79, у яких зараз знаходиться професійний ліцей побутового обслуговування.

Будівлі мають складну конфігурацію. У двоповерховій чергуються піварочні та арочні вікна з багато декорованою лиштвою. На головному фасаді по центру великий парапет з люкарною. Будівля має арочний проїзд у двір. З головного та дворових фасадів були балкони, дворові балкони мали значні за розмірами майданчики на три-чотири вікна. В інтер'єрі збереглися прості геометричні розетки під плафони та із складним рельєфним малюнком з використанням елементів рослинного характеру. На стелі та стінах майже у всіх приміщеннях збереглися прості лінійної форми карнизи. Унікальності приміщенням надавали печі, з яких збереглася лише одна.

Після 1917 року у будівлі знаходилися різні заклади, зокрема, з 1939-го – відділ обласної народної творчості.

Будинок нотаріуса Шевченка

На перехресті з провулком Декабристів знаходиться будинок, який колись належав нотаріусу Володимиру Григоровичу Шевченку. Відомо, що він був представником автомобільної компанії «Форд» в Єлисаветграді, та що у його нотаріальній конторі працював писарем майбутній корифей українського театру Гнат Петрович Юра.

Складається із кількох об'ємів, які споруджені у різні роки. Перший об'єм був зведений у центрі кварталу між вулицею Великою Перспективною та провулком Поліцейським (Слуцьким, сьогодні - Декабристів). У плані мав «Г»-подібну форму. Триповерховий, подовженою віссю та головним фасадом уздовж червоної лінії вулиці Безпопівської. Мав невеликий виступаючий об'єм у глибину двору. Будинок неатрибутований.

Перший історичний об'єм має симетричне планування з головного фасаду. Його композиція підтримує горизонтальний напрямок, який переважає над мало виступаючими вертикальними площинами – трьома ризалітами, акцентом яких є еркер з боковими балконами та балконом на третьому рівні. Горизонтальність композиційного рішення підкреслює порівнювання різного трактування поверхових смужок стін і віконних обрамлень.

Пізніше на одній лінії, з дотриманням висоти та поверховості, з правого боку від основного об'єму, була добудована споруда у стилі еклектики з мотивами необарочного та неоренесансного стилів. Ця добудова завершувала квартальну забудову та фіксувала перехрестя вулиці Гоголя і Поліцейського провулку. Добудова мала два головні фасади, які були багато декоровані та витримані в єдиному стилі.

Ще пізніше було збудовано об'єм, розміщений поздовжньою віссю уздовж провулку Поліцейського на червоній його лінії. Знаходилася ця добудова між об'ємом, що фіксує кут вулиці Гоголя і провулку Поліцейського, та господарською спорудою, яка перпендикулярною віссю розташована по червоній лінії Поліцейського провулку.

Після цих добудов споруда поштово-телеграфної контори стала нагадувати перевернуту літеру «F». У 1949 році зліва від первісного об'єму прибудували ще один, аж до кута з вулицею Карла Маркса (Велика Перспективна). В останні роки ХХ століття було відреставровано приміщення головного поштамту, яке урочисто відкрили в передостанній день 2000 року.