×
 
 
історія
Вулицями Єлисаветграда: «казковий» будинок архітектора
Розповідаючи про старе місто, ми майже завжди згадуємо ім'я Якова Васильовича Паученка. Це зрозуміло: саме цей зодчий в кінці ХІХ – на початку ХХ століття створив місто, яким ми пишаємося і зараз. За його проектами збудовано лікарню святої Анни та театр «Ілюзія» (зараз школа мистецтв), лікарні Гольденберга (центральна міська лікарня) та Мейтуса (Музична школа ім. Нейгауза), дім Харлаба (Primo Violino) тощо.

Проте першою роботою молодого архітектора у нашому місті став власний будинок. Збудував він його досить далеко від розкішної Дворцової вулиці, майже на околиці міста - на розі Клинцівської та Верхньо-Донської.

Від центральної площі міста до цього будинку лише шість кварталів, проте ми і сьогодні не сприймаємо цю частину міста, як центр. Хоча будинок Паученка знають всі – зараз тут знаходиться музей Осмьоркіна.
 
Іконописна майстерня Паученків
 
Батько Якова Паученка Василь Семенович тримав у Єлисаветграді іконописну майстерню, в який виготовляли та реставрували образи та іконостаси. Тож не дивно, що його син закінчив вечірні рисувальні курси при єлисаветградському Реальному училищі та вступив до Московського училища живопису, скульптури і архітектури.

Фактично Яків Паученко недовчився. У 1893 році його батько серйозно захворів і не міг керувати майстернею, грошей на навчання не вистачало. Тож Яків Васильович, отримавши звання «некласного художника архітектури» (тобто вільного архітектора), покинув навчання, повернувся у рідне місто та взявся керувати батьківською майстернею.

Вважається, що вершиною творчості Якова Паученка – і як архітектора, і як іконописця – став Вознесенський собор у місті Бобринець, який він збудував на замовлення Ганни Дмитрян. Але ікони і іконостаси, виготовлені в його майстерні, прикрашали також Успенський собор Єлисаветграда, домові церкви реального та юнкерського училищ. Виготовляли в майстерні і так звані «домашні ікони», кілька таких «приватних» ікон з майстерні Паученка було в колекції Олександра Ільїна – зараз їх можна побачити в краєзнавчому музеї. Взагалі ікон з цієї майстерні збереглося досить багато.
 
 
 
Візитівка архітектора
 
Через кілька років, у 1899-му, Василь Семенович Паученко затвердив у міській думі Єлисаветграда проект власного будинку на розі Клинцівської та Верхньо-Донської. Автором проекту був його син Яків.

У будинку було п'ять кімнат, дерев'яні панелі на стінах та мозаїчна підлога. Труби опалення знаходилися під підлогою. Тоді це називали «римське опалення». А зовнішній вигляд цього невеличкого будиночку став візитівкою архітектора, тут він показав усе, що любив: цегляні візерунки, ковані деталі, поєднання різних архітектурних стилів.

Крім батька та сина, у зовсім невеличкому «казковому теремі» оселилася молодша сестра архітектора Олімпіада з чоловіком - землеміром Олександром Осмьоркіним, та маленьким сином Сашею.

Олександр Осмьоркін виріс у цьому будинку, тут захопився живописом, тут грав у виставах у домашньому театрі, якій влаштовував його дядько Яків Васильович. Він теж, як дядько, навчався на вечірніх рисувальних курсах, а у 1910 році вступив до Петербурзької рисувальної школи.

80-річний Василь Паученко та його 47-річний син Яків померли в один рік – 1914-й.

У 1917-му померла Олімпіада Осмьоркіна.

Краєзнавець Володимир Босько пише, що «спец по золоту та сріблу землемір Осмьоркін» у 1922 році входив до комісії по вилученню церковних цінностей у Єлисаветграді! «Можна тільки гадати, на­скільки добровільною була участь Олександра Павловича у цій справі, проте факт такий мав місце», - пише Босько.

 
 
 
Будинок Осмьоркіна
 
Олександр Осмьоркін - молодший вже тоді був досить відомим художником. Він ще іноді приїздив додому, проте повертатися на батьківщину не збирався.

Як не дивно, будинок Паученків не націоналізували. Після смерті батька у 1937 році його успадкував професор Московсковського художнього інституту ім. Сурікова Олександр Осмьоркін (точніше він успадкував 6/7 цього будинку, 1/7 належала другій дружині його батька). Протягом наступних років художник, який залишився без засобів до існування, продавав цей будинок частинами.

Тож на початку 50-х це була звичайна комуналка зі зручностями надворі. Кудись зникли картини зі стін, мозаїка з полу та дерев'яні панелі… Тільки сам «казковий терем» залишився таким самим і усім своїм зовнішнім виглядом натякав на шляхетне походження.

У 1985 році мешканців відселили, а у будинку почали створювати художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна. Це відбулося за ініціативи тодішнього співробітника Кіровоградської картинної галереї краєзнавця Володимира Боська. Саме Володимир Миколайович їздив у Москву до вдови художника та переконав її передати нашому місту роботи та меморіальні речі видатного земляка для майбутнього музею. У 1994 році музей відкрили для відвідувачів.

Так будинок Паученка став будинком Осмьоркіна.

Зате знаходиться він зараз на вулиці Архітектора Паученка.

Використані матеріали сайтів Обласної бібліотеки ім. Чижевського та Художньо-Меморіального музею Осмьоркіна.
Переглядiв: 9101
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА
Facebook Twitter Viber Skype