У 1903 році американці брати Райти вперше піднялися в повітря на літаку, яким можна було керувати. Після цієї події по всьому світу почали виникати авіаційні клуби і товариства. У 1909 році аероклуб був створений і в Єлисаветграді.

Спочатку клуб був суто теоретичний: тут читали лекції, показували малюнки літаків і т.п. Але 8 вересня 1910 року єлисаветградці вперше побачили політ людини вживу! Викладач Одеської школи авіаторів Павло Кузнєцов злетів на аероплані "Блеріо-ХI" з Ярмаркової площі Єлисаветграда, яка займала територію від сучасного янгола-охоронця до площі Дружби народів, та зробив кілька кіл у повітрі. Газета «Голос Юга» писала, що подивитися на це диво прийшло півміста. Територію аеродрому огородили. Щоб роздивитися літак зблизька, діти платили 15 копійок, дорослі — 35.

До початку І Світової війни такі авіашоу відбувалися в Єлисаветграді щорічно і завжди проходили на Ярмарковій площі. Там на початку 1918 року розмістив свої тринадцять літаків і восьмий авіадивізіон, який зробив першу спробу створити у нашому місті цивільну авіацію: пілоти мали на меті перевозити листи та приватних пасажирів. Проте розпочалася громадянська війна і літаки знову стали потрібні військовим.

До створення цивільної авіації повернулися аж у 1923 році. 9 травня 1923 року в газеті «Червоний шлях» з'явилася стаття "Создадим аэродром". Автор статті – військовий льотчик Єгоров – пропонував влаштувати цивільний аеродром біля Новоолексіівки – на тому самому місці, де зараз знаходиться Критий ринок!

10 травня 1924 року в Єлисаветграді влаштували суботник (!) по створенню аеродрому. В ньому взяли участь близько 1,5 тисячі містян. А вже 24 травня на аеродромі приземлився перший літак регулярного рейсу «Харків-Єлисаветград-Одеса» з шістьма пасажирами на борту. Аероплани літали раз на тиждень в обох напрямках. До Харкова можна було долетіти за 35 рублів, до Одеси – за 25.

Цивільний аеродром Олексіївка прослужив майже тридцять років. Після війни, вже у 1945 році, цивільна авіація в місті відродилася. Тут, на місці Критого ринку, знову був аеропорт з трьома власними літаками, які перевозили пошту і пасажирів.

У 1953 році в зв'язку зі збільшенням кількості літаків аеродром перевели звідси в район Балашівки, а його територію віддали під іподром. Майже два десятиліття тут влаштовували кінні перегони, а потім і мотоциклетні гонки, поки іподром не опинився всередині вже досить густо заселеного мікрорайону. Тоді, у 1970 році, тут почали будувати Колгоспний ринок. А іподром влаштували на околиці, в районі Масляниківки.

Коли у другій половині 50-х років завод «Червона зірка» почав будувати навпроти іподрому триповерхівки для своїх працівників, ця вулиця дійсно нагадувала проспект. А Ровенський, мабуть, тому, що звідси іде дорога на місто Рівне.

Сьогодні ці «червонозіркові» триповерхівки здаються наругою над здоровим глуздом. Крихітні квартирки без ванних кімнат, з кухнями 4 кв. метри. Від початку у цих будинках було ще й пічне опалення (у дворах збереглися навіть дров'яні сараї). Але від старожилів цих дивних будиночків доводилося чути, що тим, хто отримав тут квартири в кінці 50-х - на початку 60-х років, ці квартирки здавалися царськими хоромами. Адже сюди переселяли мешканців Кузней – мікрорайону, що знаходився на початку сучасної вулиці Чикаленка, там де побудували нові корпуси «Червоної зірки» і гуртожитки заводу. А Кузні навіть у післявоєнні часи були забудовані переважно землянками.

Заводські триповерхівки зайняли два квартали – від вул. Глінки до вул. Андріівської.

За двадцять років - з 1951 до 1971 - населення міста збільшилося вдвічі. Усім цим людям треба було десь жити, і бажано було швидко забезпечити їх житлом. У ці роки місто будували не домами чи кварталами, а відразу цілими мікрорайонами. На початку 60-х було розроблено новий генплан міста, який передбачав створення величезного житлового масиву з п'ятиповерховою забудовою – «Черьомушки». Одночасно будувалися п'ятиповерхівки з обох боків Ровенського проспекту.

Неважко здогадатися, в якому році Ровенський проспект перейменували на честь 50-річчя Жовтня. Тоді ж розбили сквер 50-річчя жовтня. А от однойменний парк через дорогу тут насправді не планувався.