×
Інтерв'ю
 Заклад, який не боїться змін: Як Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей формує масштабні культурні сенси
Повномасштабна війна вплинула на розвиток культури в Україні. І зараз багато закладів цієї сфери змінюють свій вектор руху та знаходять можливості для реалізації нових проєктів. Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей протягом кількох років став одним з кращих не лише в області, а й в Україні. Це все стало можливим завдяки раціональному підходу до формування команди та пошуку нових сенсів, просторів та діалогу з аудиторією. Про те, як змінюється музей та чому важливо вже зараз працювати над створенням музею російсько-української війни – в інтерв’ю медіапорталу DOZOR з керівником закладу Борисом Шевченком.
-Борисе Леонідовичу, розкажіть, як це - бути керівником найстарішого і найбільшого музейного закладу області?
- Це водночас почесно й дуже відповідально. У Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей я прийшов працювати у 2012 році й пройшов усі щаблі розвитку: від молодшого наукового співробітника до керівника закладу. Взагалі хочу сказати, що культура загалом і музеї зокрема відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Це не другорядна сфера, як дехто звик думати, а основа збереження ідентичності та пам’яті. Розуміння цього накладає на мене професійну відповідальність і спонукає не просто до ухвалення повсякденних управлінських рішень, а намагання ініціювати і реалізовувати важливі проєкти, котрі мають вплив не лише у музейній галузі, але й, я впевнений, загалом у соціально-гуманітарній сфері нашого регіону.
-Вочевидь, у вас є власне бачення, яким має бути музей і музейна справа загалом?
-Звичайно, попрацювавши, перш ніж стати керівником, в музеї понад десять років, у мене сформувалося певне уявлення про те яким має бути сучасний музей. І, власне, ті управлінські рішення, котрі я вже ухвалював і буду ухвалювати у майбутньому є результатом мого бачення. Але тут важливо зазначити, що це бачення грунтується не лише на моєму досвіді, але й на тих традиціях, які вже є у закладі, на порадах людей, котрі розуміються у культурі і зробили для її розвитку багато. Я радий, що і у музеї серед працівників є такі люди, і поза музеєм. Цінную їхні поради. Важливо і приємно, що є взаємопорозуміння та підтримка зі сторони обласної влади: обласної державної адміністрації, обласної ради, департаменту культури та туризму ОДА.
Власне, я прихильник думки, що обличчя закладу — це його керівник. Саме він визначає напрями розвитку та формує стратегічне бачення. Й несе відповідальність. Все, що відбувається у закладі це відповідальність його керівника. Мені дуже допомагає те, що я так би мовити професійно виріс у цьому музеї, добре знаю колектив і внутрішні процеси. А, на мою думку, надзвичайно важливо, щоб керівник розумів специфіку роботи закладу, потенціал кожного працівника та його можливості, водночас мав жагу до своєї роботи, а також особливе ставлення до інституції, яку очолює, - розповідає Борис Шевченко.
За словами очільника музею, після призначення на посаду, було вирішено спрямувати діяльність закладу у трьох ключових напрямках.
Перший - науково-просвітницький. Це організації і проведення найрізноманітніших заходів, зокрема національно-патріотичних.

Другий - науково-дослідна діяльність: вивчення минулого нашого краю, підготовка і видання книжок - від науково-популярних до краєзнавчо-туристичних.

Третій напрям - науково-методичний. Центральноукраїнський обласний краєзнавчий музей є методичним центром для музейних закладів області. В області функціонує 29 музеїв як юридичних осіб, тож цей заклад здійснює науково-методичний супровід, приймає звіти, координує роботу.
- Відповідно до цих напрямів ми свого часу ухвалили рішення змінити структуру закладу: об’єднали кілька відділів, створили нові. Зокрема, з’явився відділ маркетингу, розвитку та інвестування, який займається комунікацією зі ЗМІ, веденням соціальних мереж і написанням грантових проєктів. Саме цей відділ разом з співробітниками інших структурних підрозділів залучив для музею вже понад 2 мільйони гривень грантових коштів. Раніше гранти також писали, але ефективність була незначна. Причина полягала у завантаженості конкретного працівника, якому доручали писати заявку на грант. Це була для нього додаткова робота до вже наявної, тому банально виконавши основні обов’язки часу для написання якісної грантової заявки бракувало. Якщо говорити чесно, то щоб виграти грант, ним потрібно так би мовити «жити», аджеконкуренція зараз шалена, а грантодавці чітко відрізняють якісні проєкти від неякісних. Тому зараз у нас для цього напрямку діяльності є окремий відділ, співробітники якого зконцентровані на грантовій роботі. Але зауважу, що одна справа виграти грант, а зовсім інша його успішно реалізувати. І тут я принагідно хочу подякувати співробітникам тих відділів музею, які займаються цією роботою. Вони є великі молодці.
Борис Шевченко наголошує: усе переформатування роботи музею проводяться планово і поступово. Адже заклад має амбітну мету.
- Ми хочемо бути одним із найкращих музеїв України, конкурувати не лише з обласними, а й із національними музеями. Через культуру ми популяризуємо Кіровоградщину на всеукраїнському рівні, тож маємо бути сучасними й відповідати запитам людей. Заклад культури - це не стіни і не меблі. Це люди. Часто це фахівці з багаторічним досвідом, усталеними цінностями й світоглядом, які працюють у галузі, що, на жаль, недофінансована і це проблема, не лише нашої області, а усієї галузі в країні. Саме тому ми дуже обережно й поступово поєднуємо музейні традиції з сучасними підходами. Зміни не можна нав’язувати різко. Ми рухаємося поступово, з індивідуальним підходом до кожного працівника. І я можу сказати, що жодного разу не було спротиву, і колектив зрозумів ці зміни. Хочу, щоб усі зрозуміли одне: усе, що відбувається в музеї сьогодні - це не заслуга Шевченка, а здобуток колективу.
- Відомо, що Ви маєте амбітний план створення музею російсько-української війни?
- Так, і це один із наших стратегічних планів. Раніше ми перемістили музей історії українського хореографічного мистецтва у місто Кропивницький. Це дало багато позитивних результатів, про які можна довго говорити. І це логічно, бо цей крок був правильним і професійно продуманим. Взагалі, я хочу сказати, що ухвалюючи ті чи інші важливі рішення намагаюся детально все обмірковувати, радитися з колегами.
Щодо музею створення музею російсько-української війни, то це важлива і необхідна робота. Я переконаний, що такі музеї з’являться в кожному обласному центрі України. Ми вже виконали значний обсяг роботи: розробили концепцію, тематико-експозиційний план, сформували значку частину колекції предметів. Документація готова, ми лише доповнюємо її подіями, які відбуваються зараз. Головне питання - приміщення і фінансування. Нам потрібен простір у центральній частині міста, який відповідав би загалом музейним вимогам. А ми готові брати на себе частину фінансових витрат, залучати грантові кошти. Головне - реалізувати ідею.
- Протягом 2025 року музей реалізував низку масштабних видавничих проєктів. Один із них — видання «Музеї Центральної України». У чому його цінність?
- Ми давно відійшли від формального підходу «видати книжку заради книжки». Для нас важливо розуміти, хто читач і навіщо це видання. «Музеї Центральної України» -це підтримка музейної спільноти області й систематизація інформації про всі музеї Кіровоградщини в одному виданні. Це зручно і для жителів області, і для гостей. Також ми видаємо періодичне видання «Музейний вісник Центральної України», який має відіграє науково-методичну функцію, а якщо ми говоримо про науково-популярну літературу, то вже побачили світ п’ять книг у серії «Визвольна боротьба. 1917 – 1991 роки». Окрім цього готуємо багато краєзнавчо-туристичних видань. Окремий напрям - сувенірна продукція. Це не про заробіток, а про імідж, системність і сучасний підхід.
-Проєкт «Музей і громада: простір єднання» став одним із найпомітніших. Чим пишаєтеся найбільше?

-Так, дійсно. Нині це наймасштабніший грантовий проєкт, який реалізував музей. Слід сказати, що одним із пріоритетних напрямів нашої діяльності є впровадження принципів доступності, інклюзивності та відкритості. Упродовж 2024–2025 років музей реалізував два грантові проєкти, спрямовані на створення безбар’єрного та доступного музейного середовища для всіх категорій відвідувачів.

У 2024 році це проєкт «Музей для всіх» (кошти від Українського культурного фонду). У межах якого ми в експозиції «Природа» становили інтерактивний мультимедійний стіл «Історія Землі», мультимедійну 3D книгу «Червона книга України», інформаційні таблички шрифтом Брайля, розробили аудіоекскурсію та впровадили аудіогіди, адаптовані для людей зі слуховими апаратами.

У 2025 році роботу з впровадження інклюзивних рішень продовжено в межах проєкту «Музей і громада: простір єднання» (у рамках проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу), реалізованого ГО «Центральноукраїнська обласна спілка музейних працівників» у партнерстві з обласним краєзнавчим музеєм.

В експозиції «Природа» впроваджено ще один новий інтерактивний об’єкт - Дзеркало доповненої реальності: «Дивовижні тварини», у якому представлені 7 3D-анімованих доісторичних, рідкісних та червонокнижних тварин. Об’єкт адаптований для відвідувачів з інвалідністю, зокрема осіб з порушеннями опорно-рухового апарату. А для забезпечення фізичної доступності експозиції, розташованої на цокольному поверсі, встановили електричний підйомник.
Чим здивуєте у 2026 році?
-Перше – ми продовжимо працювати за трьома визначеними напрямками і розвиватимемо головний музейний заклад нашої області як науково-просвітницький, науково-дослідний і науково-методичний центр. Знаєте, один із недоліків, який часто допускається, - це відсутність системності в роботі, коли відбувається постійна зміна пріорітетів. Це, на мій погляд, не правильно. Тому у 2026 році ми продовжимо реалізовувати вже існуючі проєкти, котрі продемонстрували свою ефективність, але й впроваджуватимемо нові. По-друге, вочевидь, продовжимо внутрішні зміни в музеї, маю на увазі, структуру, коригування деяких тактичних і стратегічних напрямків діяльності, потребують косметичних змін кадрові питання. Це потрібно робити для того, щоб усі процеси у музеї були більш налагодженими, ніж є зараз. І щоб ми стали кращими, ніж були у 2025 році.
Переглядiв: 616
ЯНА ДАР'ЄВА
журналіст: ЯНА ДАР'ЄВА
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ
Facebook Twitter Viber Skype