Якою буде центральна площа Кіровограда?

Якою буде центральна площа Кіровограда?

В обласному центрі оголошено конкурс проекту пам'ятника Героям Майдану на центральній площі міста. Відповідне рішення ухвалив виконком Кіровоградської міської ради. Офіційно мова йде не про пам'ятник, а про пам'ятний знак. Таке рішення прийняли для того, щоб спростити дозвільні процедури. Адже спочатку мова йшла про установку пам'ятника у рекордно короткі строки.

У лютому заступник міського голови Олександр Грабенко на засіданні комісії з цього приводу відзначив, що конкурс треба провести до кінця березня, а сам пам'ятник встановити до кінця червня (!). На щастя, від цього швидкого варіанту сьогодні відмовилися. Конкурсна комісія прийматиме проекти з 20 квітня до 9 липня. Потім до 25 липня вони будуть обговорюватися: на першому етапі в соцмережах, після цього - журі обере найкращий проект.

Як об'єднати площу?

На першому етапі деякі спеціалісти виступали взагалі проти встановлення на центральній площі пам'ятника саме Героям Майдану.

“

Подивіться на наше місто: меморіал на Валах, пам'ятний знак жертвам Голодомору, далі – пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, перейшли через міст – жертвам Чорнобильської трагедії. Тепер ми продовжуємо цей меморіальний маршрут до площі. До того ж загиблі, на мою думку, потребують поваги. А це центральна площа: тут завжди будуть ставити ялинку, тут будуть проходити загальноміські свята, концерти і т.п. Я вважаю, що це неправильно, якось не по-людськи, - пояснює заслужений архітектор України Віталій Кривенко.

Проте це питання вже не обговорюється. Місце для пам'ятника обране. Залишається думати про те, яким він має бути. Віталій Кривенко вважає, що оголошувати конкурс на проект тільки пам'ятника теж неправильно. На його думку, мова має йти про загальну концепцію площі.

І якщо подивитися на нашу площу критичним поглядом, то з ним важко не погодитися. Вона у нас зараз аж надто еклектична: старовинні будиночки з боку Дворцової, розкішні будівлі управління Нацбанку та «Дзеркального». Поряд – не найгірші зразки радянської класики: «Будинок взуття» та готель «Україна» (останній, щоправда, дуже псує «кіоск» на даху). А з іншого боку – абсолютно невиразна будівля облради, обкладена плиткою «кабанчик». Та й сама площа зі сходинками вимагає чогось особливого. Тож перед архітекторами і скульпторами, які візьмуть участь у конкурсі, стоїть дуже непроста задача – вписати пам'ятник у це різноманіття.

Архітектор Володимир Рак, який зробив реконструкцію площі у кінці 80-х, вважає, що це цілком можливо, і сам планує взяти участь у конкурсі. У 80-ті Володимир Рак створив площу «під пам'ятник». Адже пам'ятник Кірову роботи Матвія Манізера був справжнім витвором мистецтва (незалежно від особистості Кірова) і вся архітектура площі мала працювати на те, щоб виділити скульптуру, підкреслити її.

Дуже хотілося б, щоб участь у конкурсі взяв і Віталій Кривенко, який поки що вагається. На сьогодні він - взагалі єдиний спеціаліст у нашому місті, який має успішний досвід реалізації подібних проектів. Площа перед міськвиконкомом з пам'ятником Пашутіну, площа перед педуніверситетом з пам'ятником Винниченку, площа перед техуніверситетом з пам'ятником студентам усіх поколінь, майдан і площа Ангела-охоронця, сквер Ельворті – це все його роботи, зроблені у тандемі з різними українськими скульпторами. Проте щодо центральної площі, то Віталій Кривенко вважає, що тут не обов'язково ставити традиційну скульптуру, ідею можна виразити іншими способами.

Скільки на пам'ятник?

Головний архітектор міста Вадим Мездрін каже, що головне, щоб хоч хтось захотів брати участь у конкурсі. Адже коли міська рада оголосила конкурс на реконструкцію Дворцової, знайшовся тільки один бажаючий! Проте, на думку Віталія Кривенка, проект буде цікавий багатьом сучасним митцям (він пояснив, що над такими завданнями скульптори і архітектори завжди працюють в тандемі), адже це не скромний пам'ятничок у сквері, а центральна площа, обличчя великого міста. Це не просто робота, а визнання.

На жаль, існує ще одна проблема. Виконком визначив тільки бюджет самого конкурсу (автори найкращих проектів отримають премії 15, 10 і 5 тисяч гривень). А от про вартість самого пам'ятного поки що не думали. Тобто в результаті ми, по-перше, будемо обирати між проектами вартістю 50 тисяч і 50 мільйонів. А вони будуть дуже різні! А, по-друге, коли ми виберемо, то можемо зіткнутися з тією самою проблемою, з якою зіткнулися при встановленні пам'ятника жертвам Голодомору. Конкурс тоді провели. Переміг проект місцевого скульптора Григорія Савченка. Але на цей проект грошей не вистачило. Тож подумали-подумали і встановили хрест, на який вистачало… Дуже не хотілося б, щоб ми так само зекономили на центральній площі.

Хто обиратиме? Активісти проти архітекторів

На попередньому етапі найбільше обговорення (зі сварками, скандалами і образами) викликав склад журі конкурсу. За логікою, в журі мали увійти архітектори, представники замовника, тобто міської влади, і громадські діячі. Проте представники громадськості чомусь були категорично проти архітекторів. Пояснювали це тим, що, мовляв, у такому пам'ятнику головне не архітектурне рішення, а ідеологія, тож спеціалістам там нема чого робити… Після кількох бурних скандалів у склад журі все ж таки включили трьох незалежних архітекторів: Людмилу Харламову, Олександра Постолатія та Юрія Пенязя. Крім них, у журі увійшли чотири представники від влади, мистецтвознавець Броніслав Куманський, голова спілки художників області Андрій Хворост, працівник художнього музею Олена Степанок та сім громадських активістів - ветеранів АТО, тих, хто стояв на Майдані, і т.п.

Причому представник громадської організації «Бойове братство» Сергій Кваша абсолютно серйозно вимагав, щоб архітектори підготувалися і здали йому екзамен по історії Революції Гідності, мабуть, вважаючи, що архітектори взагалі живуть в іншій країні і нічого про події 2014 року знати не можуть…

“

«Мене не запрошували на ці засідання. Мене запитали, чи я не проти увійти до складу журі. Я – не проти. Я закінчив академію мистецтв і захистив диплом на тему «Символічний образ в скульптурі», тож я можу вважати себе спеціалістом і можу тут допомогти. Наша біда, що у нас скрізь не спеціалісти, а активісти. От що наробили з пам'ятником жертвам Голодомору? Встановили мальтійський хрест, який встановлюють на могилах воїнів! А це ж не воїни, це невинно убієнні. Це ж різні речі, розумієте? І це наробили активісти – люди з найкращими намірами, але без спеціальних знань. Я взагалі був проти цієї назви площі. Чому усюди мають обов'язково бути площі Героїв Майдану? У Парижі є площа Злагоди. Мені здається, що сьогодні злагода – питання № 1 для України. І було б добре, щоб у нас була площа Злагоди… А щодо пам'ятника, то я починаю боятися, що це вийде такий соцреалізм з національним уклоном… Бо митцям почнуть вказувати, як має виглядати цей пам'ятник. А митцям не можна вказувати, як. Можна замовити щось, дати тему, а засоби, якими він цю тему розкриє, – це справа автора… Це навіть усі монархи розуміли», - каже мистецтвознавець Броніслав Куманський.

Броніслав Куманський говорить, що пам'ятники – це надзвичайно серйозно, вони формують свідомість поколінь: естетичні смаки, ідеологію. Ще серйозніше, на нашу думку, якщо мова йде про центральну площу, обличчя міста. Адже пам'ятник – явище не тимчасове. Пам'ятники ставлять на віки (хоча в нашій країні на десятиліття), не для себе, а для майбутніх поколінь, щоб пам'ятали…

Хочеться сподіватися, що це розуміють і представники громадськості, які увійшли до складу журі, що їм вдасться стримати амбіції та дослухатися до думки спеціалістів. Адже пам'ятник має перш за все стати центром площі, вписатися в її еклектичну архітектуру. Адже, якщо пам'ятник буде спотворювати площу, то наші діти його просто знесуть і поставлять на його місці щось своє, важливе для них…

Так було завжди, перевірку часом проходять тільки справжні витвори мистецтва, все інше наступні покоління безжально знищують. Подивіться на нас: ми ледь не знесли маленький пам'ятничок воїнам-визволителям Кіровограда біля театру, який ставили під час війни, на могилах загиблих.