Єлисаветградська ялинка
Мода на різдвяні ялинки з'явилася в імперії завдяки німецькій принцесі Шарлотті – дружині Миколи І, майбутній імператриці Олександрі Федорівні. У 1817 році Олександра Федорівна влаштувала в Кремлі «ялинку» для дітей своїх підданих, як це було заведено у неї на батьківщині. Традиція швидко прижилася при дворі.
А повсюдною ця мода стала, коли штатний піарщик Миколи І Сергій Уваров у 1832 році розробив «теорію офіційної народності». В числі іншого теорія передбачала «олюднення» монархії. Тепер імператор мав сприйматися не як небожитель, а як люблячий батько народу і в першу чергу, звичайно, своїх власних дітей. Сімейні свята були, мабуть, найкращим матеріалом для формування образу люблячого батька.
Імператора, як водиться, наслідували – спочатку тільки багаті дворяни. Адже «ялинка» була не просто сімейною традицією. На свято слід було запрошувати ще й дітей з бідних родин. Після таких свят усі іграшки з ялинки знімали і роздавали гостям. У середині ХІХ століття ялинки прикрашали пожежонебезпечними свічками та їстівними іграшками: яблуками, пряниками, цукерками, горіхами у золотій фользі.
За часів сина Шарлотти та Миколая, «царя – визволителя» Олександра ІІ, який відмінив кріпосне право та провів демократичні реформи, демократизувалася і ялинка. Тепер «ялинки» влаштовували не тільки дворяни, але й заможні купці та міщани – всі, хто міг собі це дозволити. На початку ХХ століття в Єлисаветграді в Зимовому театрі влаштовували «ялинки» для дітей городових та дрібних чиновників, Мері Ельворті щорічно проводила свято для дітей робітників заводу і т.п.
Одночасно хвойне дерево перестає ототожнюватися з благодійним святом для дітей. Тепер ялинки купують і прикрашають просто для себе. На початку ХХ століття в Єлисаветграді, як і зараз, влаштовували ялинкові базари. З початку грудня селяни привозили на продаж зрубані ялинки, в магазинах з'являлися ялинкові прикраси.
Прикраси для домашніх ялинок суттєво відрізняються, адже їх не обов'язково роздарювати – можна дозволити собі щось дороге і ексклюзивне. Доводилося читати, що у той час ялинки прикрашали навіть ювелірними виробами – намистами, сережками, перстнями. Що ж до звичайних ялинкових прикрас, то промисловим способом їх у нас не виготовляли. Їх або завозили з-за кордону (переважно з Німеччини та Угорщини) або замовляли ремісникам – склодувам, гончарам, різьбярам. В ходу були янголи, скляні буси та кулі, паперові та глиняні пташки, дерев'яні різьблені будиночки.
