×
 
 
аналітика
Захоронення чумних хворих у міському саду Кіровограда:
Чи існує небезпека нової епідемії?
У контексті останніх подій навколо розкопаного в Кіровограді могильника з радіоактивними металами, жителі, особливо прилеглих до міського саду територій, почали піднімати тему захоронень хворих чумою у парку Перемоги. Як відомо, у 70-х роках XVIII століття там ховали померлих від кількох епідемій чуми. Тоді парк займав територію близько 25 десятин. Решту території пізніше засадили неплодовими деревами. Межі чумного могильника та глибина поховань точно невідомі. Можливо, через це протягом кількох століть ніхто не наважувався зводити в парку ніяких будівель. Активного будівництва у парковій зоні й досі не ведуть, однак окремі недобудовані споруди упритул прилягають до межі парку. Чи є загроза у випадку продовження будівельних робіт або інших «розкопок» розрити чумні могили і які це може мати наслідки, з'ясував DOZOR.
Факти, що залишила історія

За історичними даними, чума була занесена у Єлисаветград і вирувала в місті у 1770, 1783, 1784 та 1813 роках. Як повідомляє Єлисаветградський міський голова Олександр Пашутін в "Історичному нарисі міста Єлисаветграда", місце для поховання померлих від чуми було відведене поблизу в'їзду у міський сад, зліва. Цей факт також підтверджує відомий кіровоградський краєзнавець Юрій Тютюшкін.

Пашутін пише, що під час першого мору у фортеці Святої Єлисавети та будинках навколо неї померло 1319 осіб. Точна кількість померлих під час наступних епідемій невідома. За окремими даними у 1784 році від "морової виразки" (тоді так називали чуму) померло більше 300 осіб. У 1776 році на Балці та Ковалівці теж трапилась якась епідемія, але не відомо, яка саме. Останню епідемію чуми 1813 року до нашого міста занесли з Одеси та Криму, не зважаючи на запобіжні заходи, які тоді вживалися. Окурювання будинків та заражених речей, а також огляд підозрілих хворих відбувався під керівництвом херсонського лікарського інспектора Данилова.

Для боротьби з епідемією місто було поділене на уділи, якими завідували призначені для цього наглядачі. Усіх хворих та осіб з підозрою на хворобу везли у госпіталь фортеці Св. Єлисавети. Будинки, де трапились захворювання дезінфікували та освячували. Деякі будинки довелося спалити, тому їхнім власникам міська громада виділила гроші на будівництво нового житла. Прикметно, що чимало міщан під час епідемії приховували власні речі від очищення, побоюючись, що їх спалять. І це сприяло поширенню інфекції. Для боротьби з приховуванням заражених речей тодішня влада оголосила нагороду людям, які повідомлять про такі факти. А виявлених несвідомих господарів позбавляли власності на ці речі та ще й суворо судили.
Чим небезпечна чума

Слід пояснити, що чума - гостра небезпечна хвороба з тяжкою інтоксикацію та запаленням лімфатичних вузлів, легень та інших органів, а також з можливим розвитком зараження крові. В історії людства не було іншої хвороби, яка б призвела до смерті більшої кількості людей. За оцінками істориків, у древні віки та середньовіччя чума забрала близько 60 млн життів. Наприкінці XIX століття третя пандемія цієї хвороби призвела до смерті ще 12 млн осіб в Азії.

Збудником хвороби є бактерія - чумна паличка. Вона добре зберігається у виділеннях хворих та зовнішньому середовищі. Наприклад, у гної бубону може зберігатися до місяця, у трупах людей та гризунів - до двох місяців. Паличка добре переносить низькі температури та заморожування.

Збудників хвороби в основному переносять блохи, які мешкають на гризунах. Чумна паличка може жити в крові більше 200 ссавців, але найширше середовище розповсюдження - гризуни.

Тобто для відновлення епідемії чуми потрібно, щоб житло людей було повно бліх, які кусають гризунів, котів, собак, а також людей. Саме такими були більшість людських домівок у середньовіччі.

І все ж, чумна паличка може проникнути у людину не тільки через бліх, а й через будь-які слизові оболонки. Наприклад, якщо невидима крапелька з бактеріями потрапить в око, у систему травлення з їжею або у легені з повітрям. Неушкоджену шкіру паличка подолати не може, але їй цілком достатньо маленької ранки або тріщинки.

При температурі 7-8 градусів та достатній вологості чумні палички у пацючих блохах живуть 47-50 днів. У блохах ховрахів найбільша тривалість їхнього життя становить більше 6-ти місяців. А найтриваліший строк життя чумної блохи складає 396 днів.
"Враховуючи вказані особливості біології, якщо хтось випадково натрапить на поховання померлих від чуми людей, то небезпеки зараження практично немає. Адже з часу останньої епідемії чуми у Єлисаветграді вже минуло 204 роки", - робить висновок завідувач відділу особливого небезпечних інфекцій Кіровоградського обласного лабораторного центру МОЗ України Федір Чорний.

Водночас біологи-науковці стверджують, що у так званих вторинних екосистемах, які складаються з гризунів та паразитів, чумна паличка може зберігатися десятиліттями, викликаючи окремі спалахи чуми серед людей в тих регіонах, які вважалися вільними від чуми. Після руйнування вторинних екосистем, залишаються величезні території (реліктові джерела), у яких паличка продовжує підтримуватися в некультивованому стані (як паразит одноклітинних організмів) з можливістю відновлення пандемії чуми під впливом низки сприятливих факторів.

Тобто для виникнення епідемії не обов'язково розкопати чумне поховання. Для цього потрібні сприятливі природні умови щодо розмноження гризунів та їхніх паразитів - бліх. І, звісно ж, усім нам слід надовго забути про сучасні правила гігієни. Отже, для нової епідемії чуми людина має повернутися до напівдикого існування. Таке може статися лише як наслідок дуже руйнівної війни або якось планетарного катаклізму. А ще, якщо місто залишиться без води, не тиждень, як було недавно, а, скажімо, місяць.
Переглядiв: 5146
ВІТАЛІЙ  НІКОЛАЄВСЬКИЙ
журналіст: ВІТАЛІЙ НІКОЛАЄВСЬКИЙ