×


День міста споживачів:
Їжа як свято та селфі з президентом
Головна особливість Дня Кіровограда – його традиційність. Виставка ретро-автомобілів, свято у Ковалівському парку, музейні квартали на Дворцовій та вечірній концерт на площі – обов'язкові атрибути цього свята, як «Олів'є» на Новий рік, може, смаком і не вражає, але має бути обов'язково. Але цьогоріч нас таки здивували.

Головними атракціями Дня міста -2018 стали ходіння президента в народ та спостереження за поїданням святкового пирога.

Селфі з президентом
Взагалі-то, «ходіння в народ» організовують не тільки для того, щоб дати нам можливість зробити селфі. Першочергове завдання таких акцій – показати президенту його народ, щасливий, усміхнений, всім задоволений і, безумовно, люблячий. Мовляв, штаби працюють – народ лікує, рейтинги зашкалюють і немає приводу для хвилювань. Пам'ятаєте, як Янукович «інкогніто» прогулявся по Києву і повернувся надзвичайно задоволений – його люблять і підтримують. З цієї точки зору, візит удався. З Кіровограда Порошенко поїхав, як Патріарх з роману Маркеса, щиро переконаний у нашій з вами любові та відданості.

Щоб прогулянка президента Дворцовою була приємною, в Кіровограді зробили дві речі. По-перше, перекрили усі сусідні вулиці - це хоч і зовсім не по-європейськи, але зрозуміло (хоча незрозуміло, чому в цей час вимкнули всі світлофори на площі Богдана Хмельницького та проспекті Винниченка, куди хлинув і весь потік транспорту, і пішоходи, які йшли на Козачий острів). По-друге, приліпили Наталці-Полтавці протез і накрили її скалічену руку шалькою. Відразу після прогулянки президента шальку прибрали, мовляв, гості пішли, далі вже можна і по-домашньому…

Але погодьтеся: атракціон для містян чудовий. Ну з ким там можна було сфотографуватися в минулі роки? Фіксики, поні… А тут – селфі з п'ятим президентом України!

Хоча Порошенко сказав, що якщо б він мав можливість обирати, де жити, то оселився б у нашому місті. Тож, ми так зрозуміли, скоро, коли справи державні вже не триматимуть Петра Олексійовича у столиці, кіровоградці зможуть фотографуватися з ним чи не щодня…
Святкові страви
Уже кілька років тому стало зрозуміло: цікава і красива задумка пригощати містян пирогом до Дня міста на ділі перетворюється на щось зовсім інше. Спостерігаючи за «пригощанням», думаєш тільки про одне: хто ці люди? Чесне слово, складається враження, що ажіотаж навколо пирога створюють спеціально найняті особи. А єдина мета цього спектаклю – дати глядачам можливість відчути свою перевагу та переконатися, що всі навколо – бидло.

Інакше навіщо жіночка середніх років іде на площу у святковий день з пластиковим ящиком для овочів? Чому нормальні, здорові неголодні люди не можуть дочекатися, поки той пиріг розріжуть, і ламають руками величезні липкі від мастики шматки? Адже насправді ми зовсім не такі. І в цьому можна було переконатися на інших локаціях свята.
Фестиваль вуличної їжі, наприклад, удався. Ми, чесно кажучи, не дуже вірили в нашу систему громадського харчування і побоювалися, що фестиваль вуличної їжі – то продаж холодних біляшів і пива. Але це був справжній фестиваль з цікавими стравами, смачними дегустаціями, майстер-класами та розіграшами призів. І нехай майстер-клас «Зроби морозиво сам» від мережі «Кофеїн», на який ми потрапили, насправді означав, що можна самостійно надавити собі з автомату у вафельний стаканчик безкоштовного ванільного та шоколадного морозива, діти були в захваті. І не було ані натовпу, ані людей із відрами. І дівчата-морозивниці не захищали ціною життя свій автомат, а з посмішками запрошували всіх бажаючих «зробити собі морозиво».

Не було натовпу і біля дегустації італійських страв, яку влаштували Ольга і Клаудіо, котрі приїхали до нашого міста з Італії. Коли ми потрапили до них, то вони навіть нічого не продавали, а просто запрошували бажаючих спробувати фокачу та солоний італійський торт. І жодної тітки з пакетом чи ящиком!

Люди посміхалися один одному, запрошували незнайомців за свій столик і пропускали в черзі в туалет дітей та вагітних жінок…
Покупки та подарунки
Аналогічні вуличні кафе традиційно розміщувалися по вулиці Кавалерийській і в самому Ковалівському парку. Чудово, що під час масових заходів у нас є, де перекусити швидко і недорого. Проте їжа – то тільки доповнення до свята, а не саме свято.

Не можна сказати, що у нас було замало святкових локацій: «Концертіно» на Театральній площі та вечірній «Hardkiss» на площі Героїв Майдану, DOG FEST «Смачна кісточка» та виставка картин з видами міста у художньому салоні, численні фотозони для діток на Козачому острові та в Ковалівському парку...

Але чомусь в останні роки День міста починає нагадувати величезний базар. Не хочеться образити народних майстрів і майстринь, які цього дня продають свою продукцію. Але те, що п'ятнадцять років тому було цікаво і красиво, сьогодні вже не вражає. Все менше стає дійсно цікавих речей, все більше ширпотребу. Але дійсно цікаві, ексклюзивні речі, які тут теж трапляються (ми, наприклад, надовго залипли перед мініатюрним козацьким військом, створеним нашим колегою Володимиром Крутоусом з пінопласту), губляться в загальному базарі. Традиційні виставки-ярмарки все менше виставки і все більше ярмарки. І з цим вже треба щось робити, аби не перетворювати День міста на день базару.
Тепер про ті подарунки, які, зазвичай, робляться до Дня міста, але залишаються надовго. Цього року до свята ми не отримали нічого глобального: у нас не відкрили нових скверів чи фонтанів, не реконструювали площу, не створили пам'ятник. Загальна картина міста не змінилася, але до традиційного пейзажу додалося кілька цікавих деталей. Яскраве, в горошок, вуличне піаніно на Дворцовій, створене за кошти гранту Культурно-мистецького фонду «Перспектива» Артема Стрижакова (автор проекту – Олександр Сорочан). Лавочка із «закоханими ліхтарями» біля медуніверситету, облаштована за кошти громадського бюджету (автор – Аміна Козин). Та міні-мурал «Королева ночі», який сяє в темряві (знову фонд «Перпектива», автор проекту - Карина Хван).

На перший погляд, це дрібнички. Але саме у таких дрібничках - душа міста, його неповторний колорит. А ще приємно, що автори всіх цих проектів – дуже молоді люди, які хочуть і мають можливість створювати щось дійсно цікаве, унікальне, неповторне і дарувати його всім нам.
Переглядiв: 3926
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ
Facebook Twitter Viber Skype