×
 
 
історія
Найзагадковіша будівля Єлисаветграда: «Пасаж» без пасажу
Будинок Шполянського, у якому зараз знаходиться Художній музей, – одна з найкрасивіших і одночасно найзагадковіших будівель нашого міста. Невідома ні точна дата спорудження цього будинку (і різних джерелах вказують різні дати від 1897 до 1908 року), ні прізвище архітектора, який його збудував.

А головне: чому «Пасаж»? Адже з точки зору архітектури пасаж - це крита галерея, яка з'єднує дві паралельні вулиці, з обох боків такої галереї знаходяться зазвичай невеликі магазинчики, кафе й т.п.. Погодьтеся,чотириповерховий будинок з розкішними залами і величними сходами цьому визначенню не відповідає.
 
Магазин-готель Шполянського
 
Відомо, що власником цього розкішного будинку був купець Ізраїль Шполянський. А от що в ньому знаходилося? В газеті «Голос Юга», в єлисаветградських довідниках часто згадується про «Торговий дім І Шполянського» на вулиці Великій Перспективній навпроти базару. На відміну від розташованого поряд «Торгового дому Заславського», який виконував роль будівельно-господарчого гіпермаркету, тут торгували одягом, взуттям, галантереєю.

Історик української архітектури Володимир Ясієвич у книзі «Архітектура України на рубежі ХІХ-ХХ століть» писав, що на перших двох поверхах будівлі розміщувалися торгівельні зали, а два бічних крила у глибині двору використовували як доходні будинки.

Згадку про магазин Ізраїля Шполянського знаходимо в біографії Григорія Зінов'єва! Виявляється, перш ніж втекти за кордон, познайомитися з Леніним та придумати псевдонім Грогорій Зінов'єв, молодий соціаліст Євсей Герш Радомисльський заснував у Єлисаветграді гурток соціал-демократів з гучною назвою «Соціалістичний університет». Збирався «університет» якраз в магазині Ізраїля Шполянського навпроти базару.

А от на плані Єлисаветграда 1913 року, який склад землемір Павло Рябков, ця будівля значиться вже як готель «Пасаж»…
 
Туї, страуси, фонтани
 
«Показывали страуса в Пассаже.
Холодная коробка магазина,
И серый свет из–под стеклянной крыши,
Да эта керосинка на прилавке
– Он ко всему давным–давно привык. (…)
И научился он небытию
И ни на что не обращал вниманья
– Толкнет его хозяин или нет,
Засыплет корму или не засыплет,
И если б даже захотел, не мог
Из этого оцепененья выйти».
Працівник художнього музею Олег Юрченко під час історичних екскурсії містом розповідає, що справжній пасаж знаходився поруч з цією будівлею, з боку сучасного готелю «Київ».

Підтверджує це й «план місцевості», який по пам'яті намалювала єлисаветградка Марія Плахотіна в дев'яності роки минулого століття. Звичайно, Мрія Сергіївна могла щось і переплутати, адже пройшло 80 років. Проте вона наводить і докладний опис пасажу: «Пасаж представляв собою глибокий двір, з боків якого були одноповерхові, суцільною стіною, будівлі, а в них - вузенькі магазини: галантерея, капелюхи, взуття тощо. Посередині пасажу - фонтан, обсаджений невисокими туями в один ряд і між ними квіти. Будівля в глибині двоповерхова. Через нижній поверх йде вихід на задній двір і в провулок за цими будинками».

Краєзнавець Володимир Босько пише, що у цьому пасажі проходила в Єлисаветграді виставка екзотичних тварин. На цю виставку батьки повели маленького Асю Тарковського. І вона справила на нього таке величезне враження, що через багато років поет Арсеній Тарковський написав вірш «Страус в 1913 году»:
Можливо, поряд був магазин-пасаж, а у самому будинку готель? Хоча навіщо в готелі величезні вікна-вітрини? Та й внутрішнє планування будівля насправді не схоже ні на магазин, ні на готель. Якщо будете в музеї, придивіться - величезні зали з високими стелями, просторі холи. Якщо й готель, то надто вже розкішний…
 
Будинок художників
 
Чим би не був цей будинок до революції, з якою метою не будував би його Шполянський, своє справжнє призначення він знайшов 100 років тому. Володимир Босько знайшов в архіві та оприлюднив цікавий документ за 1919 рік «Комітет по боротьбі з безробіттям. З 19-го лютого цього року Комітетом відкрита живописно-художня майстерня під назвою «Мистецтво». Майстерня приймає всілякі замовлення, як то: вивіски, реклами, плакати, художні портрети, картини, театральні декорації і написи на різних матеріалах. Комітет просить наявні замовлення направляти в майстерню (Б.-Перспективна, пасаж)». З тих пір у цьому будинку оселилися художники. Багато хто з кіровоградців пам'ятає, що на першому поверсі «Пасажу» були магазини, на другому – Художньо-виробничі майстерні. Власне, сама назва «виробничі майстерні» натякає на те, що займалися вони тим самим, що й майстерня комітету по боротьбі з безробіттям – виготовляли вивіски, плакати, портрети вождів для демонстрацій і т.п. Але працювали тут справжні художники: Володимир Федоров, Михайло Надєждін, Борис Вінтенко, Броніслав Домашин. Просто сьогодні навіть уявити важко, що в Радянському Союзі робота провінційного художника виглядала саме так - «виробництво» агітаційної продукції. Ті їхні картини, які ми сьогодні можемо побачити в колишніх виробничих майстернях писалися не тут, а вдома, у вільний час.
 
 
У 1992 році в цьому будинку оселився обласний художній музей, історія створення якого теж дуже цікава і заслуговує на окрему публікацію.
Переглядiв: 20339
ОЛЬГА  СТЕПАНОВА
журналіст: ОЛЬГА СТЕПАНОВА
Facebook Twitter Viber Skype