Чим би не був цей будинок до революції, з якою метою не будував би його Шполянський, своє справжнє призначення він знайшов 100 років тому. Володимир Босько знайшов в архіві та оприлюднив цікавий документ за 1919 рік «Комітет по боротьбі з безробіттям. З 19-го лютого цього року Комітетом відкрита живописно-художня майстерня під назвою «Мистецтво». Майстерня приймає всілякі замовлення, як то: вивіски, реклами, плакати, художні портрети, картини, театральні декорації і написи на різних матеріалах. Комітет просить наявні замовлення направляти в майстерню (Б.-Перспективна, пасаж)». З тих пір у цьому будинку оселилися художники. Багато хто з кіровоградців пам'ятає, що на першому поверсі «Пасажу» були магазини, на другому – Художньо-виробничі майстерні. Власне, сама назва «виробничі майстерні» натякає на те, що займалися вони тим самим, що й майстерня комітету по боротьбі з безробіттям – виготовляли вивіски, плакати, портрети вождів для демонстрацій і т.п. Але працювали тут справжні художники: Володимир Федоров, Михайло Надєждін, Борис Вінтенко, Броніслав Домашин. Просто сьогодні навіть уявити важко, що в Радянському Союзі робота провінційного художника виглядала саме так - «виробництво» агітаційної продукції. Ті їхні картини, які ми сьогодні можемо побачити в колишніх виробничих майстернях писалися не тут, а вдома, у вільний час.