Проте нам хочеться звернути увагу на інше. Пашутін пише, що парк був вирубаний, тому що «начебто стісняв вільний прохід води та криги». Начебто! Бо знаєте, що побудували на місті бульвару відразу ж після його вирубки? Базар!
Від бульвару залишилась тільки назва. Ринок, який злився зі Старим базаром на іншому березі річки, ще багато років називали Османським.
Відомий єврейський драматург Яків Гордін так описував свої враження від прогулянки по цьому району у 1889 році: «Я пошел по Пермской… Я давно знаю эту улицу, я давно знаю, что по этой улице, начиная от синагоги и кончая домом Агте, ни днем, ни ночью, ни зимой, ни летом нельзя пройти, не замкнувши нос пробками и не прикрывши уста респиратором. Да оно совершенно понятно. Слава Богу, в городе навозу, мусору и всякой гадости достаточно, а тут такое удобное и пространное место. Крутой берег, луг, Ингул… Прелесть, что такое! (…) Да, не даром сказал один великий философ, что мир наш полон противоречий, благодаря лишь тому, что в человеке глубоко сидит свинское начало. Ах, человек способен засорить навозом самую возвышенную поэзию! (…) Я останавливаюсь на большом мосту, и, странное дело, луна тоже остановилась. Бедная луна! Она часто проходит по этому мосту и всегда ее красивое и наивно-глуповатое лицо отражается на гладкой поверхности мутного Ингула. Часто плывет она между рыбными лавками и цирюльнями, между кучами мусора и навоза…».
Не найкращий опис нашого міста, але, мабуть, правдивий. Пашутін пише, що дещо ушляхетнило цей район міста будівництво трамвайного депо (там, де зараз знаходиться стадіон). А поряд єлисаветградський купець Цаль Канівський збудував приміщення, у якому тепер знаходиться факультет фізвиховання. Але інша частина колишнього Османського бульвару залишалася базаром до середини минулого сторіччя.
