Настоятель Благовіщенського храму обласного центру протоієрей Євгеній Назаренко напередодні великого християнського свята розповів медіапорталу DOZOR про історію свята та сенс.
«Нинішнє велике свято Стрітення Господнього нагадує нам про те, що в Старому Завіті Бог велів, щоб кожен первісток чоловічої статі в народі ізраїльському був присвячений Богу. На виконання цього закону прийшли Пресвята Богородиця з Немовлям Ісусом і Йосифом-обручником, хранителем дівоцтва Її, в храм Єрусалимський, щоб присвятити Немовля Богу. Глибокий сенс цього закону про присвячення первістка Богу полягав у тому, що зобов'язував людей присвячувати йому найдорожче, найулюбленіше. Адже хіба не дорожче за все, не любимо ми найбільше первісток у всякій родині людській?
А від нас, християн, що Господь Бог вимагає цим древнім законом? Любов Божа, Христова Голгофська жертва, вимагає від нас, християн, щоб ми присвячували Христу Спасителю все найдорожче, все найулюбленіше і цінне для нас, щоб присвячували славу і честь, щоб пожертвували і зведенням будівлі свого благополуччя, щоб наше життя християнське стало служінням Христу Спасителю.
Зустрічаючи Богонемовля Ісуса і Його Мати в Єрусалимському храмі, праведний Симеон вимовляє слова, які не посмів би віднести на свій рахунок жоден великий чоловік, який розраховує на підтримку людей: « Ось призначений Цей (Богонемовля) багатьом на падіння й піднесення в Ізраїлі, і на знак сперечання (Євангеліє від Луки). У цих словах найбільше Божественне одкровення, а не прагнення заручитися підтримкою.
Господь не обіцяє, що така підтримка прийде автоматично. Ніхто не може бути впевнений, що ставши християнином, він неодмінно буде мати підтримку. І Господь відкриває нам найбільшу правду про ставлення Бога до людини. Бог всіх нас любить, тому що він наш Батько. Але Господь нічого не робить насильно. Він просто простягає нам Свою руку, і це не підйомний кран, а рука люблячого Отця, яка підтримує нас на важких шляхах нашого життя.
Бог постійно перебуває поруч з нами, і якщо ми віримо в Його присутність, відкриваємо своє серце Господу, то Він нас рятує. І коли ми торкаємося цієї Божественної руки, приймаючи Святі Христові Тайни, підносячи щиру сердечну молитву, раптом заспокоюється душа, з'являються особливі думки, допомагаючи нам долати хвороби та інші скрутні життєві обставини. Господь допомагає людині, коли та з власної волі приймає цю допомогу».
