В обласному центрі біля педуніверситету вшанували пам’ять Володимира Винниченка сьогодні, 28 липня. Про це повідомляє медіапортал DOZOR.
Так, сьогодні 140 річниця з Дня народження письменника. У зв’язку з карантинними обмеженнями кількість присутніх на заході була обмеженою. Представники міської та обласної влади вшанували пам’ять Винниченка поклали квіти до пам’ятника.
Довідково:
Володимир Винниченко – український політичний та громадський діяч, прозаїк, драматург та художник. Він народився 28 липня 1880 року в місті Єлисаветграді (нині — Кропивницький, Україна).
Народився 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград у селянській родині. По закінченні школи віддано до Єлисаветградської гімназії. Готувався до матури (атестату зрілості) і склав іспит екстерном до Златопільської гімназії.
У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка звалась «Студентською громадою». Вступив до Революційної української партії (РУП),з 1905 року — Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). За проводження пропаганди 1903 року був заарештований, виключений з університету й ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося втекти.
Незабаром новий арешт, дисциплінарний батальйон. Але він знову втік і нелегально відбув у еміграцію. На початку Першої світової війни Винниченко повернувся до Росії і жив до 1917 р. під чужим ім’ям переважно в Москві, займаючись літературною діяльністю. Став членом Центральної Ради.
Згодом очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ. Автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. Проголосив I Універсал та Декларацію Генерального секретаріату. Під натиском більшовицьких військ уряд УНР на чолі з новим прем’єром змушений був евакуюватися до Житомира. Винниченко разом із дружиною, Розалією Лівшиц, поїхав на південь, до Бердянська.
У серпні 1918 року очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу — Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою пішов у відставку та виїхав за кордон.
Наприкінці 1919 року вийшов із УСДРП і організував у Відні Закордонну групу українських комуністів. Наприкінці травня 1920 р. Винниченко разом із дружиною прибув до Москви, де дістав пропозицію зайняти пост заступника голови Раднаркому УСРР.
У вересні 1921 В. Винниченко очолив новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні. Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951р. у французькому місті Мужен.
