×
історія
Де навчалися діти єлисаветградців
Ми уже розповідали про три навчальних заклади міста Єлисаветграда – жіночу і чоловічу гімназії та Биковське народне училище. Сьогодні познайомимося з повітовим училищем, 5-м міським народним училищем та гімназіями - Єфимовської, Гослен та Волова і Шалита.
Повітове училище (1811-1879)
Відкрили повітове училище в Єлисаветграді у 1811 році, на що було витрачено 990
рублів. Першим наглядачем училища був титулярний радник Стефанович-Властіанович. Він просив міську думу відпустити 300 рублів на утримання училища, а також на ремонт приміщення для нього. Згодом сума допомоги від міста на утримання училища була збільшена до 2100 рублів на рік.
У 1830-х роках для приміщення повітового училища і квартири його наглядача
були збудовані дві дерев'яні будівлі по Успенській вулиці, де потім знаходилося 5-те
міське народне училище по вулиці Гоголя, у кварталі між вулицями Пашутінською та
Олександрівською (Тарковського) по парній стороні вулиці.
Викладання іноземних мов у повітовому училищі було введено у 1839 році, проте
припинено у 1852 році через відсутність бажаючих вчитися, і відновлено лише у 1858
році.
При училищі діяла бібліотека, що нараховувала 1127 книжок, 62 естампи, 20
креслень, 54 географічні карти, 2 глобуси та інше навчальне обладнання.
Як зазначено в «Історичному нарисі м. Єлисаветграда», повітове училище дало
місту багато «корисних громадян на всіх теренах, як службової, так і приватної
діяльності».
За клопотанням громади міста, 21 лютого 1879 року в Єлисаветграді заснували 4-х
класну чоловічу прогімназію. Згідно з розпорядженням Міністерства народної освіти,
Єлисаветградське повітове училище з початку 1879-80 навчального року було закрито, а його бібліотека і рухоме майно були передані до відкритої у тому ж році прогімназії.

Народне училище на Успенській вулиці
Одне з приміщень училища по вулиці Гоголя, у кварталі між Пашутінською та Олександрівською вулицями
В "Історичному нарисі м. Єлисаветграда", який вийшов друком у 1897 році,
зазначено, що з введенням у 1871 році в Єлисаветграді нового міського положення,
поступово були відкриті шість міських народних училищ. Називали училища за
мікрорайоном міста, де вони знаходилися, або ж за іменем, яке було присвоєно
навчальному закладу. Та такої назви чомусь не знайшли для 5-го міського народного
училища по вулиці Успенській (нині Гоголя).

Оскільки воно увійшло в історію під такою назвою, можна припустити, що саме таким за порядком й було засноване. Виділялося серед інших воно тим, що тут було ремісниче відділення з слюсарною, столярною та швейною майстернями.
У газеті «Ведомости Елисаветградского городского общественного управления»
від 21 листопада 1902 року надрукована доповідь, яка була адресована міській думі.
Доповідач - опікун 5-го міського народного училища з ремісничим відділенням Іполіт
Іванович Макєєв
.
Його батька, особистого почесного громадянина Івана Микитовича Макєєва, який
був міським головою Єлисаветграда у 1864-1865 роках, вважають засновником цього
училища. Після його смерті у 1887 році опікуном училища був Аполінарій
Афанасійович Островський
. А з 1888 року, коли й Островський помер, то опікуном став Іполіт Макєєв, і був ним аж до своєї смерті у грудні 1908 року.
Як писав Іполіт Макєєв, спершу в одному приміщенні училища уживалися і
навчальні класи, і майстерні, з яких постійно доносився стук та грюк, що заважало
учбовому процесу. Щоб уникнути цього, у 1890 році збудували для майстерень нове
приміщення. Оскільки головний корпус перебував в аварійному стані, то у 1894 році
побудували поряд дерев'яний флігель.
За даними 1913 року, завідувала училищем Олександра Чайковська. В училищі
було чотири класи, один з яких рукодільний. Учням викладали креслення
(геометричне, проекційне та технічне), малювання, арифметику, фізику, геометрію та
механіку.
Учили цим предметам Євдокія Синицина, Софія Павловська, Пелагея
Бухвостова
та Єлизавета Завротинська. Були також уроки співу кілька разів на тиждень під керівництвом учителя Семена Підопригори, а по суботах займалися хористи.
Відомо також, що з 1 листопада 1895 року завідувачем майстерень став Яків
Цуканов
. У 1913 році ремісничими класами завідував Мефодій Пелипенко, столярної справи навчав Ілля Акименко, слюсарної - Сергій Бурда, ковальської - Савелій Кременецький, рукоділлю - Олена Данилова.
З вищезгаданої публікації дізнаємося, що училише у 1902 році знаходилося у
старому дерев'яному будинку, який фасадом виходив на Успенську вулицю. (На його
місці по вулиці Гоголя нині будинок №86). У 1902 році навчалися 105 учнів, з яких
56 хлопчиків та 49 дівчаток.
Та ж газета у номері за 1 червня 1903 року повідомляла, що в училищі з 25
травня по 1 червня щоденно відкрита річна виставка робіт учнів ремісничих та
рукодільних класів «...ремесленные классы дают практические знания своим
питомцам»
, - писав Іполіт Макєєв.
Щорічно у травні проходила перевірка знань. До комісії входили фабричний
інспектор місцевої дільниці, завідуючий міським водопроводом, міський архітектор,
представники єлисаветградських заводів та фабрик і завідуючий майстернями
училища.
У 1896-1901 роках іспити склали 38 випускників училища, 14 з яких потім
працювали на міських підприємствах столярами та модельниками, семеро — на
залізниці телеграфістами, помічниками машиністів та слюсарями, троє - у креслярських бюро, один на телеграфі та ще один став майстром в училищі. Учні, які успішно здали іспити, отримували свідоцтва, що давало право на пільгу з військової повинності.
У 1904 році Іполіт Макєєв звертався до міської думи з пропозицією
побудувати для училища нове кам'яне приміщення. Чи було це зроблено, поки що не
вдалося знайти архівних згадок.
Вважають, що невеликий одноповерховий будинок на подвір'ї будинку № 86 по
вулиці Гоголя належав 5-му міському народному училищу. За Радянської влади тут
була станція юних техніків. А сьогодні у ньому музей міліції області.
Приватна жіноча гімназія Єфимовської
На початку XX ст. в Єлисаветграді існувало сім навчальних закладів, що давали
класичну освіту. Один з них - приватна жіноча гімназія Олександри Никифорівни
Єфимовської
(на знімку). Вона розміщувалася в орендованому приміщенні по
Великій Перспективній вулиці. Навчальний заклад бере початок з 1902 року як приватне училище 1-го розряду.

За пропозицією Міністерства народної освіти від 3 січня 1904-го - жіноча
прогімназія. А з 18 травня 1907-го, за розпорядженням опікуна Одеського навчального
округу, - 7-класна жіноча гімназія.

Навчальний заклад мав усі права повноправних гімназій, відав ним
безпосередньо опікун учбового округу, і усі розпорядження міністерства та опікуна
округу розповсюджувалися на неї, як на будь-яку гімназію. Педагогічний склад був на
державній службі і мав право на пенсію.

О.Н. Єфимовська
У 1904-му у гімназії навчалося 219 дівчат, з них 93 православного та 99
іудейського віросповідання. Це були діти дворян, чиновників, батьків з духовним
званням, почесних громадян та купців, міщан та цехових, селян та іноземців.
Обслуговувала гімназія головним чином населення Єлисаветграда. Згідно звітів
про учнів за 1904-1910 роки, у гімназії було два підготовчих класи (молодший та
старший), сім основних та восьмий додатковий педагогічний. Гімназистки користувалися усіма правами учениць державних та громадських гімназій.
Отримували атестати за 7-й клас, свідоцтва домашніх наставниць та учительок по закінченню 8-го класу та свідоцтва за будь-який клас при виході з гімназії до її закінчення чи переведенні до іншої гімназії. Право видачі атестатів та свідоцтв належало педагогічній раді без усіляких ускладнень та обмежень, що існували для приватних закладів.
Віньєтка педагогів та випускників приватної жіночої гімназії О.Н. Єфимовської. З фондів обласного краєзнавчого музею
Будівля гімназії по вулиці Великій Перспективній
У 1913-му педраду очолював Арвед Петрі, канцелярією завідував Олександр
Вагнер
, викладали 19 учителів, з них троє — законоучителі, працювало вісім
наглядачів. До речі, викладачами працювали мати творця "Катюші" Георгія
Лангемака Марія Костянтинівна
та сестра Марія Еріхівна.
Серед предметів були Закон Божий, російська мова, математика,
природознавство, історія, географія, краснопис, рукоділля, німецька та французька
мови, гігієна, співи і танці.
Плата за навчання - 250 рублів на рік, пільгова (для малозабезпечених осіб) –
120 рублів. Через значне зростання цін у січні 1916-го плату за пансіон збільшили на 45 рублів, пільгову ціну – на 25 рублів.
Звіт шкільного бюро за 1910 рік свідчить, що з учениць старших класів був
створений хор, який виконував церковні піснеспіви під час говіння учениць у Великий
піст та молебнів і панихид, виконував світську музику на «недільниках» та вечорах у
гімназії.
«Недільниками» називали вечірні зібрання у неділю учениць окремо для кожної
вікової групи (старші, середні, молодші), на яких учениці слухали читання з картинами чарівного ліхтаря, декламували вірші та сцени з драматургічних творів, готували інструментальні, вокальні та хорові номери. Це були корисні розваги у середовищі подруг, педагогів та батьків.
У серпні 1916-го О.Н.Єфимовська заявила опікунській раді про своє бажання
передати гімназію у відання міста. Навчальний заклад на той час уже був великим
просвітницьким центром у Єлисаветграді, у ньому навчалося 600 дівчат, що змусило
відкрити паралельні відділення усіх класів.
А от матеріальне становище було недостатнім: те, що гімназія була
приватною, позбавляло великих щорічних казенних субсидій. Опікунська рада у листі- зверненні 22 серпня 1916-го пропонувала прийняти міській думі у своє відомство укомплектований заклад, що було набагато дешевше, ніж створювати новий. Документ про передачу датований 28 жовтня 1916-го.
Поштова листівка. Вулиця Велика Перспективна. У будівлі справа на знімку була гімназія Єфимовської.
Справа унизу на вищезгаданій віньєтці педагогів та випускниць гімназії є
фотографія двоповерхового будинку, у якому квартирував навчальний заклад.
Хто був фундатором будинку, його архітектор та роки забудови - поки що не
встановлено. Припускають, що будинок належав Шевелю Бродському. А до гімназії у ньому була пошта.
На це вказує фотографія М.Я.Варшавского з видом на вулицю Велику
Перспективну від Олексіївської вулиці (Гагаріна). Справа на фотографії цей же будинок, і підписаний він як пошта.
Після революції у приміщенні були різні організації, зокрема школа №8. Зараз тут
Управління по боротьбі з організованою злочинністю поліції області.
Третя жіноча гімназія Єлисаветрада
Серед навчальних закладів Єлисаветграда, які давали класичну освіту, було три
жіночі гімназії. У 1860 році у місті відкрилося жіноче училище 1-го розряду, яке з 1870- го набуло статусу громадської жіночої гімназії і потім базувалося у спеціально
збудованому приміщенні по вулиці Петрівській (нині це старий корпус педагогічного
університету).
У 1902 році заснована приватна жіноча гімназія О.Н. Єфимовської, під
яку орендували будинок по вулиці Великій Перспективній (зараз у ньому
поліцейський підрозділ).
Третьою за часом заснування стала приватна жіноча гімназія М.Д. Гослен,
яку розмістили в орендованому будинку по вулиці Петрівській (нині у ньому один з
корпусів гімназії № 5 по вулиці Шевченка, 9).
Фото будинку, у якому була гімназія, 1953 рік.
28 грудня 1905 року домашня учителька Марія Дезирівна Гослен отримала
дозвіл на відкриття в Одесі приватного жіночого училища 1-го розряду.
У наступному році М.Д.Гослен перебралася до Єлисаветграда і відкрила
приватну жіночу гімназію. Набір учениць розпочався з 11 серпня 1906 року. Навчання
тривало сім років. Викладали російську, французьку та німецьку мови, арифметику,
історію, географію, природні історії та рукоділля. У гімназії працювали 20 педагогів.
У Держархіві Кіровоградської області зберігаються документи приватної жіночої гімназії М.Д.Гослен, серед них зо два десятки фотографій випускниць навчального закладу. За даними 1911 року, з 270 учениць гімназії 207 єврейок, тобто більше 76 відсотків. Серед прізвищ учениць зустрічається багато відомих у нашому місті: Софія Заславська, Анастасія Емануель, Равка Радомильська...
На початок 1915 року у гімназії навчалося 275 учениць. Гімназія знаходилася
«… в наемном двухэтажном здании, которое состоит из 18 комнат и находится в Елисаветграде по Петровской улице в доме №9», - читаємо у звіті про стан гімназії за 1915 рік.
Станом на 1 січня 1916 року на полицях бібліотеки гімназії було… 1915
книг, 29 з яких на французькій мові. Під гімназію орендували будинок у якогось
Гавриленка. Також з цього звіту дізнаємося, що Марія Гослен, яка спочатку мала
квартиру при гімназії, проживала у власному будинку по вулиці Пашутинській.
Між будинками Земської управи (зліва) та гімназії М.Д. Гослен (справа) була
одноповерхова прибудова. Фото 50-х років минулого століття.

Фото гімназисток Єлисаветградської приватної жіночої гімназії М.Д. Гослен: Барської
Перель, Граус Мнихи, Гришпун Марії, Зайцевої Клари, Кунявської Ханни, Лєконт Лєни (1913-1916 рр.)
Припинила діяльність гімназія М.Д.Гослен у 1919 році, оскільки радянська
влада взялася за перетворення народної освіти.

Гімназія проіснувала три роки
Єврейська чоловіча гімназія Е.Т. Шалита та М.М. Волова – останній середній
навчальний заклад, який був відкритий в Єлисаветграді у дореволюційні часи. До того ж це був єдиний у місті єврейський чоловічий навчальний заклад.
Знаходилася гімназія у будинку Ф.П.Шатова по вулиці Дворцовій, на розі з Інгульською. Оскільки відомо, які були будинки на інших трьох рогах цього перехрестя, припускаємо, що це будинок (на знімку), у якому сьогодні управління цивільного захисту, і який примикає до будинку Гунькіної, у якому до останнього часу був Будинок учителя. Гімназія була відкрита на підставі дозволу попечителя Одеського учбового округу від 13 червня 1916 року. Спершу було три основних і два підготовчих класи. У перший рік навчання до гімназії прийняли 180 учнів, а уже у 1917-му їх було 370. «За три роки гімназія здобула увагу і симпатії єлисаветградців», - читаємо в одному з архівних документів гімназії.

Припускаємо, що гімназія знаходилася у цьому будинку.
У 1919 році в гімназії працювало 14 викладачів. Директор Е.Т. Шалит викладав
арифметику, алгебру та геометрію, а інспектор М.М. Волов читав географію та
природничі науки.
У зв'язку з недостатньою кількістю навчальних класів заняття проходили у дві
зміни.
У списках учнів гімназії знаходимо багато відомих у Єлисаветграді прізвищ. На жаль,
нікому з них не судилося отримати документ про закінчення цього навчального
закладу. Радянська влада вирішила реформувати стару систему освіти і гімназію закрили.
Валентина Григораш, спеціально для медіапорталу DOZOR

Фотографії з колекції Юрія Тютюшкіна
Переглядiв: 2934
ОЛЕКСІЙ  КАПРИЦЯ
фотокореспондент: ОЛЕКСІЙ КАПРИЦЯ