Кіровоградська обласна організація УТОС ініціювала проведення круглого столу з питань доступності вулиць Кіровограда для людей з інвалідністю по зору. Про це повідомляє медіапортал DOZOR.
Взагалі такі круглі столи є традиційними. Щороку УТОС запрошує до діалогу працівників управлінь ЖКГ, транспорту, архітектури. Але цьогоріч ситуація загострилася. Держава взяла курс на адаптацію людей з інвалідністю до звичайного життя. Проте для кіровоградських інвалідів по зору ця прекрасна ініціатива обернулася тим, що вони втратили право на безкоштовний супровід соцпрацівників.
Тепер за супровід в аптеку, магазин, клуб УТОС вони мають платити 40,5 грн. за годину. Причому в нашому місті ситуація взагалі парадоксальна: незрячі люди, які мешкають у Фортечному районі, можуть користатися безкоштовним супроводом, а ті, хто мешкає у Подільському, - ні. В результаті десятки молодих, здорових, активних людей опинилися замкненими у власних квартирах. Не хочуть адаптуватися?
Кіровоградка Наталя Севастьянова багато подорожує Україною, навіть у Грузію автостопом з’ їздила (про цю безпрецедентну мандрівку незрячої дівчини писали, мабуть, усі місцеві ЗМІ), але в рідному місті самостійно пересуватися не може.
«Коли я їду в інші міста, то можу зв’язатися зі службами супроводу сліпих і мене зустрічають, супроводжують до місця, де я маю зупинитися. Там є такі служби. Що ми маємо зробити, куди звернутися, щоб така служба була у нас?» - запитує Наталя.
Жінка втратила зір у дорослому віці через цукровий діабет. Щомісяця їй треба звертатися до лікаря, здавати аналізи, отримувати рецепт та їхати в аптеку за інсуліном. У найкращому випадку це чотири поїздки по одній годині – 160 грн. Для Наталі, яка отримує пенсію у 2000 грн., - це вже забагато. А це ж тільки життєво необхідні поїздки, яких ніяк не уникнути.
«А хочеться ж і сходити кудись, і одяг собі придбати - це теж необхідно! Ми не старі і немічні, ми не хочемо лежати вдома. Нам дане життя і ми хочемо його жити…» - каже жінка.
Як пояснив директор територіального центру соціального обслуговування Подільського району Василь Гуцул, терцентр сьогодні керується постановою Кабміну 1417, відповідно до якої клієнти центру діляться на три категорії рухової активності: III, IV, V. Майже всі інваліди по зору належать до ІІІ категорії, тобто можуть самостійно пересуватися. А значить соцпрацівник має приходити до них двічі на тиждень, робити вологе прибирання, допомагати у приготуванні їжі, ходити за продуктами та допомагати оплачувати комунуслуги. І те тільки за умови, що це самотні люди, які не мають дітей працездатного віку.
У Наталі Севастьянової є син працездатного віку. І те, що він студент і навчається у Львові, для закону значення не має… Хоча це не так важливо. Більшість інвалідів по зору, які прийшли на круглий стіл, завірили: прибрати і приготувати вони й самі якось зможуть. А от супровід…
«Ми можемо пересуватися. Десь як машина з заклеєними вікнами – в ідеальному просторі вона чудово може рухатися. Але простір нашого міста неідеальний. Вийти на вулицю з однією лише тростиною, без супроводу – величезна проблема. Для людей, які такими народилися, це простіше, вони менше бояться. Для тих, хто втратив зір у дорослому віці, це майже неможливо», - розповідає голова правління місцевої організації УТОС Валентина Раєва.
Ідеальний простір, у якому незрячі люди дійсно зможуть адаптуватися, - це рівні тротуари, озвучені світлофори, тактильна плитка на перехрестях (адже відсутність бордюрів, яка полегшує життя інвалідам-візочникам, наражає на небезпеку інвалідів по зору – вони просто можуть не помітити, що вийшли на дорогу).
Необрізані віти дерев, купа відсіву або дорожній знак, встановлений чомусь на тротуарі, а особливо рекламні щити, які власники магазинів та кафе так люблять виставляти на пішохідні доріжки, будь-яка перешкода, яка нам, зрячим, здається незначною, для тих, хто не бачить, – біда.
Круглий стіл несподівано привів до миттєвих результатів. Справа в тому, що у терцентрі Фортечного району знайшли можливість забезпечити інвалідів по зору безкоштовним супроводом – уклали тристоронню угоду між терцентром, міською радою та міжрайонним центром зайнятості, який направляє сюди людей на громадські роботи. Поки міський бюджет виділяє кошти, система працює.
Заступник директора терцентру Світлана Юхименко запропонувала інвалідам по зору з Подільського району, яким потрібен супровід, звертатися до Фортечного територіального центру за телефонами: 37-12-75 або 099-666-29-41. До вирішення питання у Подільському районі, Фортечний допоможе: два тижні забезпечуватимуть супровід для незрячих у одному районі міста, два тижні – в іншому.
Світлана Юхименко також повідомила, що всі інваліди І групи по зору в місті (незалежно від того, чи є вони клієнтами терцентрів), можуть написати заяви про необхідність створення спеціальної структури – відділу супровуду. Коли таких заяв буде більше п’ятдесяти, можна буде піднімати питання про створення такого відділу у територіальному центрі соцосбслуговування.
